|
|
Історія Бердянського художнього музею тісно пов'язана з іменем видатного митця першої половини XX століття Ісаака Ізраїльовича Брод-ського. Саме його ім'я носить один з найстаріших музеїв України на березі Азовського моря. Перш ніж говорити про історію створення музею, хо¬четься познайомити читачів із цим видатним дія¬чем мистецтва і прекрасною людиною. 1.1. Бродський народився в 1884 році в селі Софіївка, неподалік від Бердянська, в родині дріб¬ного торговця. «Доля занесла моїх батьків у бол¬гарське село Софіївку, в якому, крім нашої сім'ї, нікого з євреїв не було. Мої мати і батько здобу¬ли велику шану не тільки софіївських болгар, але й жителів сусідніх сіл»1, - писав Ісаак Ізраїльович в 1938 році. 1.1. Бродський з раннього віку пристрастив-ся до малювання. Шестирічного Ісаака батьки відправили до Бердянська на навчання. Він осе¬лився в сім'ї ремісників-жерстяників Євновичів. Будучи спостережливою і пристрасною дитиною, Ісаак за короткий час навчився жерстяній справі і хотів стати жерстяником. Живучи на повному утриманні цієї родини, Ісаак був оточений турбо¬тою і піклуванням. Євновичі першими звернули серйозну увагу на здібності Ісаака до живопису і більше за інших брали участь в його долі. Брод¬ський усе життя буде згадувати про них з почут¬тям великої подяки. У вісім років Бродський вступає до чотири¬класної міської школи. Тут його здібності помітив учитель малювання М.І. Котляревський і почав займатися індивідуально із цим талановитим хлоп¬чиком. Замальовки людей і тварин, зроблені з натури, говорять про талант юного художника. Протягом кількох років за свої малюнки Ісаак одержував нагороди. Одночасно Бродський захопився музикою, яку любив більше, ніж малювання. Вперше почув¬ши справжнього скрипаля (Абрам Євнович брав маленького Ісаака у міський театр на концерт) -захотів стати скрипалем. У той же час Ісаак із задоволенням грав і на дворядній гармоні. «Му- зика надихала мене на творчість, наповнювала великими почуттями, завжди залишаючись одним із близьких мені мистецтв»2. Саме Євновичі переконали батька Брод-ського направити Ісаака навчатися в Одесу. Ви¬тримавши вступні іспити, Бродський в 1896 році був зарахований до підготовчого класу рисуваль¬ної школи Одеського Товариства образотворчих мистецтв. Успішно закінчивши три загальних класи, він вступив на скульптурне відділення, де про¬вчився лише півроку і, врешті-решт, обрав своєю спеціальністю живопис. Підвищений інтерес до кольору, до пленеру був характерний для вихованців цього училища, учнів К.К. Костанді, яких І.Ю. Рєпін називав талановитими колористами з тонким відчуттям форм. Роки, проведені Бродським в Одеському училищі, стали вирішальними в його творчому роз¬витку. Учнем він набував професіоналізму, вихо¬вував наполегливість і витримку, сувору вимог¬ливість до себе. Спостереження за природою, прагнення запам'ятовувати, фіксувати оком усі по¬дробиці побаченого пейзажу добре розвинули його зорову пам'ять, навчили писати за враженням. Більшість його пейзажних картин написана по пам'яті. В 1908 році двадцятидворічний Бродський закінчив Академію мистецтв в Петербурзі і ввійшов в життя ще дуже молодим, але вже досвід¬ченим майстром. «Мої академічні успіхи зблизи¬ли мене із багатьма відомими художниками, які уважно слідкували за моєю творчістю. У мене встановились добрі відносини з В.О. Беклеміше-вим, відомим скульптором, професором Академії. Спілкування з багатьма видатними людьми, які бували у Беклемішевих, дуже сприяло моєму роз¬витку»3. Формуванню духу меценатства у юного Бродського посприяв видатний художник-пейзажист А.І. Куїнджі. Він був дуже популярним серед молоді і художників, користувався величезним не¬заперечним авторитетом. Куїнджі завжди допо¬магав бідним студентам та художникам, адже сам він був досить заможною, але невибагливою в житті людиною. Таким намагався бути і Бродський. Будучи знайомим із багатьма художниками, видатними діячами культури, 1.1. Бродський захо¬пився колекціонуванням картин. В майстерні Ісаака Ізраїльовича поступово накопичувалось багато ці¬кавих робіт, зібраних у різний час. «Якось зовсім непомітно я став завзятим колекціонером і з захо¬пленням почав збирати улюблених мною худож¬ників. Моя галерея росла швидко і розрослась до таких розмірів, що незабаром налічувала понад тисячу номерів. Я почав думати про те, щоб свою колекцію зробити надбанням мас. У себе на батьківщині, в Бердянську, я вважав за необхідне створити музей»4. Восени 1930 року 1.1. Бродський разом зі своїм учнем П.П. Білоусовим привіз у Бердянськ і подарував рідному місту частину своєї колекції -230 творів живопису, скульптури і графіки. Усе це було привезено у спеціальному вагоні. Міська влада із вдячністю прийняла дар і виділила для музею верхній поверх однієї з кращих двоповер¬хових будівель, на першому поверсі якого знаходив¬ся Краєзнавчий музей. Художній музей було урочисто відкрито 7 листопада 1930 року. Створення музею в приморському провінці-альному місті було, безперечно, явищем неорди¬нарним. «Організований мною музей у Бердянсь¬ку зіграв велику культурну роль. Музей підвищив інтерес до мистецтва, до розвитку самодіяльності і тягу до художнього навчання. При музеї існує студія, вихованці якої вчаться у Дніпропетровсь¬кому художньому училищі, а деякі - в Академії мистецтв. Музей користується великою популяр¬ністю»5. Бердянському художньому музею6 присвоїли ім'я заслуженого діяча мистецтв 1.1. Бродського, а самого Ісаака Ізраїльовича призначили почес¬ним директором. Міська рада Бердянська при¬своїла його ім'я одній з вулиць, що прилягає до площі, де стояв будинок музею. Благодійну допомогу Бродський надавав не лише музею. Він допомагав школі в Бердянську, обладнав електростанцію в Софіївці, організував клуб на свої кошти. Але основною турботою художника були установи культури. Він вважав за необхідне потур¬буватися і про долю обласного музею. В 1936 році 1.1. Бродський передав у дар Дніпропетров¬ському художньому музею понад 300 творів. Окре¬мі предмети своєї колекції він подарував музеям інших міст. Але його власна колекція не зменшу¬валась, а збільшувалась з кожним днем. Продов¬жуючи збирати і купувати іноді унікальні речі, він вважав, що за кількістю і за якістю його колекція може сміливо конкурувати з будь-яким крупним музеєм, за винятком, звичайно, Третьяковської галереї та Російського музею. До кінця своїх днів 1.1. Бродський піклував¬ся про Бердянський художній музей, поповнюю¬чи його новими творами і підтримуючи матеріально. Бердянський музей став другим в області художнім музеєм, в якому зібрана надзвичайно цікава колекція українського і російського мисте¬цтва XIX - початку XX століття, окремих зразків західноєвропейського мистецтва XVII століття. Головне місце в музейній колекції займають твори художників-реалістів, з якими 1.1. Бродсь¬кого пов'язували дружні відносини в студентські роки в Одесі і Петербурзі, діяльність у Товаристві ім. А.І. Куїнджі7. Ісаак Ізраїльович зібрав велику ко¬лекцію картин В.В. Бєляшина, К.І. Горбатова, С.Ф. Колесникова, І.Г. М'ясоєдова, П.О. Нілуса, Ю.І. Р єпіна, А.О. Рилова, М.О. Сергеєва, О.В. Скалона, М.І. Фешина, Д.І. Шатана, П.Д. Шмарова. Ці твори увійшли в «золотий фонд» музейного зібрання. Одні із цих картин були куплені 1.1. Бродським під час передемігра-ційних розпродаж 1917 року, інші - подаровані йому самими художниками. Мешканці Бердян¬ська пишаються тим, що полотна деяких із майстрів живопису зберігаються лише в зібранні Бердян¬ського художнього музею. Значна кількість творів музейної колекції належить пензлю відомих російських живописців другої половини XIX - початку XX століття, до творчості яких Бродський мав велику пристрасть: І.К. Айзазовському, О.М. Бенуа, М.П. Богда-нову-Бєльському, М.Н. Дубовському, К.О. Ко-ровіну, І.М. Крамському, А.І. Куїнджі, Б.М. Кус-тодієву, В.М. Максимову, В.Є. і К.Є. Ма-ковським, О.К. Саврасову, Л.В. Туржанському, В.О. Сєрову. Гідне місце в зібранні музею займають кон¬курсні і дипломні роботи учнів Імператорської Ака¬демії мистецтв, які одержали на виставках акаде¬мічні медалі і премії. Серед них рідкісні зразки творчості таких маловідомих художників, як І. Мат-вєєв («Портрет Образцової»), В.Б.Аден («Чужі»), П.С. Євстаф'єв («Баба»), К.А. Са-вицький («Запрошення князя Пожарського на¬казувати військам при обороні Москви від поля¬ків»). В колекції зберігаються і твори, що не є видатними у творчості того чи іншого митця, але є певним відбитком історії образотворчої культури Росії того часу: «Аукціон за недоїмки» В.М. Мак¬симова, полотна М.П. Богданова-Бєльського, що відображають події першої світової війни, та інші. Початкова музейна колекція формувалася за естетичними уподобаннями дарувальника, при¬хильника мистецтва соціалістичного реалізму. Високий професіоналізм і прихильність до реалі¬стичного мистецтва, одержані Бродським у роки навчання в майстерні І.Ю. Рєпіна, обумовили його особливу вимогливість і точність у підборі творів. Він цікавився процесом становлення реалістично¬го живопису, схилявся перед високою культурою виконання майстрів старших поколінь. Тому в музейному зібранні не представлені твори так званого «лівого» мистецтва 1910-1920 років. Великі надходження до музейної колекції відбулися в 1930-і роки після художньої виставки робіт студентів-практикантів Всеросійської Академії мистецтв: О.І. Лактіонова, М.С. Ко-пєйкіна, Н.Є. Тихонова, А.Н. Яр-Кравченка, при¬їзд яких у Бердянськ організував 1.1. Бродський. Невтомний і закоханий у мистецтво Ісаак Ізраїльович купував картини і з виставок, і з май¬стерень художників та приватних колекцій, в ан¬тикварних магазинах. Творів же самого 1.1. Бродського у зібранні музею небагато - в основному авторські повтори і рисунки. Прагнення до чіткого промальовування деталей, до виразного рисунка, вміння розібра¬тися у найменших деталях - характерні ознаки робіт 1.1. Бродського. «Свій стиль - ажур - я знайшов з першого ж року моїх занять в Академії і до цього часу дотримуюсь його та все більше і більше вдосконалюю»8. На початок 1941 року в музеї налічувалось близько 500 творів мистецтва. Почалася Велика Вітчизняна війна і було прийнято рішення про евакуацію музейної колекції. Для упакування му¬зейних цінностей на допомогу прибули співробіт¬ники Державної Третьяковської галереї. Робота велась безперервно. Колекцію евакуювали в тил, а в кінці 1945 року вона повернулась у Бердянськ. Музейний будинок було зруйновано. Уцілів лише флігель, у двох кімнатах якого і розмістили му¬зейне зібрання. Непоправною втратою для музею стали цілком знищена документація та безслідно зниклі 40 полотен майстрів XIX століття. Післявоєнний період історії музею відзна¬чений копіткою науковою і пошуковою діяльністю. В 1953 році для відновлення втрачених докумен¬тів на допомогу приходить Семен Георгійович Івенський, який займався науковим вивченням му¬зейної колекції. У березні 1962 року музею було передано невеликий одноповерховий будинок по вул. Кірова (нині вул. Дюміна). Після рекон¬струкції в 1963-1977 роках збільшилась вистав¬кова площа, яка дозволила створити гідну музей¬ну експозицію, збільшились площі фондового сховища. В 1950-1960 роки музейна колекція попов¬нювалась вкрай рідко. В основному це надходження із Дирекції художніх виставок, Дирекції виставок Спілки художників України, іноді - із Всесоюзних фондів. Недостатня фінансова база не дозволяла купувати твори музейного рівня і в 1970-і роки. Тому в музейній колекції не знайшло повного відображення мистецтво радянського періоду. В другій половині 1980-х років у фонди музею надходять твори, закуплені в антикварних магазинах Москви і Ленінграда, придбані у при¬ватних колекціонерів, художників та їх спадкоєм¬ців. Це - графічні роботи Р.Р. Шалька, О.І. Крав¬ченка, Л. Ортега. Музейні фонди поповнювалися завдяки да¬рункам. Колекцію своїх офортів та естампів пере¬дав П.П. Білоусов. Нині Бердянський художній музей володіє найбільш повним зібранням робіт цього майстра. Продовжуючи традицію меценатства 1.1. Бродського, вагомий внесок у збільшення му¬зейних фондів зробили в 1990-х роках художни¬ки Приазов'я: М.Т. Мироненко, В.К. Жуков, К.І. Бердников, І.О. Маляренко, С.К. Семендя-єв, А.Г. Панченко, В.О. Філатов та інші, пода¬рувавши музею свої роботи. Разом з тим починається активна виставко¬ва діяльність музею. Певні зміни відбуваються і в науково-дослідницькій діяльності, приходить нове покоління музейних працівників, сповнених опти¬мізму і творчих ідей. Вони вивчають раніше не досліджений матеріал. За останні 15 років значно підвищився інтерес до музеїв і взагалі до культури минулого. Однак слід враховувати, що в епоху бурхливого розвитку засобів масової комунікації - телебачен¬ня, кіно, Інтернету - виник зворотний ефект -інтерес до вічного прекрасного. Тому музею необхідно шукати нові форми і методи задоволен¬ня запитів відвідувачів, починаючи з нового розу¬міння музейної експозиції і закінчуючи створен¬ням методик роботи з різними категоріями глядачів. Основне завдання Бердянського художньо¬го музею полягає не лише в покращенні обслуго¬вування відвідувачів, але і в значному розширенні експозиції, використанні більшого числа експона¬тів, які знаходяться в запасниках. Це, в першу чергу, скульптура, предмети декоративно-ужит¬кового мистецтва. Тільки при виконанні наміче¬них завдань музей зможе і далі зберігати статус наукового центру. Бердянський художній музей досягнув зна¬чимості і популярності завдяки повсякденній колек¬тивній праці багатьох поколінь співробітників. Вагомий внесок у* розвиток музею внесли і ті, хто очолював його протягом усіх років існування: Є.О Гриженко (1930-1941), К.К. Бражникова (1947-1956), Н.А. Приблудна (1956-1962), С.А. Каракаш (1962-1968), СЮ. Юрченко (1968-1975), Н.О. Михайлова (1975-1979), В.М. Рудий (1979-1982), О.М. Коломоєць (1983-1985), О.М. Москальов (1985-1990). їх відданість музейній справі сприяла збереженню і створенню в Бердянську однієї із кращих музей¬них колекцій України. Нині зібрання музею зросло до 3500 па¬м'яток образотворчого мистецтва. Із розширенням міжнародних контактів України стали можливими і наукові зв'язки музе¬їв. Кращі твори колекції брали участь у міжнарод¬них виставках. Робота Д.Д. Бурлюка «Покинута садиба» експонувалась на ювілейній виставці художника в м. Києві (1998), чотири твори І.Г. М'ясоєдова посіли гідне місце в експозиції на виставці в князівстві Ліхтенштейн (м. Вадуц, 1997) і в Росії (м. Москва, 1998). Бердянський художній музей є одним із найстаріших в Україні, володіє цікавим зібранням вітчизняного і зарубіжного мистецтва. Він став своєрідним центром культури Північного Приазо¬в'я, об'єднуючи навколо себе художників і шану¬вальників мистецтва рідного краю. М.М. Бучакчийська, директор Бердянського художнього музею ім. 1.1. Бродського |