Страница

**Дорожньо-транспортний травматизм**
	ПРОФІЛАКТИКА ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ Внаслідок дорожньо-транспортних пригод на дорогах світу щорічно гине приблизно 1,25 млн. осіб. Ніхто не застрахований від нещасного випадку на дорозі, проте особливо високому ризику піддаються діти та молодь. ДТП є головною причиною смерті серед молоді у віці від 15 до 29 років. 186 300 дітей вмирає щорічно у всьому світі внаслідок ДТП - тобто більше 500 дітей щодня. ДТП відносяться до чотирьох найпоширеніших причин смерті дітей у віці старше п'яти років. Ще сотні отримують травми, багато з них - серйозні. Дорожньо-транспортні пригоди коштують країнам приблизно в 3% від їх ВВП, причому в країнах з низьким і середнім рівнем доходу економічні втрати складають 5% від ВВП. В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод є одним з найвищих в Європі, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким. За шестирічний період (2011-2016 роки) на дорогах України загинуло 1,4 тис. дітей віком до 18 років, а дорожньо-транспортні пригоди в Україні є першою за поширеністю причиною смерті молоді віком від 15 до 24 років та другою за поширеністю причиною смерті дітей віком від 5 до 14 років. За результатами проведення аналізу наявних даних в Україні більшість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками виникає через: · перевищення швидкості водіями, що є основною причиною настання смерті у 39 відсотках випадків; · необлаштованість пішохідних переходів (відсутність освітлення, розмітки тощо), що призводить до смертельних наслідків у 38 відсотках випадків; · порушення правил проїзду перехресть, на яких стається до 30 відсотків всіх дорожньо-транспортних пригод із смертельними наслідками; · керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння. Хоча дорожньо-транспортний травматизм вже багато років є однією з основних причин смертності і травм у всьому світі, більшість ДТП носять передбачуваний характер і їм можна запобігти. Найбільших успіхів у скороченні смертності на дорогах вдалося домогтися в тих країнах, де застосовувався так званий «підхід, заснований на безпечних системах». Цей підхід до безпеки руху виходить з визнання того, що людське тіло надзвичайно вразливе для травм, а людям властиво робити помилки. Він передбачає набір додаткових заходів, спрямованих на: ü створення більш безпечних доріг, ü більш безпечних транспортних засобів, ü стимулювання більш безпечного рівня швидкості і ü більш безпечної поведінки учасників дорожнього руху. У 2011 році Організація Об'єднаних Націй оголосила Десятиріччя дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху, мета якого полягає у тому, щоб стабілізувати, а потім скоротити кількість випадків смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод у всьому світі. Особливої уваги вимагають до себе діти та молодь, оскільки ці вразливі учасники дорожнього руху ще не володіють необхідними навичками і достатнім досвідом поведінки в дорожньому середовищі, створеному для дорослих людей. ЧОМУ ДІТИ І МОЛОДЬ СТИКАЮТЬСЯ З РИЗИКОМ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ? На відміну від дорослих, діти, у яких когнітивні і фізичні функції ще перебувають в процесі становлення, не можуть в повній мірі орієнтуватися в складній обстановці дорожнього руху. Вони часом не в змозі точно оцінити дистанцію і швидкість руху транспорту, вчасно зробити маневр або поступитися дорогою, що обумовлює їх уразливість як пішоходів і під час їзди на велосипеді. Проблема ускладнюється малими розмірами тіла дитини, внаслідок чого вона менш помітна на дорозі, а в разі дорожньо-транспортної пригоди ризик пошкодження життєвоважливих органів від удару елементами конструкції транспортного засобу вище, ніж у дорослих. Підлітковий і юнацький періоди - це час, коли молода людина починає прагнути до випробування своїх можливостей у взаємодіях з навколишнім середовищем, що само по собі може бути пов'язане з підвищеним ризиком. Це період життя, коли дуже важливо не принизити себе в очах однолітків і коли особливе задоволення дають гострі відчуття. Якщо ці прагнення реалізуються в ризикованому водінні, молоді люди можуть опинятися в небезпечній ситуації без достатнього досвіду в її контролюванні. Це особливо стосується юнаків і молодих чоловіків, які частіше, ніж дівчата, сидять за кермом автомобіля і керують мотоциклом; вони також частіше потрапляють в серйозні аварії, в тому числі зі смертельними наслідками. Чоловіки частіше, ніж жінки, перевищують швидкість, керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, не користуються ременями безпеки і шоломами. Фізичні, психологічні та поведінкові особливості молодих людей слід обов'язково враховувати при аналізі дорожньо-транспортних факторів ризику, які впливають на них і при розробці профілактичних стратегій. Існує безліч економічно ефективних втручань, що дозволяють без шкоди соціальної справедливості скоротити безжальну щоденну данину дорожньому травматизму. Ключові напрямки дій по скороченню і попередженню дорожньо-транспортного травматизму: ü Більш суворий контроль за дотриманням існуючих законів. ü Контроль перевищення швидкості. ü Ступеневе надання водійських прав. ü Зниження допустимого рівня алкоголю для водіїв – початківців. ü Стимулювання використання шоломів мотоциклістами різного віку. ü Впровадження програм популяризації ременів безпеки і дитячих сидінь, в тому числі їх субсидованого надання. ü Обмеження швидкості та інтенсивності руху в межах певної території, створення зон, вільних від автомобільного руху. ü Влаштування безпечних ігрових майданчиків для дітей. ü Влаштування велосипедних доріжок і виділених смуг, а також створення пішохідних зон. ü Впровадження заходів транспортної політики та землекористування, спрямованих на сприяння пішому і велосипедному пересуванню. ü Удосконалення епіднагляду з використанням даних медичної звітності. ü Усунення соціально-економічних нерівностей. ü Значна інтенсифікація наукових досліджень з проблем захисту уразливих учасників дорожнього руху. Загибель в результаті ДТП або отримані травми є раптовими, насильницькими і трагічними подіями. Вони мають довгостроковий, а іноді постійний і неминаючий вплив на родичів жертв. Щорічно величезна кількість нових постраждалих і осиротілих з усіх куточків світу приєднуються до незліченних мільйонів осіб, які переживають емоційні потрясіння в зв'язку з ДТП. Дорожньо-транспортний травматизм можна попереджати. Для цього необхідна участь широкого кола секторів, таких як транспорт, поліція, охорона здоров'я, освіта, а також заходів щодо підвищення безпеки доріг, транспортних засобів та учасників руху.

ПРОФІЛАКТИКА ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ

Внаслідок дорожньо-транспортних пригод на дорогах світу щорічно гине приблизно 1,25 млн. осіб. Ніхто не застрахований від нещасного випадку на дорозі, проте особливо високому ризику піддаються діти та молодь. ДТП є головною причиною смерті серед молоді у віці від 15 до 29 років. 186 300 дітей вмирає щорічно у всьому світі внаслідок ДТП - тобто більше 500 дітей щодня. ДТП відносяться до чотирьох найпоширеніших причин смерті дітей у віці старше п'яти років. Ще сотні отримують травми, багато з них - серйозні. Дорожньо-транспортні пригоди коштують країнам приблизно в 3% від їх ВВП, причому в країнах з низьким і середнім рівнем доходу економічні втрати складають 5% від ВВП.

В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод є одним з найвищих в Європі, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким.

За шестирічний період (2011-2016 роки) на дорогах України загинуло 1,4 тис. дітей віком до 18 років, а дорожньо-транспортні пригоди в Україні є першою за поширеністю причиною смерті молоді віком від 15 до 24 років та другою за поширеністю причиною смерті дітей віком від 5 до 14 років.

За результатами проведення аналізу наявних даних в Україні більшість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками виникає через:

· перевищення швидкості водіями, що є основною причиною настання смерті у 39 відсотках випадків;

· необлаштованість пішохідних переходів (відсутність освітлення, розмітки тощо), що призводить до смертельних наслідків у 38 відсотках випадків;

· порушення правил проїзду перехресть, на яких стається до 30 відсотків всіх дорожньо-транспортних пригод із смертельними наслідками;

· керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Хоча дорожньо-транспортний травматизм вже багато років є однією з основних причин смертності і травм у всьому світі, більшість ДТП носять передбачуваний характер і їм можна запобігти. Найбільших успіхів у скороченні смертності на дорогах вдалося домогтися в тих країнах, де застосовувався так званий «підхід, заснований на безпечних системах». Цей підхід до безпеки руху виходить з визнання того, що людське тіло надзвичайно вразливе для травм, а людям властиво робити помилки. Він передбачає набір додаткових заходів, спрямованих на:

ü створення більш безпечних доріг,

ü більш безпечних транспортних засобів,

ü стимулювання більш безпечного рівня швидкості і

ü більш безпечної поведінки учасників дорожнього руху.

У 2011 році Організація Об'єднаних Націй оголосила Десятиріччя дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху, мета якого полягає у тому, щоб стабілізувати, а потім скоротити кількість випадків смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод у всьому світі.

Особливої уваги вимагають до себе діти та молодь, оскільки ці вразливі учасники дорожнього руху ще не володіють необхідними навичками і достатнім досвідом поведінки в дорожньому середовищі, створеному для дорослих людей.

ЧОМУ ДІТИ І МОЛОДЬ СТИКАЮТЬСЯ З РИЗИКОМ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ?

На відміну від дорослих, діти, у яких когнітивні і фізичні функції ще перебувають в процесі становлення, не можуть в повній мірі орієнтуватися в складній обстановці дорожнього руху. Вони часом не в змозі точно оцінити дистанцію і швидкість руху транспорту, вчасно зробити маневр або поступитися дорогою, що обумовлює їх уразливість як пішоходів і під час їзди на велосипеді. Проблема ускладнюється малими розмірами тіла дитини, внаслідок чого вона менш помітна на дорозі, а в разі дорожньо-транспортної пригоди ризик пошкодження життєвоважливих органів від удару елементами конструкції транспортного засобу вище, ніж у дорослих.

Підлітковий і юнацький періоди - це час, коли молода людина починає прагнути до випробування своїх можливостей у взаємодіях з навколишнім середовищем, що само по собі може бути пов'язане з підвищеним ризиком. Це період життя, коли дуже важливо не принизити себе в очах однолітків і коли особливе задоволення дають гострі відчуття. Якщо ці прагнення реалізуються в ризикованому водінні, молоді люди можуть опинятися в небезпечній ситуації без достатнього досвіду в її контролюванні. Це особливо стосується юнаків і молодих чоловіків, які частіше, ніж дівчата, сидять за кермом автомобіля і керують мотоциклом; вони також частіше потрапляють в серйозні аварії, в тому числі зі смертельними наслідками. Чоловіки частіше, ніж жінки, перевищують швидкість, керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, не користуються ременями безпеки і шоломами.

Фізичні, психологічні та поведінкові особливості молодих людей слід обов'язково враховувати при аналізі дорожньо-транспортних факторів ризику, які впливають на них і при розробці профілактичних стратегій.

Існує безліч економічно ефективних втручань, що дозволяють без шкоди соціальної справедливості скоротити безжальну щоденну данину дорожньому травматизму.

Ключові напрямки дій по скороченню і попередженню дорожньо-транспортного травматизму:

ü Більш суворий контроль за дотриманням існуючих законів.

ü Контроль перевищення швидкості.

ü Ступеневе надання водійських прав.

ü Зниження допустимого рівня алкоголю для водіїв – початківців.

ü Стимулювання використання шоломів мотоциклістами різного віку.

ü Впровадження програм популяризації ременів безпеки і дитячих сидінь, в тому числі їх субсидованого надання.

ü Обмеження швидкості та інтенсивності руху в межах певної території, створення зон, вільних від автомобільного руху.

ü Влаштування безпечних ігрових майданчиків для дітей.

ü Влаштування велосипедних доріжок і виділених смуг, а також створення пішохідних зон.

ü Впровадження заходів транспортної політики та землекористування, спрямованих на сприяння пішому і велосипедному пересуванню.

ü Удосконалення епіднагляду з використанням даних медичної звітності.

ü Усунення соціально-економічних нерівностей.

ü Значна інтенсифікація наукових досліджень з проблем захисту уразливих учасників дорожнього руху.

Загибель в результаті ДТП або отримані травми є раптовими, насильницькими і трагічними подіями. Вони мають довгостроковий, а іноді постійний і неминаючий вплив на родичів жертв. Щорічно величезна кількість нових постраждалих і осиротілих з усіх куточків світу приєднуються до незліченних мільйонів осіб, які переживають емоційні потрясіння в зв'язку з ДТП.

Дорожньо-транспортний травматизм можна попереджати. Для цього необхідна участь широкого кола секторів, таких як транспорт, поліція, охорона здоров'я, освіта, а також заходів щодо підвищення безпеки доріг, транспортних засобів та учасників руху.