| Вінницька обласна клінічна лікарня ім.М.І.Пирогова функціонує 90 років. В 1917 році вона відкрила свої двері перед хворими як лікарня, котра мала лікувати як міських, так і земських хворих. Ідея її заснування належить Вінницькому Пироговському медичному товариству. Така потреба виникла у зв′язку з тим, що у своєму попередньо- му варіанті земська лікарня, яка працювала у Вінниці від 1905 року, надалі фізично була неспроможна задовільнити постійно зростаючу потребу в лі- куванні хворих. У квітні 1910 року Подільське губернське земство оголосило про Все- російський збір коштів на будівництво лікарні в повітовому місті Вінниці. В такий спосіб Вінницькі лікарі вирішили вшанувати пам′ять М.І.Пирого- ва, оскільки в 1910 році виповнювалось 100 років від дня народження цього геніального вченого і хірурга, видатного педагога і громадського діяча. В листопаді місяці, в день народження Пирогова у Вінниці розпочав роботу Все- російський Пироговський з′їзд. На його від- критті виступив один із провідних хірургів краю Людвіг Іванович Маліновський. Свою доповідь він базував на особливому ставлен- ні лікарів краю до імені та наукової спадщини великого хірурга, останні 20 років життя якого були пов′язані з нашим краєм, з маєтком Ви- шня під Вінницею. Тут він лікував хворих, писав ґрунтовні наукові праці, тут завершив- ся його життєвий шлях. Лікарню збирались побудувати в 3-х верстах від місця його упо- коїння і делегатів запросили оглянути місце майбутньої лікарні. На ділянці, яку міська управа безкоштовно передала земству, гості урочисто відкрили пам′ятник Пирогову - велику кам′яну брилу із гіпсовим скульптурним бюстом. У квітні 1913 року був урочисто закладений перший камінь майбут- ньої лікарні, а влітку 1914 року на ділянці височіли 5 перших корпусів. Завершити внутрішні роботи не встигли - на заваді встала Перша сві- това війна. Освячення добудованих корпусів відбулось навесні 1917 року. Пироговська лікарня від започаткування будувалась як лікувальний заклад хірургічного профілю, покладаючи сподівання, що працювати в ній буде прекрасний лікар, один із провідних хірургів краю Л.І.Маліновський. 5 Але під час урочистостей з приводу освячення він застудився і помер. Отже працювати в цій лікарні йому не довелось. Хірургічну естафету прийняв видатний хірург, док- тор медицини М.М.Болярський. Він працював в лікарні упродовж 21 року, з них 19 років не лише хірургом, але й головним лікарем. Загалом, упродовж 9 десятиліть в Пироговській лі- карні змінилось 10 головних лікарів. У зв′язку із неспо- діваною смертю Л.І.Маліновського, першим старшим (головним) лікарем став К.Р.Новінський (1917-1919). Далі лікарню очолювали: Л.К.Яворовський (1919-1921), М.М.Болярський (1921-1939), О.О.Острович (1940-1941 і 1946-1949), М.М.Мазанік (1941-1945), М.Д.Шенфельд (1945-1946), М.В.Даниленко (1949-1952), С.Т.Колесников (1952-1954), Ю.І.Островський (1954-1971), А.П.Коляденко (1971-1992). Від 1992 року головним лікарем ВОКЛ ім.М.І.Пирогова є П.М.Гунько. Перші роки становлення і розвитку Пироговської лікарні співпали із подіями двох революцій 1917 року і громадянської війни. Як і для всіх вінничан, на долю пра- цівників лікарні випали численні зміни влади в 1917-1920 роках. Особливо погіршилось стано- вище в 1918-1919 рр., коли на запрошення уряду УНР край фактично був окупований австро- угорськими військами. В того- часних газетах є чимало свідчень щодо ворожого ставлення окупантів до місцевих мешканців. Лікарню було видворено із власного приміщення і певний період вона розміщувалась 6 на території психлікарні. Якщо ж до цього додати нестачу медикаментів і перев′язувального матеріалу, голод і пошесті - тиф, скарлатину, дизентерію - зрозуміло, що ці роки були важким випробуванням для колективу лікарні і певною мірою боротьбою за право на своє існування. Від початку 1920-х років ситуація в країні поступово почала стабілі- зуватись і разом з тим почала нормалізуватись робота Пироговської лікарні. Але ще довго давалися взнаки попередні кровопролитні роки. В ті часи до- водилось не лише опікуватись хворими вінничанами і пораненими фрон- товиками. За розпорядженням Подільського губздороввідділу u1085 наприкінці 1921 року в інфекційному корпусі було влаштовано відділення на 40 ліжок для дітей-сиріт із потерпаючих від голоду губерній. В 1921 році в країні розпочалось глобальне реформування освіти - як базової, так і професійної. Основними пріоритетами в професійній освіті молодої держави, зрозуміло, стали аграрний сектор та промісловість. По- руч з цим саме 1921 рік розпочинає відлік часу розвитку і медичної освіти на Вінниччині. З відкриттям акушерських, медсестринських шкіл, курсів медичного спрямування, фармацевтичного технікуму, Пироговська лікарня стала учбовою ба- зою підготовки фахівців. Згодом лікарня стає базою Вінницького філіа- лу Київського інсти- туту удосконалення лікарів, фармацев- тичного інституту, робітничого медич- ного інституту із вечірньою формою навчання. 7 Від 1934 року, після відкриття у Вінниці за ініціативи головного лі- каря М.М.Болярського повноцінного стаціонарного медичного інституту, Пироговська лікарня є його незмінною по теперішній час і основною клі- нічною базою. Велика Вітчизняна війна лягла важким тягарем на плечі всієї держави, і зокрема колективу лікарні. Одні медики воювали з німецькими загарбни- ками на фронтах і не всі повернулись до мирної праці, а ті, що залишились, цілодобово надавали допомогу пораненим і хворим. Від перших днів окупаціі міста лікарню знову виселили із власної до- мівки. При цьому всіх поранених воїнів примусово перевезли до концта- бору, а для хворих німецька влада наказала підшукати інше приміщення. Упродовж більше двох з половиною років окупації Пироговська лікарня містилась на трьох поверхах правого крила морфологічного корпусу ВМІ. Ризикуючи власним життям, попри всі заборони окупантів медики багато разів надавали допомогу пораненим, в тому числі і партизанам. Обстежую- чи за наказом німецької влади подільську молодь на предмет примусового вивозу до Німеччини, лікарі, і зокрема рентгенологи видавали юнакам і дівчатам фіктивні довідки про захворювання на туберкульоз. Наприкінці 1943 року окупанти u1079 зажадали зайняти приміщення двох вінницьких дитячих будинків. Їхні завідуючі звернулись по допомогу до Пироговської лікарні. За наказом головного лікаря півтора десятка хворих дітей було госпіталізовано, а близько 150 дітей медики вивезли до села Янів, передавши їм 3 дійних корови та запас хліба і круп, чим фактично врятували сиріт від голодної смерті. Із наближенням до міста радянських військ окупанти жорстокішали. Під час численних облав намагалися відібрати запаси харчів. Були спроби зруйнувати морфкорпус медичного інституту. Тільки самовідданість меди- ків захищала поранених воїнів від фашистської розправи, тогочасне лікар- няне приміщення від закладення вибухівки, а всіх хворих від загибелі на початку березня 1944 року, коли водночас перестали працювати електро- станція і водогін, отже морозними днями лікарня лишилась без води, світла і опалення. За 2 роки і 8 місяців окупації краю колектив Пироговської лікарні вря- тував життя більше 1000 воїнів – військовополонених і поранених, проліку- вав в стаціонарі 11640 хворих, прийняв в амбулаторії 24000 хворих. Водночас завдяки тимчасовому перебуванню лікарні в морфкорпусі ВМІ медиками було переховано і врятовано тогочасне цінне медичне учбове обладнання інституту, на якому навчались повоєнні покоління студентів. В період окупації Вінниці в приміщеннях самої Пироговської лікарні функціонував німецький шпиталь. Під час відступу німецьких загарбників 8 три основних корпуси лікар- ні були зруйновані, як, зре- штою, і вся центральна час- тина міста. 20 березня 1944 р. Москва салютувала на честь визволення Вінниці від фа- шистів. Після звільнення міста розпочинається нова життєва сторінка в історії лікарні. Ще йшла війна, ще не загоїлись душевні рани від пережитого, але настала можливість спокійної праці. Колишні співробітники згадують ті роки як період великого душевно- го піднесення від відчуття свободи і невгамовного болю від загибелі рідних і близьких. Всім медичним колективом – у свій вільний час, по вихідних днях - дружньо відновлювали знищене і зруйноване фашистами: розбирали руїни і завали, вивозили сміття і брухт, садили дерева і квіти. Поступово були відбудовані всі корпуси, було впорядковано терито- рію, збільшилася кількість лікарняних ліжок. В 1948 році Пироговська лікарня отримує статус обласної. Від 1962 року лікарня затверджується школою передового досвіду України. З її ро- ботою знайомились представники багатьох країн світу – Польщі, Че- хословаччини, Болгарії, Німеччини, Монголії, Югославії, США, Франції, Швеції. Індонезії, ОАР, республік ко- лишнього Радянського Союзу та ін. На базі лікарні Міністерством охо- рони здоров’я України проводились семінари для курсів ВОЗ. В післявоєнні роки саме життя загострило необхідність більш вузь- кої структуризації медичної допо- моги. Із трьох основних спрямувань – терапевтичного, хірургічного, діа- гностичного - почали утворюватись більш вузькоспеціалізовані відділення. Поступово було відкрито основну масу відділень, які працюють донині. Для їх розміщення в 1970-х роках були побудовані два нових корпуси лі- карні: №17 і №14; в 1985 р. став до ладу 4-поверховий корпус поліклініки; в 1993 році добудований корпус №16. Крім цього було збудовано кілька господарсько-службових приміщень. |