|
|
Коли закладався мій сад, то в ньому між іншими деревами, стали зростати й три чарівні ялини. Рік від року вони гарнішали, набиралися сили і вже згодом стало зрозумілим, що місця в саду їм незабаром буде замало. Стали вони й затіняти інші молоді саджанці. А тут іще й повір’я в народі таке існує: не можна аби ялини росли в обійсті. Мовбито це приносить прикрощі. Осені 2011-го стало зрозумілим, що якщо три ялини – три сестриці не пересадити цієї пори, то надалі їх вже доведеться лише зрізати: вони потяглися до неба вже за 2,5-сят зростом. Ото ж, три молодих чолов’яги години і дві до сьомого поту поралися, аби старанно викопати хвойні красуні, перевезти їх на нове облюбоване мною місце їх помешкання – на дорогу, під паркан. Не важко здогадатися, що далеко не всім таке може сподобатися. Ну, насамперед, тому, що в тебе краще, ніж у них. Один чмур навіть підходив, пробував було робити зауваження. Буцімто, комусь вони можуть заважати, коли розростуться. І інше, інше. А потім, мовляв, їх все одно на дорозі вкрадуть, до новорічного свята. Словом, повна дурня. Але ялини прийнялися і ростуть на радість людям. Як вони піднімуться, взагалі буде аж надто грано… |