|
|
Мій прадідусь, по татовій лінії, Ємець Михайло Олексійович, народився 7 листопада 1910р. в м. Гадяч, Полтавської області. З 6 років залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. Закінчив Гадяцьке педагогічне училище і до початку війни працював учителем та інструктором райкому партії Синівського району Сумської області. В 1941 році, коли почалася ВВв, пішов на війну. Був у загоні Сидора Артемовича Ковпака. Цей загін пройшов шлях від «Путивля до Карпат». Мій дідусь був політ-керівник загону. В 1943 році, прадідусь був захоплений у полон і відправлений у Німеччину на таємний острів Узедом у концтабір, де Вермахт випробовував ракетну зброю ФАУ-2. На цьому острові був розташований аеродром німецьких літаків. В тяжких умовах утримували полонених. Їх катували, годували відходами від їжі. Полонені були виснажені і вага їхнього тіла досягала до 42кг. На острові він познайомився з товаришами, які були з Росії, Казахстану, України. Дружба їх об’єднала і вони вирішили тікати з острова. Серед товаришів був льотчик-випробувач Девятаєв Михайло Петрович, який знав будову німецького літака. Одного ранку вони захопили німецький літак. Розброїли конвоїра, і 10 осіб сіли в літак, щоб злетіти. Але літак не злітав. Вони зробили три кола по аеродрому, та літак досі не піднімався. Девятаєв попросив усих натиснути на штурвал. Після цього літак злетів. Літак був марки «Хенкель 111». Коли піднялися у небо, по них відкрили вогонь, але їм удалося втекти. Перелетівши лінію фронту по них відкрили вогонь радянські війська. Вони зробили посадку на Україні. Їх зустріли, але коли побачили що літак німецький, були вражені, що каторжники концтабору зробили відважний подвиг. На такий вчинок можуть піти тільки вольові, сміливі і відважні люди. Мій прадідусь був нагороджений багатьма орденами і медалями за участь у боротьбі з німецьким фашистом. Льотчику Девятаєву М.П., за втечу на німецькому літаку, присвоєно звання Герой Радянського союзу. Про цю втечу написана книга «Втеча з острова Узедом», знято документальний фільм. Учасники втечі зустрічалися на святкові дні. Вони були на «Новорічному вогнику» в Москві, на День Перемоги в 1965 році. Після закінчення війни, прадідусь повернувся додому, працював головою с/р. 31 жовтня 1984 року прадідусь помер від серцевого нападу. 7 травня 2010 року у Полтаві відбулося відкриття пам’ятника «Втеча з пекла», присвяченого 65-річчю Перемоги над нацизмом і легендарній втечі радянських військовополонених на бомбардувальнику «Хенкель 111» з табору смерті. Пам’ятник встановлений на вулиці Петра Юрченка, в районі авіа містечка. На ньому перелік прізвищ усіх героїв. Вага пам’ятника—півтори тонни, висота—майже два метри. Він виготовлений у Росії і переданий Полтаві в рамках проекту «Алея російської слави». У результаті пошукових робіт, які були проведені російською стороною, знайдені родичі вісьмох учасників перельоту. Серед них—син Михайла Ємця, який зараз проживає в Полтавській області в Гадячі, та його п’ятеро дочок. Три з них проживає в м.Гадяч, одна в м.Вінниця, і моя бабуся в с.Лутовинівка. Також відкрито пам’ятник в м.Гадяч. Підготував учень 8-Б класу Кабаченко Дмитро |