МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ

ОБСЛУГОВУЮЧИЙ  КООПЕРАТИВ

(практичний посібник)

Київ

2009

ББК 65.321.8

С29

УДК 631.115.8(083.132)

Автори-укладачі:

В.В. Гончаренко, М.П. Гриценко, Ю.П. Воскобійник, Ю.С. Воскобійник, В.В. Зіновчук, В.М. Жук, Р.Я. Корінець, Н.Г. Копитець, Ю.Я. Лузан,     Ю.О. Лупенко, М.Й. Малік, М.К. Орлатий, О.М. Могильний, В.Я. Месель-Веселяк, Л.В. Молдаван, В.А. Пулім, Ю.С. Рудченко, П.Т. Саблук,         Р.П. Саблук, Л.Д. Тулуш, О.Г. Шпикуляк, І.П. Шиндирук, Р.М. Шмідт

Редакційна колегія: М.П. Гриценко, Р.Я. Корінець, М.Й. Малік,

                                    Л.В. Молдаван, О.М. Могильний, Р.М. Шмідт

Рецензенти:            Т.Д. Іщенко, І.В. Коновалов

Редактор                                 Л.М. Талюта

Відповідальні за

випуск:                        М.Й. Малік,  Р.М. Шмідт

Викладено аспекти створювання і діяльності  сільськогосподарських кооперативів в Україні. Подано нову форму організації, співробітництва сільськогосподарських товаровиробників, яка може об'єднувати їх і в умовах приватної власності, дозволить продуктивно вирішувати проблеми їх діяльності.

Може бути корисним всім, хто цікавиться  створенням і діяльністю сільськогосподарських кооперативів.

ББК 65.321.8

ВІД АВТОРІВ

У практичному посібнику висвітлено аспекти створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні. Прочитавши, Ви матимете загальне уявлення про нову форму організації співробітництва сільськогосподарських товаровиробників. Ця форма організації обслуговування виробництва може об’єднувати їх і в умовах приватної власності, дозволяє продуктивно вирішувати низку проблем у їх діяльності за досить складних ринкових відносин, а саме:

здійснювати реалізацію продукції на вигідних умовах та за прийнятними цінами;

спільно зберігати та переробляти продукцію;

забезпечувати матеріально-технічними засобами за доступними   цінами та можливістю купівлі в кредит;

ефективно використовувати сучасну техніку та отримувати послуги за собівартістю.

Ці проблеми можуть бути розв’язані завдяки спільним діям сільськогосподарських товаровиробників шляхом об’єднання в обслуговуючі кооперативи.

вступ

Сільськогосподарська кооперація – це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооперування є логічною стадією подальшого розвитку реформ, що стає можливим завдяки виникненню значної кількості незалежних приватних товаровиробників-власників, які мають спільні економічні інтересі у здійснені ринкової діяльності.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної діяльності.

Член кооперативу – фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог статуту і  користується правом ухвального голосу в кооперативі.

Асоційований член кооперативу – фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Метою їхньої діяльності є надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, які є членами кооперативу, сприяння  їх прибутковому господарюванню.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності їх поділяють на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

Переробні кооперативи займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництва, хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих,     плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, конопель, лісо- і  пиломатеріалів тощо).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюють з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботи, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

У випадку поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ

КООПЕРАТИВІВ

Що таке обслуговуючий кооператив як неприбуткова організація?

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це економічна неприбуткова організація, що:

- належить сільськогосподарським товаровиробникам і управляється ними за демократичними принципами;

- надає своїм членам ті послуги, які необхідні для власних господарств;

- не ставить за мету отримання прибутку для себе, а прагне збільшити прибуток господарств своїх членів.

Які принципи організації кооперативу?

Діє на основі Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та базується на таких принципах:

- членами кооперативу обов’язково мають бути сільськогосподарські товаровиробники і виступають одночасно його клієнтами та власниками;

- членство в кооперативі є відкритим та добровільним;

- кооператив надає послуги своїм членам. Операції з іншими клієнтами носять виключно додатковий характер і обмежуються;

- члени кооперативу мають зобов’язання щодо ведення спільної господарської діяльності такі, як зобов’язання реалізувати продукцію або закуповувати матеріально-технічні засоби через кооператив, зобов’язання використовувати його послуги тощо;

- члени кооперативу повинні сплачувати пайові внески пропорційно до обсягів операцій, що вони провели з кооперативами;

- результат річної економічної діяльності кооперативу, що не є прибутком, розподіляється серед членів переважно у вигляді кооперативних виплат пропорційно до участі в господарській діяльності кооперативу. Виплата нарахувань на паї обмежується;

- кооперативом управляють його члени на демократичних засадах (за принципом: "один член кооперативу – один голос");

- збереження політичного та релігійного нейтралітету;

- піклування про освіту членів кооперативу.

Етапи створення кооперативу:

- утворення ініціативної групи;

- розробка проекту кооперативу;

- заснування кооперативу;

- реєстрація;

- робота кооперативу. 

Розробка проекта кооп-ву,

визначення цілі, членства, організації

Протокол про наміри

Розділ 2.  ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ КООПЕРАТИВУ

2.1. Формування ініціативної групи зі створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

Що таке ініціативна група?

Ініціативна група – це колектив сільськогосподарських товаровиробників, об’єднаний ідеєю створення кооперативу з метою розв’язання спільної для всіх проблеми або проблем в їхній господарський діяльності.

Які завдання ініціативної групи?

Головним завданням ініціативної групи є визначення спільних проблем, визначення виду чи видів діяльності кооперативу, розробка проекту та техніко-економічного обґрунтування його діяльності, Статуту, проведення Установчих зборів та реєстрації кооперативу.

Які документи приймаються групою?

Першим документом, що приймається ініціативною групою, є протокол про наміри, який приймають та підписують члени ініціативної групи після обговорення ідеї створення кооперативу.

Протокол про наміри скріплює підписами членів ініціативної групи їх зобов’язання із створення кооперативу, визначає пропонований вид діяльності кооперативу на основі спільних для членів ініціативної групи       потреб, та терміни реалізації намірів із створення кооперативу та виконання певних етапів підготовки.

На чолі ініціативної групи повинен бути лідер, людина, яка стимулювала в собі ідею створення кооперативу, користується довірою односельців.

Група повинна бути однорідною. Потреби членів кооперативу повинні бути однаковими.

У кооператив можуть об’єднуватися виробники різних форм власності, але різниця в обсягах операцій, що вони реалізовуватимуть з кооперативом, не повинна бути дуже великою.

Помилки, яких слід уникнути:

- утворення ініціативної групи дуже відмінних між собою виробників, що мають різні інтереси та різне фінансове положення;

- прийняття до ініціативної групи не виробників сільськогосподарської продукції.

Якщо ідея кооперативу визріла, на зборах ініціативної групи приймають рішення про створення кооперативу і підписують протокол намірів, який містить:

- твердження про зобов’язання учасників. Їх перше зобов’язання – разом і організовано проводити роботу на наступних етапах створення кооперативу;

- більш-менш точне визначення виду діяльності кооперативу, а також строки процесу створення;

- порядок роботи та організації ініціативної групи. В разі великої її чисельності обирають робочу групу.

Протокол намірів завершає етап формування ініціативної групи.

2.2. Розробка проекту кооперативу

Ініціативна група, опрацювавши початкову ідею, розробляє проект створення та діяльності кооперативу. Проект – це письмовий документ, в якому викладено сутність кооперативної ідеї певного кооперативу.

У проекті визначають цілі та види діяльності кооперативу, шляхи і засоби реалізації ідеї, охарактеризовано ринкові, майнові, фінансові аспекти діяльності кооперативу.

Кооператив може мати лише один напрям (вид діяльності) або бути багатофункціональним. Для заснування багатофункціонального кооперативу необхідно більше фінансових коштів та управлінського досвіду. Якщо організовувати багатофункціональний кооператив, то потрібно впевнитись в тому, що всі потреби діяльності зв’язані між собою (постачання, зберігання, переробка зернових та реалізація продукції).

Як тільки мету діяльності кооперативу визначено, необхідно оцінити засоби її реалізації: потреби в капіталовкладеннях, оренді приміщень чи об’єктів, персоналі, обігових коштах.

Помилки, яких слід уникнути:

- намагатися вирішити через заснування кооперативу ті проблеми, що стосуються не групи загалом, а лише окремих господарств;

- намагатися включити в діяльність кооперативу виробництво і переробку продукції;

- прагнути, щоб кооператив займався всім відразу. Це потребує створення декількох кооперативів;

- ставити дуже обмежені цілі.

2.3. Члени та ресурси кооперативу

Успіх проекту визначають фактори:

- правильне розуміння потреб членів ініціативної групи та майбутніх членів кооперативу;

- чітке ставлення цілей, яких бажають досягти учасники проекту;

- якісне планування початку та першого року діяльності кооперативу.

Розробка Проекту – це водночас спосіб навчання і розвитку особистих управлінських якостей майбутніх членів кооперативу, набуття досвіду оцінювання умов конкуренції, засобів просування продукції на ринок, фінансового планування, використання продукції на ринок, фінансового планування, використання переваг сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Розробка проекту також дає змогу перевірити реалістичність ідеї ще до її впровадження. Можливо, в процесі розробки виявиться, що можливий розмір наявного пайового капіталу є меншим, аніж фінансові потреби кооперативу. В такому випадку необхідно продумати можливості залучення коштів за рахунок отримання кредиту або відшукати шляхи зменшення потреби в фінансуванні на першому етапі діяльності.

Основними джерелами для складання Проекту є:

- власний досвід практичної діяльності членів ініціативної групи;

- безпосереднє обговорення з майбутніми членами кооперативу;

- контакти з діючими сільськогосподарськими кооперативами, які може надати Національна спілка та дорадчі служби;

- публікації в пресі, інформаційні та рекламні матеріали;

- виставкові заходи, семінари та конференції;

- тематична література;

- консультації фахівців.

Завершення опрацювання Проекту варто провести до Установчих зборів кооперативу, а затвердження – безпосередньо на цих зборах.

Починати роботу кооперативу можна з обмеженою кількістю членів і поступово її збільшувати. Для успішної роботи потрібно, щоб кількість членів було достатньо великим. Якщо членами кооперативу будуть сільськогосподарські підприємства, достатньо навіть трьох господарств. Коли ж йдеться про особисті селянські господарства, потрібно об’єднати відразу близько 50 власників і одним з перших завдань ініціативної групи буде залучити нових потенційних членів. Крім того, потрібно розглянути питання про географічне розташування членів, найкраще, коли господарства членів розміщені комплексно.

На цьому етапі уточнюють, які ресурси члени мають намір вкласти в кооператив і які зобов’язання вони готові взяти на себе.

Для цього потрібно відповісти на такі питання:

- які фінансові кошти (або продукція, яку можна реалізувати) члени готові внести в рахунок вступного та пайового внесків і в який термін;

- яке майно члени готові внести до пайового фонду, чи необхідне воно для діяльності кооперативу;

- якщо кооператив планує отримати кредит, яке майно його члени готові надати  як заставу;

- які зобов’язання члени готові на себе взяти.

Помилки, яких слід уникнути:

- включати в члени кооперативу не виробників сільськогосподарської продукції;

- встановлювати надто низький розмір внесків (що не дозволить зібрати необхідні ресурси і що свідчить про досить низький рівень мотивації членів);

- встановлювати нереально високий розмір внесків, що не будуть сплачені;

- вносити майно, непотрібне для діяльності кооперативу.

2.4. Оцінювання економічного середовища

Далі необхідно проаналізувати економічне середовище і перевірити відповідність запланованих напрямів діяльності кооперативу ринковим умовам:

- в якій формі реалізовувати продукцію – незмінній чи переробленій. В останньому випадку, який вид переробки буде використано;

- через які канали буде реалізовуватись продукція – оптом чи в роздріб, на місцевих чи на віддалених ринках, які існуючі можливості можна для цього використати;

- які результати попереднього аналізу витрат на реалізацію можливих проектів (собівартість переробки, розфасування, транспортування), якими будуть мінімальні обсяги.

Необхідно оцінити існуючі можливості та вартість залучення нових засобів виробництва:

- які засоби виробництва можуть бути надані членами у вигляді внесків;

- що потрібно придбати. Треба зібрати інформацію про технічні характеристики, вартість та умови оплати обладнання. Приблизні розрахунки подані в додатках.

Головне в цьому – знайти вільні об’єкти, які відповідають цілям кооперативу і розглянути можливості їх використання. Найбільш реальним виходом є оренда.

2.5. Організація роботи ініціативної групи

Організаційний комітет, що призначається ініціативною групою, повинен прийняти чіткий робочий план і розподілити завдання між членами. Свій внесок у роботу може зробити консультаційний центр або дорадча служба.

Ця робота містить два основних аспекти:

- збір інформації про умови середовища (ринки, можливості використання необхідних господарських об’єктів, види сільськогосподарського обладнання, яке потрібно придбати та його вартість);

- робота з потенційними членами (оцінювання їхніх потреб, намірів щодо співпраці з кооперативом, можливостей щодо сплати пайових внесків, а також переконання, зацікавлення та пояснення членам кооперативних принципів).

Як тільки проект достатньо сформувався, оргкомітет розпочинає роботу над питаннями, що потім увійдуть до Статуту та до Правил внутрішньої господарської діяльності кооперативу. Основні з них:

- які права та обов’язки матимуть члени кооперативу. Зокрема, якими будуть розмір, форма та строки внесення паїв, зобов’язання щодо ведення діяльності;

- якою буде приблизна організаційна структура кооперативу.

Всі згадані елементи входять до концепції кооперативу, яка повинна бути ухвалена всією ініціативною групою. Коли концепція кооперативу схвалена ініціативною групою, потрібно перекласти її на юридичну мову (статут) та на економічну і фінансову мову (бізнес-план).

2.6. Етапи заснування кооперативу

2.6.1. Підготовка статуту

Статут – основний документ кооперативу, що формулює мету та діяльність кооперативу, права та обов’язки членів, умови вступу й виходу з кооперативу, органи управління кооперативу та правила прийняття рішень, порядок реорганізації та ліквідації кооперативу. Щоб розробити Статут, потрібно спиратися на типові статути. Ті положення, які можуть часто змінюватися зазначаються в Правилах внутрішньої господарської діяльності.

Правила внутрішньої господарської діяльності уточнюють Статут і визначають відносини між кооперативом та його членами. Правила внутрішньої господарської діяльності, як і Статут, затверджуються рішенням загальних зборів. Статут повинен бути жорстким, передбачати достатньо обмежень, щоб уникати порушень.

2.6.2. Розробка бізнес-плану

Бізнес-план – це поглиблене відображення проекту розвитку підприємства, який містить детальний опис підприємства, середовища, в якому воно діє, а також системи управління, необхідної для досягнення поставленої мети.

На цьому етапі розробляють спрощений бізнес-план, тому що не всі дані відомі. Справжній бізнес-план буде розроблений на другому році діяльності кооперативу.

Складові бізнес-плану

- глобальна стратегія та цілі;

- аналіз ринку та маркетингова стратегія;

- технологічний опис процесу виробництва, план виробництва, планування впровадження в дію;

- управління, організаційні структури та методи прийняття рішень;

- фінансові прогнози;

- аналіз ринків.

2.6.3. Підготовка та проведення установчих зборів

Установчим зборам повинно передувати інтенсивне обговорення самої ідеї створення кооперативу. Проект Статуту завчасно передається учасникам та обговорюється під час попередніх зборів. Завчасно передається членам кооперативу і установчий договір, який констатує згоду засновників, створити кооператив та уточнює їх пайові внески. В решті питань установчий договір посилається на Статут.

Організаційний комітет направляє всім потенційним членам кооперативу запрошення на установчі збори з зазначенням порядку денного.

Установчі збори слід добре продумати і відмінно організувати. Під час проведення зборів необхідно чітко дотримуватись порядку денного, що створить атмосферу відкритості і кооперативної демократії. Перш за все, збори мають заслухати звіт організаційного комітету. Після цього обговорюється і затверджується Статут кооперативу, його назва, обираються керівні органи (Правління кооперативу, його Голова, ревізійна комісія і/або наглядова рада). Обрання установчими зборами керівних органів – вирішальний момент у процедурі його заснування.

2.6.4. Сплата вступних та пайових внесків

Після проведення установчих загальних зборів наступним кроком є реєстрація кооперативу і збирання вступних і пайових внесків членів. Вступні внески, як правило, надаються в грошовій формі на тимчасовий рахунковий рахунок для витрат на створення і реєстрацію кооперативу. Затримка сплати вступних внесків членами призведе до затримки реєстрації.

Якщо члени роблять внесок у натуральному вираженні, потрібно скласти оціночний акт, який підтверджує реальну вартість майна. Акт надається незалежною експертною комісією і додається до Статуту. Після реєстрації кооперативу необхідно сплатити пайові внески відповідно до графіка, визначеного кооперативом. Як правило, це зазначається у Правилах внутрішньої господарської діяльності або установчому договорі (не в Статуті).

Хто не вніс навіть частини паю, не має статусу члена кооперативу, і член, який не виконує своїх зобов’язань, повинен бути виключеним. Завданням лідера (керівника) є забезпечення внесення паїв.

2.7. Реєстрація кооперативу

2.7.1. У райдержадміністрації

Для реєстрації кооперативу, особа, уповноважена зборами, подає наступні документи до органів державної реєстрації:

а) рішення зборів про створення кооперативу, Статут, установчий договір. Якщо членом кооперативу є колективне господарство, то необхідно також надати витяг з протоколу загальних зборів, в якому зазначається згода на вступ в кооператив; документи нотаріально засвідчені;

б) реєстраційну карту встановленого зразка, яка є одночасно і заявою для державної реєстрації;

в) документи, які засвідчують, що члени кооперативу зробили внесок в неподільний і пайовий фонди, розмір яких обумовлюється в Статуті.

За наявності усіх документів, обумовлених положенням про державну реєстрацію, орган державної реєстрації повинен протягом п’яти днів зареєструвати кооператив і видати свідоцтво встановленого зразка з ідентифікаційним кодом (код 350) його членів. Орган державної реєстрації в п’ятиденний термін передає до статуправління і податкової інспекції копії реєстраційних карток з поміткою про реєстрацію, а до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування інформацію про реєстрацію кооперативу.

2.7.2. У податковій адміністрації та інших органах

За наявності реєстраційної картки, свідоцтва про реєстрацію і копії установчих документів керівник кооперативу повинен стати на облік у    податковій адміністрації. Рекомендується відразу внести кооператив до  реєстру неприбуткових організацій, згідно зі статтею 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", статтею 7.11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств". Подати також заяву уста-леного зразка, замовити форму 1 ОПП (інформація про засновників і надати паспортні дані та ідентифікаційні коди директора кооперативу і головного бухгалтера.

До установи внутрішніх справ подається копія свідоцтва про реєстрацію, два зразки ескізів печаток і штампів, які затверджуються правлінням (або зборами), і документ про оплату виготовлення  печаток і штампів, після чого протягом п’яти робочих днів управління внутрішніх справ зобов’язане видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів.

На печатках і штампах має бути ідентифікаційний код кооперативу, отриманий в обласному управлінні статистики.

Наявність усіх цих документів дає можливість відкрити постійний розрахунковий рахунок в будь-якому банку України і розпочати господарську діяльність.

2.8. Початок роботи кооперативу

2.8.1. Набір персоналу

Виконавчий директор повинен відповідати таким вимогам:

- бути передбачливим менеджером, володіти економічними методами управління та планування;

- мати підприємницькі здібності, вміти поводитись з комерційними партнерами та знати ринки, на яких діє кооператив;

- мати технічні знання у сфері діяльності кооперативу, добре розуміти кооперативні принципи та механізми;

- бути порядною людиною та користуватися повною довірою і повагою збоку членів кооперативу;

- мати високі комунікативні здібності та вміти працювати в інтересах членів кооперативу;

- вміти співпрацювати з правлінням та головою кооперативу, ретельно виконуючи їхні рішення;

- проживати недалеко від кооперативу та задовольнятися невеликою зарплатою.

Якщо кооператив невеликий, то обов’язки директора добровільно може виконувати голова кооперативу, а бухгалтера з неповним робочим днем.

Далі Правління наймає бухгалтера, а директор – інший необхідний персонал.

Помилки, яких слід уникнути:

- думати, що досвідчений директор чи бухгалтер можуть працювати безкоштовно;

- не починати роботу кооперативу з недостатнім персоналом;

- не наймати відразу багато персоналу.

2.8.2. Управління кооперативом

На етапі початку ділових операцій відбувається розподіл управлінських функцій між правлінням кооперативу і виконавчою дирекцією. Правління зосереджує свою увагу на питаннях стратегічного розвитку підприємства, його фінансової та маркетингової політики, входження та адаптація підприємства до конкурентного середовища. Виконавчий директор і його команда відповідають за щоденну роботу кооперативу згідно з делегованими повноваженнями, ресурсами і програмою, схваленою Правлінням кооперативу.

Кооператив повинен мати справжній бізнес-план на 3-5 років. Це потрібно не тільки для представлення бізнес-плану банкам під час отримання кредиту, але й для запобігання різного роду ризикам та переконання самих членів.

Бажано щоб кооператив співробітничав з якоюсь (дорадча служба чи науковий центр) консультаційною службою.

2.8.3. Фінансування діяльності кооперативу

На практиці часто виникає питання: що робити у тому випадку, коли на розгортання діяльності кооперативу не вистачає власних коштів, а зовнішні джерела фінансування обмежені або взагалі недостатні? Важливо позбавитися ілюзій, що фінансування кооперативу почнеться автоматично з його реєстрацією, якщо коштів для його розвитку немає, слід докорінно переглянути спектр його господарської діяльності й обмежити її види та обсяг до таких параметрів, які можуть бути профінансовані.

Працюючи на орендованих засобах виробництва, кооператив повинен дбати про створення власної матеріально-технічної бази за рахунок надходжень і поповнення пайових внесків. Необхідність нагромадження пайового капіталу є важливою складовою повноцінного розвитку кооперативного підприємства.

Основним джерелом фінансування кооперативу є пайові внески членів-клієнтів кооперативу. Важливість поповнення пайового капіталу пояснюється зростанням довіри кредитних установ до підприємств, що мають солідну матеріальну базу, яка може бути предметом застави в разі отримання кредиту. Крім того, фінансування власного кооперативу через механізм поповнення індивідуальних паїв зміцнює його членську організацію, сприяє зростанню зацікавленості членів кооперативу в ефективному використанні вкладених ними коштів.

Розділ 3. ВНУТРІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

В КООПЕРАТИВІ

3.1. Розробка правил внутрішньої діяльності кооперативу

Одним із ключових нормативно-регламентуючих актів функціонування кооперативу є: Правила внутрішньої господарської діяльності кооперативу. Цей документ є продовженням статуту кооперативу, з посиленням уваги на регламентації господарського механізму його роботи. Потреба його розроби пов’язана не тільки з потребою регламентувати, уточнити основні правила та мови взаємодії між членами з третіми особами, а й з потребою врахування вищої динамічності господарської діяльності. на відміну від положень, викладених у Статуті положення зазначені у Правилах можуть частіше змінюватись без відповідної їх реєстрації, яку передбачено для змін статуту. Значимість Правил вимагає того, що їх розробляють та затверджують загальні збори членів кооперативу, вони ж повноважені затверджувати відповідні зміни.

Структура „Правил” наступна:

1. Загальні положення (назва, юридична адреса, вид кооперативу, його статутні цілі, територія функціонування).

2. Членство у кооперативі (порядок подання кандидатом заяви на членство, її розгляд і затвердження зобов’язання щодо внесення пайових і вступних внесків, порядок прийняття загальними зборам нових членів,    реєстри членів кооперативу, порядок виключення членів кооперативу).

3. Зобов’язання щодо участі у діяльності кооперативу (зобов’язання участі у діяльності з визначенням умов постачання продукції, оплати послуг, закупівлі матеріально-технічних засобів їх використання, право та умови прийняття додаткових зобов’язань, тривалість зобов’язань, наслідки їх недотримання та штрафні санкції, інформація щодо діяльності членів, потрібна для планування діяльності кооперативу).

4. Порядок формування і використання фондів (розміри та порядок, строки та форми внесення вступних обов’язкових, додаткових пайових внесків, внесків асоційованих членів, порядок повернення, передачі, індексації паїв, розміри відрахувань і розподілу доходів кооперативу, формування і використання пайового, резервного, спеціального та неподільного фондів, проведення кооперативних виплат, виплат на паї.

5. Надання послуг, фінансові відносини з членами (форма та порядок подання і задоволення заявок на послуги, постачання, використання техніки, встановлення виплат щодо якості, складу продукції, умови збереження спільних засобів виробництва, умови постачання продукції, порядок проведення операцій з третіми особами, механізм встановлення попередніх цін, умови оплати та надання відстрочки членам, порядок ведення обліку і поточних рахунків членів).

6. Органи управління (склад, повноваження, строк дії, права загальних зборів, членів, правління. голови кооперативу, виконавчої дирекції, спостережної ради, ревізійної комісії).

3.2. Організаційні засади діяльності кооперативу

3.2.1. Зобов’язання з ведення діяльності кооперативу є основним принципом. У кооперативі ризик розподіляється між усіма членами, солідарно. Важливо, щоб поведінка одного із членів не приносила шкоди іншим. Підписання зобов’язань із ведення діяльності та інші правила є справою довіри та відповідальності перед кооперативом. Члени є власниками кооперативу, тому мають довіряти кооперативу, а кооператив повинен бути впевненим у надійності членів. Зобов’язання із ведення діяльності (в збутових – щодо реалізації продукції, постачальницьких – закупівлі засобів виробництва, сервісних – з надання послуг) дозволяють кооперативу концентрувати значні обсяги продукції, що уможливлює вихід на більш вигідні ринки, закупати засоби виробництва за оптовими цінами, цілком використати потужності матеріально-технічної бази. Дефакто прийняття і належне виконання членами своїх зобов’язань є запорукою ефективності роботи кооперативу, а через нього самих членів.

Ефективність роботи кооперативу прямо залежить від обсягу операцій з членами. Ось чому в кооперативі використовується принцип відданості, тобто продавати всю продукцію через кооператив. винятки можуть стосуватися лише тієї продукції, яка потрібна для внутрішніх потреб (оплата праці, внутрішнє споживання технологічні потреби). Тобто всю продукцію, яку член кооперативу призначив для продажу, має бути реалізовано через кооператив. Строк дії договорів, прийнятих у збутовому кооперативі має бути досить тривалим, як правило 3-5 років, а обсяг визначатися за одним із трьох варіантів:

– як відсоток від врожаю;

– як фіксований обсяг з гектара або голови с.-г. тварин;

– як фіксований обсяг або вся продукція.

Зобов’язання у постачальницьких і сервісних кооперативах приймаються членами за аналогічними принципами, з урахуванням специфіки сезонності поставок, засобів виробництва і використання техніки. Тому механізми прийняття зобов’язань у таких кооперативах базується на формуванні попередніх заявок і складанні графіків поставок і використання техніки.

3.2.2. Умови надання послуг у кооперативі

Іншою стороною взаємодії члена кооперативу з останнім є отримання послуг. Цей процес має певні регламентуючі норми зокрема:

1. Кожен кооператив повинен сформувати перелік тих послуг, засобів, які він надаватиме своїм членам, цей перелік визначається загальними зборами і фіксується у статуті кооперативу і більш детально у правилах ведення діяльності;

2. Зобов’язання кооперативу щодо дотримання якісних стандартів, нормативів надання послуг членам. Пріоритетність задоволення заявок охоплює: задоволення заявок членів порівняно з не членами, черговість виконання заявок між членами згідно із термінами подачі заявок, розподілом на основний і додатковий обсяг, прив’язку черговості до величини сплаченого паю.

3. Зобов’язання щодо пріоритетності або виключності поставок,     надання послуг, техніки своїм членам, при цьому допускається надання послуг не членам кооперативу за умови повного, першочергового задоволення заявок або паралельної можливості надання послуг контрагентам.

Форму, терміни та умови подачі членам заявок на отримання послуг, використання техніки, поставок засобів виробництва, кожен член кооперативу подає до початку діяльності. При цьому на початку року ці заявки набирають форми заяви про наміри, а протягом року є твердими, акцентованими замовниками заявки.

5.Можливість впливу кооперативу на вибір його членом виду продукції, типу технології, засобів виробництва – замінників тощо.

6. Умови приймання і видачі продукції, які передбачать встановлення порядку і графіка передачі продукції та постачання товарів, транспортне забезпечення і умови перевезень, зобов’язання членів щодо якості, розфасування та інших умов попередньої обробки продукції, порядок приймання товарів, зважування, аналіз якості, розвантаження тощо).

7. Порядок повної або часткової оплати послуг, умови авансованої оплати чи проведення операцій у кредит, можливість застосування системи знижок відповідно до вибраної  членом форми і обсягу оплати.

3.2.3. Рух товарів у кооперативі

Кооператив не купує продукцію  своїх членів, а реалізує її від їх імені, а в окремих випадках сплачуючи члену кооперативу аванс у формі попередньо встановленої ціни. продукція, що передається членом кооперативу, залишається його власністю, у випадку включення у сферу послуг кооперативу зберігання та переробки неприбутковість останнього забезпечує давальницька схема руху товарів. Оскільки передача продукції не веде до зміни власника, немає причини нарахування ПДВ. З іншого боку кооператив не продає членам засоби виробництва, а закуповує їх від їх імені за поданими заявками, що викликає формування доходів кооперативу на рівні втрат на його утримання і вартість придбаних засобів через це не формується база оподаткування.

3.3. Система цін та механізми оплати в кооперативі, розподіл його доходів

3.3.1. Принципи ціноутворення в кооперативі

Оскільки кінцева собівартість послуг, витрати на функціонування кооперативу остаточно можуть бути підраховані в кінці фінансового року, ціноутворення в кооперативі складається з двох частин:

– на початку року, перед поставкою/закупівлею членам продукції, надання послуг, засобів виробництва кооператив встановлює попередні ціни;

– в кінці року фінансовий результат діяльності кооперативу розподіляється серед членів через кооперативні виплати, які додаються до попередніх цін, що були виплачені їм через попередні ціни за надану продукцію або віднімаються від попередніх цін за надані послуги та засоби.

Кінцева ціна, що виробник отримує за продукцію (попередня ціна + кооперативні виплати) або сплачує за послуги та товари (попередня ціна – кооперативні виплати), дорівнює собівартості. Її підраховують лише наприкінці року і вона залежить від результатів спільної діяльності членів кооперативу.

3.3.2. Встановлення розміру попередніх цін

Сільгосптоваровиробники – члени кооперативу – передають йому вироблену ними продукцію на реалізацію або на переробку, залишаючись її власниками. Кооператив не продає своїм членам матеріально-технічні ресурси, а закуповує їх на замовлення членів. Тобто, в будь-якому випадку кооператив проводить комерційні операції не із своїми членами, а від імені членів, не ставлячи за мету отримання прибутку операцій безпосередньо для кооперативу як суб'єкта ринкових відносин. Метою кооперативу є отримання максимально можливого економічного результату його членами, за мінімалізації кооперативних витрат.

Оскільки попередньо неможливо встановити точний розмір таких витрат, попередньо встановлені кооперативом ціни підлягають перегляду за результатами року. Фінансовий результат діяльності кооперативу розподіляється між його членами у вигляді кооперативних виплат.

Ціна, за якою члени кооперативу поставляють свою продукцію для реалізації, або за якою провадиться оплата матеріально-технічних ресурсів та послуг, розраховується за цією спеціальною системою ціноутворення, яка і забезпечує неприбутковий характер кооперативу.

Що необхідно брати до уваги при розрахунку попередніх цін?

- По-перше, виконавчий директор кооперативу, як і його члени, повинен розуміти, що кооператив може в кінці року повернути надлишково (понад прогнозовану собівартість послуг) отримані кошти, але не може вимагати додаткової сплати коштів;

- По-друге,  в  будь-якій діяльності є свої ризики,  тому надбавка до прогнозованої ціни є платою за такі ризики;

- По-третє, попередня ціна має бути вигідною для членів кооперативу. Мало хто з членів кооперативу сприйме як належне, що інші комерційні структури пропонуватимуть вищу за вироблену сільгосптоваровиробниками продукцію, аніж кооператив;

- По-четверте, попередня ціна, залежно від деяких факторів може мати різні значення для конкретних членів кооперативу. За певних умов вона може залежати від обсягу послуг, який член кооперативу отримує від кооперативу, транспортних витрат на одиницю послуг для територіально віддаленого члена і таке інше.

Попередня ціна є результатом економічних розрахунків, прогнозування ринку та компромісом між бажанням кооперативу застрахуватися від можливих ризиків та бажанням членів кооперативу, отримати якомога вищу ціну за свою продукцію, якнайдешевше придбати ресурси або отримати послуги за якомога нижчою вартістю. Механізм визначення ціни варто прописати в правилах внутрішньогосподарської діяльності.

Кому належить приймати остаточне рішення про встановлення попередніх цін – визначається правилами. На практиці попередні ціни пропонуються виконавчим директором та затверджуються правлінням, або прийняття таких рішень делегується виконавчому директору чи голові правління.

Для переробно-збутових, збутових, заготівельних кооперативів, кінцева ціна за продану продукцію складається з попередньої ціни плюс кооперативні виплати. Визначення попередніх цін для цієї групи кооперативів пов’язане з прогнозуванням кінцевої реалізованої ціни самим кооперативом з врахуванням витрат кооперативу з урахуванням якості, обсягу поставленої продукції. Таким чином попередня ціна буде дещо нижчою за прогнозовані реалізаційні ціни. Для сервісних кооперативів, кооперативів з матеріально-технічного забезпечення кінцева ціна дорівнює попередній ціні.

Для сервісних кооперативів собівартість придбаних і поставлених членам кооперативу товарів і послуг збільшується на відповідні витрати щодо утримання кооперативів. Проте переваги оптових закупівель можуть повністю покрити ці витрати разом із уникненням переплат комерційним установам. Заощаджені або  додатково виручені кошти кооператив у кінці року розподіляє через кооперативну виплату. Останні визначаються за залишковим принципом після вирахування всіх витрат, а розподіл між членами відбувається пропорційно до обсягів поставленої продукції чи отриманих товарів, послуг відповідної якості.

3.4. Пайові внески

Організація діяльності кооперативних підприємств базується на формуванні відповідних фондів фінансових ресурсів. Для забезпечення статутної діяльності кооперативу у порядку передбаченому статутом формує пайовий, неподільний, резервний та додатковий (спеціальний) фонди.

3.4.1. Пайові внески в кооперативі

Члени кооперативу повинні вносити паї пропорційно до послуг, що вони отримують.

Пайові  внески є основою для формування фондів кооперативу, і водночас вони є гарантією члена в його операціях з кооперативом. Саме тому пайовий внесок члена кооперативу має бути  пропорційним обсягу отриманих ним послуг у загальному обсязі послуг, які кооператив надає своїм членам. Адже чим більший обсяг послуг він отримує, тим більше повинна бути його участь у фінансуванні діяльності кооперативу і тим більше гарантій він має надати кооперативу. Наприклад, кооперативна машинно-технологічна станція на певний обсяг послуг має придбати на сезон відповідну кількість паливо-мастильних, розхідних матеріалів і таке інше. Зрозуміло, фінансування таких витрат членами кооперативу має бути пропорційним поданим замовленням на послуги. При цьому обсяг послуг, а тому і обсяг такого фінансування конкретним членом кооперативу, може змінюватися рік від року внаслідок зміни посівних площ, вирощуваних культур, їх врожайності і таке інше.

Механізм формування пайового фонду передбачає здійснення членами (асоційованими членами) обов’язкових і додаткових внесків – паїв.

Пай – це грошова сума або оцінений у грошовій формі майновий разовий чи періодичний внесок члена кооперативу. Обов’язковий та додатковий пайові внески становлять загальний розмір паю кожного з членів (асоційованих членів) кооперативу, є поворотними, а тому в разі виходу (виключення) члена повертаються йому у встановленому статутом порядку. Основне призначення пайового внеску (внесків) забезпечення операційної діяльності кооперативу, відповідно розмір обов’язкового пайового внеску визначається пропорційно участі члена кооперативу у його господарській діяльності.

Залежно від виду кооперативу можливі наступні критерії визначення обов’язкових пайових внесків.

А: обсяг діяльності (обсяг продукції поставленої до кооперативу, обсяг продукції, матеріально-технічних засобів, послуг придбаних через кооператив). У таких випадках розмір обов'язкового паю формується як відсоток від середнього за три останніх роки (а за меншого терміну членства – за фактичний строк) товарообігу або споживання членом послуг кооперативу з обов’язковим врахуванням структури та якості наданої або отриманої продукції, послуг, матеріально-технічних засобів.

Б: виробничі потужності (площа господарств членів, структура посівів, чисельність поголів’я тощо).

У разі внесення паю, розмір якого перевищує потребу пропорційності, сума перевищення визначається як додатковий пайовий внесок. Така ситуація може виникати під час передання членом належного йому майна як пайового внеску. Бажано, щоб у процесі діяльності кооперативу великі диспропорції між пайовими внесками поступово нівелювалися.

Строки внесення паїв залежать від поточних та довгострокових потреб кооперативу та фінансових можливостей його членів. Зрозуміло, що частина паю, яка йде на фінансування проведення поточної діяльності кооперативу, повинна бути занесена до початку такої діяльності.

Додатковий пай – грошовий, майновий внесок члена чи асоційованого члена у пайовий фонд кооперативу для збалансування його поточної діяльності або розширення її бази. Фактично додатковий пай слід розглядати як інвестицію члена або асоційованого члена інвестора) у розвиток господарсько-технічної бази кооперативу або вирівнювання поточного балансу його операцій (фінансового стану). Розмір додаткових паїв одного члена слід обмежити статутом кооперативу, а визначати, його як певну відсоткову частку від загального пайового фонду або розміру обов’язко-вого паю. Додаткові паї можуть за рішенням членів кооперативу підлягати першочерговому поверненню та отриманню певного фонду у вигляді кооперативних виплат на цей пай. Щодо них також слід передбачити можливість трансформації додаткових паїв у обов’язковий пай і у зворотному напрямі (у випадках значного скорочення членом кооперативу обсягу операцій з ним).

Вступні внески – це внесок члена кооперативу в грошовій формі, сплачений під час його вступу для забезпечення його організаційної діяльності у фіксованому розмірі встановленим статутом.

3.4.2.  Розподіл доходів

Дохід кооперативу утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід розподіляється на:

- сплату податків і обов’язкових платежів до бюджету та спеціальних державних фондів;

- погашення кредитів і відсоток по них;

- покриття збитків;

- відрахувань до фондів кооперативу;

- кооперативні виплати;

- виплати на паї.

3.5. Фінансові відносини в кооперативі

3.5.1. Товарне кредитування

Кооператив, якщо це дозволено правилами внутрішньогосподарської діяльності, може кредитувати своїх членів необхідними ресурсами – як за рахунок власних можливостей, так і залучених на умовах кредитування   товарних ресурсах чи коштах. Як правило, у такому разі передбачається внесення часткової оплати за послугу, яка проводиться під час або після виконання замовлення.

У будь-якому випадку як кооператив (коли він надає кредит не за рахунок власних обігових коштів), так і його член, який скористався кредитуванням, мають сплатити вартість кредиту. Ці відсотки включають до ціни товару (за винятком тієї частки, яка була сплачена під час його придбання). Тому член кооперативу, який проводить розрахунок відразу під час придбання товару в повному обсязі, має право на знижку.

Крім того, кредитування в будь-якому випадку проводиться за наявності гарантій. Тому кооператив, як і його конкретний член, який бажає скористатися товарним кредитом, повинні надати заставне майно. За умови відсутності достатньої застави кооператив може звернутися за наданням гарантій до своїх членів, аналогічно член кооперативу має віднайти поручителя.

Слід зазначити, що за наявності власних обігових коштів кооператив може надавати аванси своїм членам ще до збуту продукції, яка передана йому цими членами для реалізації. Гарантією в такому випадку слугує наявність цієї переданої продукції.

3.5.2. Кооперативні (індивідуальні) рахунки

Кооператив відкриває на кожного члена індивідуальний аналітичний рахунок для обліку операцій, проведених через кооператив. Кредит рахунку відображає продукцію, передану ним кооперативу – у попередніх цінах, та кооперативні виплати. На дебеті – вартість матеріально-технічного постачання та отриманих послуг у попередніх цінах, а також очікувані пайові внески. До операцій застосовується принцип взаєморозрахунку. Кінцеве сальдо по рахунку підлягає оплаті в грошовій формі. Сальдо по кредиту оплачується кооперативом. Сальдо по дебету – членом кооперативу. Кооператив може нараховувати кооперативні виплати на дебет рахунку члена.

3.6. Результати діяльності кооперативу

3.6.1. Сутність економічного результату

Розмір економічного результату діяльності кооперативу визначається після закриття всіх бухгалтерських записів з операцій з членами та з третіми особами. Але операції з членами на цьому не закінчуються. Вони повинні отримати кооперативні виплати (перерахунок попередньо встановлених цін), що є складовою частиною ціни за поставлену продукцію чи оплати за отримані товари та послуги. Тому економічний результат діяльності кооперативу, який, на перший погляд, здається прибутком, має принципово іншу економічну природу. Він є не метою діяльності, а наслідком того, що неможливо точно визначити собівартість послуг кооперативу до закінчення фінансового року. І, якщо виявляється, що плата членів за послуги кооперативу перевищила їх собівартість, то члени кооперативу самі вирішують, як використати цей економічний результат.

3.6.2. Використання економічного результату

В кінці року кооператив приймає рішення про розподіл отриманого результату за трьома можливими напрямками:

- кооперативні виплати;

- нарахування на паї;

- резервний фонд;

- неподільний фонд.

Взагалі це рішення приймається загальними зборами. Проте, для більшої ефективності управління можна уповноважити Правління приймати рішення з пізнішим його затвердженням на загальних зборах.

3.6.3. Кооперативні виплати

Це пріоритетний напрямок використання економічного результату. За своєю економічною природою кооперативні виплати – це повернення членам коштів, отриманих кооперативом понад собівартість наданих послуг, або надбавки до попередньо встановлених цін реалізації продукції членів кооперативу. Як правило, загальна сума, що призначається для розподілу у вигляді кооперативних виплат, встановлюється загальними зборами, але частка, що припадає на кожний вид діяльності, визначається рішенням Правління (можливо після врахування інструкцій, отриманих на загальних зборах). За рішенням загальних зборів частина кооперативних виплат може бути перерахована в пайовий фонд.

3.6.4.Нарахування на паї

За своєю природою нарахування на паї повинні бути обмежені, навіть, якщо розмір економічного результату дуже значний. Адже великий економічний результат не обов’язково означає, що кооператив провів вигідні операції завдяки капіталу (включаючи додаткові паї чи паї асоційованих членів). Він може також свідчити про те, що попередня ціна, встановлена для членів, була не вигідною. Якщо результат кооперативу значний, то розмір нарахувань не повинен перевищувати ринкової ставки на ринку капіталів.

Частка економічного результату, що виділяється для здійснення нарахувань на паї, обмежена законом до 20 відсотків. Нарахування виплачуються на додаткові паї та на паї асоційованих членів.

3.7. Фонди кооперативу

Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний, спеціальний та інші фонди. Основними фондами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є:

Пайовий фонд, який формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань доходу кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до цього фонду не додаються. Неподільний фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок формування, розміри відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу або правилами внутрішньої господарської діяльності кооперативу.

Резервний фонд створюється за рахунок економічного результату кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших незаборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків) кооперативу. Резервний фонд насамперед використовується для самофінансування кооперативу як джерело необхідних вкладів та поповнення обігових коштів, а також у разі виникнення несприятливих обставин у його діяльності. Частина коштів з резервного фонду має йти на поповнення неподільного фонду для зменшення ризику, який виникає внаслідок виходу члена з кооперативу і полегшує приймання нових членів.

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Спеціальний фонд, як правило, створюється для реалізації окремих програм (проектів) кооперативу і на інше не використовується.

Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Пай може зноситись майновими внесками, які оцінюються і обліковуються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому, за чинним законодавством, строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на свою загальну частку є спадковим, тобто успадковується.

Необхідно звертати увагу на норму Закону України "Про кооперацію", що члени кооперативу відповідають за зобов'язання кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено Статутом кооперативу.

3.8. Повернення паїв у разі виходу з кооперативу

Повернення пайових внесків членам кооперативу проводиться незалежно від причин їх  виходу з організації. Враховуючи характер внесеного паю та можливі ризики для діяльності кооперативу в статутних документах, доречно встановити термін повернення пайового внеску протягом      2-х років з поетапною оплатою. Вибір форми повернення паю може бути змішаним, передбачаючи повернення раніше переданого майна чи грошову компенсацію.

Розділ 4. Управління обслуговуючим

кооперативом

4.1. Юридична база управління кооперативом

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, широкої демократії, гласності, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативів.

Система управління кооперативом визначається в першу чергу юридичним базисом: Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” і є юридичною основою, на яку спирається кооператив у своїй діяльності і управлінні.

У Статуті визначено органи управління та контролю в кооперативі, порядок їх утворення, сферу компетенції та процедури прийняття рішень.

Правила внутрішньої господарської діяльності доповнюють Статут, уточнюючи функції кожного органу, чітко визначають обмеження компетенції кожного органу.

Трудовий договір з виконавчим директором визначає його обов’язки і сферу компетенції.

4.2. Органи управління в кооперативі

Управлінські функції в кооперативі здійснюють:

– члени кооперативу;

– спостережна рада;

– правління кооперативу;

– ревізійна комісія;

– виконавча дирекція.

Органами кооперативу є:

– Загальні збори як вищий орган управління, на яких кожен член кооперативу має один ухвалений голос незалежно від розміру його паю, а асоційований член – лише право дорадчого голосу;

– Правління і його голова, що обираються на загальних зборах. Згідно із Законом правління утворюється лише в кооперативі, до складу якого входять не менше десяти членів. В іншому випадку функції правління виконує голова;

  – Ревізійна комісія (або ревізор, якщо в кооперативі менше десяти членів);

– Спостережна рада, яку створюють, якщо членами кооперативу є понад 50 осіб;

– Виконавчий директор, який не є членом кооперативу, а найманого правлінням особою, що керує персоналом і отримує платню за виконання своїх функцій.

4.3. Загальні збори

Загальні збори є вищим органом управління кооперативом. Проте, це не означає, що саме ними здійснюється оперативне управління кооперативом, оскільки цю функцію виконує правління. Роль загальних зборів полягає в обранні правління, а також органів контролю – ревізійної комісії та спостережної ради, і у схваленні (або відхиленні) політики, яку проводить правління.

До компетенції загальних зборів входить: затвердження фінансового звіту, оцінювання управління кооперативом (звіт про проведену діяльність), рішення про прийняття нових членів, прийняття Правил внутрішньої господарської діяльності.

Умови та порядок скликання загальних зборів визначаються в статуті і деталізується у Правилах внутрішньої господарської діяльності.

Голова правління скликає загальні збори, щонайменше раз на рік, коли фінансовий результат року вже відомий. До того ж, голова, правління, ревізійна комісія, спостережна рада або визначена кількість (як правило, одна третина) членів мають право ініціювати скликання загальних зборів, якщо вони вважають, що цього вимагає ця поточна ситуація.

Порядок денний загальних зборів охоплює такі тематичні блоки:

– статутного характеру: ухвалення рішення про прийняття нових членів до кооперативу, звіт про діяльність кооперативу, фінансовий звіт, звіт ревізійної комісії, розподіл фінансового результату, обрання правління та інших органів;

– питання, що вимагають схвалення загальними зборами: внесення можливих змін до Статуту або Правил внутрішньої господарської діяльності, вступ кооперативу у спілки чи асоціації, або створення філії, важливі інвестиції або інші проблеми діяльності кооперативу, внесені правлінням на розгляд;

– “різне”: питання, які пропонують для обговорення членами кооперативу безпосередньо на зборах.

Члени кооперативу беруть участь у загальних зборах з правом одного ухваленого голосу. Членами кооперативу вважаються тільки ті, хто виконав свої зобов’язання щодо вступного та пайового внеску.

Члени, які прийняті до кооперативу за рішенням правління, і почали виконувати свої зобов’язання й співпрацюють з кооперативом ще до схвалення цього рішення загальними зборами, мають право брати участь у    голосуванні з усіх питань діяльності кооперативу, крім питання про свій вступ до нього. Асоційовані члени мають право бути присутніми на загальних зборах і користуватися правом дорадчого голосу. Проте, їх участь у зборах не обов’язкова.

На загальні збори запрошуються виконавчий директор, бухгалтер і, можливо, інший персонал. Проте, вони не звітують: звіт робить правління, оскільки тільки цей орган підзвітний загальним зборам. Вони можуть надавати додаткову інформацію.

Якщо на загальних зборах присутні більше половини членів кооперативу, збори вважаються відкритими. Обирається президія, хоча цю функцію може виконувати правління. Приймається порядок денний (регламент) і збори розпочинають свою роботу.

Протокол загальних зборів ведеться згідно з порядком, передбаченим Правилами внутрішньої господарської діяльності.

4.4. Правління кооперативу

Правління керує кооперативом і несе повну відповідальність за управління кооперативного організацією. Правління виконує такі функції:

– визначає довгострокові орієнтири діяльності кооперативу і вносить їх на ухвалення загальних зборів;

– розробляє Правила внутрішньої господарської діяльності і вносить їх на ухвалення загальних зборів;

– визначає середньо- і короткострокові стратегічні плани;

– контролює поточне управління кооперативом і виконання рішень;

– запроваджує і контролює дотримання Статуту і Правил внутрішньої господарчої діяльності;

– стимулює демократичне життя кооперативу.

Правління делегує функцію поточного управління виконавчому директору (якщо він є, в протилежному випадку – голові).

Збори правління проводяться регулярно – щомісячно. У критичний для розвитку кооперативу момент збори можна скликати частіше. Як правило виконавчий директор присутній на зборах правління і має право дорадчого голосу, але за проханням управління, в разі необхідності, він має залишити збори.

Рішення прийняті правлінням, фіксуються у протоколі. Один з членів правління призначається відповідальним за підготовку протоколу, який підписує голова і який заноситься у спеціальний реєстр.

Член правління виконує потрійну місію:

– бере участь в управлінні кооперативом: розробляє орієнтири і стратегію; приймає рішення, контролює їх виконання і наслідки цих рішень;

– представляє інтереси інших членів кооперативу;

– роз’яснює політику кооперативу іншим членам і представляє правління.

Член правління повинен не тільки досконало розуміти кооперативні принципи і механізми діяльності кооперативу, але й мати певні особисті якості:

– бути відданим загальним інтересам;

– вміти слухати людей, бути уважним до членів кооперативу;

– мати почуття відповідальності;

– бути активним, брати участь у дискусіях правління;

– бути творчою особистістю, реалістом, здатним вносити слушні пропозиції;

– поважати спільно прийняті рішення: навіть, якщо член правління не погоджується з певним рішенням, він повинен прийняти його і запровадити в дію.

4.5. Голова кооперативу

Голова відіграє ключову роль у кооперативі: він забезпечує активну роботу кооперативу і слідкує за поточним управлінням. Він єдиний представляє внутрішнє життя кооперативу і кооператив ззовні.

Голова кооперативу має виконувати такі основні функції:

– скликати загальні збори та визначати порядок денний. На зборах голова, як правило, головує;

– очолювати правління, визначати порядок денний і скликати збори правління, вести і стимулювати дискусії; запровадити в дію рішення правління; звітувати від імені правління перед загальними зборами;

– згідно з функціями, делегованими йому правлінням, займатися поточним управлінням кооперативом. Якщо в кооперативі немає виконавчого директора, або за його відсутності, голова виконує його функції;

– представляти кооператив у відносинах з третіми особами; голова підтримує контакти з владою на всіх рівнях, а також представляє кооператив у суді;

– опікуватись внутрішнім життям кооперативу, налагоджувати відносини з членами кооперативу, перевіряти, чи дотримуються вони своїх зобов’язань і чи діє кооператив у коротко- і довгострокових інтересах кооперативу.

Голова не приймає рішення один з питань, які знаходяться в компетенції правління. Під час зборів засідання правління завдання полягає в тому, щоб вислухати всіх членів кооперативу, узагальнити всю інформацію і спробувати прийти до консенсусу. У випадку, коли голова сам приймає рішення, коли це в його компетенції або таку функцію йому делегувало правління, він повинен знати думку інших членів та виконавчого директора.

Управління в невеликих кооперативах. Якщо в кооперативі відсутнє правління, згідно із Законом і Статутом функції правління виконує голова. Можна створити групу з трьох-чотирьох осіб, які будуть постійно брати участь у процесі прийняття рішень. Наприклад, кооператив може обрати два заступника голови і обумовити у Правилах внутрішньої господарської діяльності, що певні категорії рішень приймаються спільно головою і заступниками. Ревізор не повинен бути членом цієї групи.

4.6. Виконавчий директор

Він організовує роботу кооперативу, керує виробничим процесом, організовує закупівлю і продаж продукції. Керує роботою працівників кооперативу. Члени правління або голова ніколи не повинні давати прямі вказівки замість виконавчого директора (або його заступника).

Виконавчий директор постійно співпрацює з головою кооперативу. Вони мають довіряти один одному. Аргументи виконавчого директора завжди необхідно брати до уваги, але за головою вирішальне слово. Виконавчий директор повинен надавати правлінню свої пропозиції і допомагати у прийнятті відповідних рішень. Коли рішення прийняте, він має його виконувати, незважаючи не те, згоден він з ним чи ні.

Виконавчий директор призначається правлінням, заступника і бухгалтера призначають правлінням за згодою виконавчого директора. Кандидат на посаду директора повинен мати такі характеристики:

– мати відповідні навички управління, знати відповідні технології і ринки;

– добре знати і розуміти кооперативні принципи та механізми, а також усвідомлювати роль виконавчого директора в кооперативі;

– повинен бути комунікабельним і користуватися довірою членів;

– не повинен мати спільні капіталовкладення з будь-яким партнером чи конкурентом кооперативу.

Після призначення виконавчого директора необхідно укласти з ним трудовий контракт, який би відповідав чинному трудовому законодавству. В контракті визначаються обов’язки виконавчого директора та межі його повноважень щодо прийняття рішень.

4.7. Ревізійна комісія

Утворюється, якщо кооператив налічує не менше десяти членів. У протилежному випадку функції ревізійної комісії виконує ревізор. Член ревізійної комісії (ревізор) є членами кооперативу, але не можуть бути одночасно і членами правління. Ревізійна комісія проводить засідання раз на місяць, або частіше, якщо того вимагає поточна ситуація в кооперативі.

Ревізійна комісія (ревізор) контролює фінансову та економічну діяльність кооперативу:

– перевіряє, щоб постійно і належним чином вівся перелік всіх операцій, щоб бухгалтерські книги велися ретельно і відображали дійсні результати господарювання;

– виявляє необачні дії та недбале ставлення до виконуваної справи, якщо такі мають місце;

– переконується в тому, що фінансовий звіт відбиває реальні цифри.

Ревізійна комісія звітує перед загальними зборами.

4.8. Спостережна рада

Утворюється, коли у кооперативі є, принаймні, 50 членів. Як правило, рада складається з 3-5 осіб, які є членами кооперативу, але не правління. Голова обирається із членів спостережної ради. Збори повинні проводитися не менше, ніж раз на квартал.

Спостережна рада не має управлінської влади. Її роль полягає у виконанні наступних функцій:

– контроль виконавчої дирекції і ревізійної комісії;

– перевірка управління кооперативом, яке має відповідати Закону, Статуту і Правилам внутрішньої господарської діяльності;

– оцінювання економічної діяльності кооперативу.

Спостережна рада надає свої зауваження правлінню і звітує перед загальними зборами. Ревізійна комісія постійно надає спостережній раді відповідну інформацію щодо діяльності кооперативу, а також пояснення і доповнення в разі потреби.

Розділ 5. ОБЛІК (БУХГАЛТЕРСЬКИЙ) І ЗВІТНІСТЬ

В КООПЕРАТИВІ

Організація бухгалтерського обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах здійснюється з дотриманням вимог  Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV, Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV,  “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР,  "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, відповідно до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів.

Порядок ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах встановлюється  з урахуванням їх юридичного статусу, організаційно-правових засад функціонування та управління.

Під час організації бухгалтерського обліку в обслуговуючих кооперативах слід враховувати, що під час створення кооперативу та оформлення установчих документів  законодавство передбачає членство та асоційоване членство в кооперативі. Асоційовані члени кооперативу, що внесли вступні та пайові внески, дотримуються вимог статуту кооперативу і беруть участь у діяльності кооперативу, мають право ухвального голосу в кооперативі, право на кооперативні виплати.

Кооперативні виплати – це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між членами кооперативу відповідно та з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності.

Асоційовані члени вносять тільки пайові внески та користуються правом дорадчого голосу, правом на отримання частини прибутку кооперативу. Але асоційовані члени кооперативу в разі ліквідації мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток прибутку.

Згідно із ст.21 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію” майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди.

5.1. Бухгалтерський облік формування неподільного фонду кооперативу

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.

Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал” (П(С)БО 5), ці фонди слід віднести до наступних капіталів:

-  неподільний фонд – до пайового капіталу (субрахунок 411 "Неподільний фонд");

-  пайовий (подільний) фонд – до пайового капіталу (субрахунок 412 "Пайовий (подільний) фонд").

Облік пайового капіталу здійснюється згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р.  № 291 та ведеться на рахунку 41"Пайовий капітал".

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р.  № 291 рахунок 41 "Пайовий капітал" призначено для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Згідно з інструкцією пайовим капіталом визнається сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Аналітичний облік за рахунком 41 "Пайовий капітал" ведеться за видами капіталу. Зокрема, з метою відображення неподільного фонду кооперативу доцільно відкрити субрахунок 411  "Неподільний фонд".

Формування неподільного фонду відображається по кредиту субрахунку 411 "Неподільний капітал" рахунку 41 "Пайовий капітал" і дебету рахунків з обліку коштів або інших активів.

Порядок відображення операцій з формування неподільного фонду сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Кореспонденція рахунків з відображення в обліку операцій

з формування власного капіталу СВК

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Формування неподільного фонду грошовими коштами	30 "Каса" 31"Розрахунковий рахунок"	411 "Неподіль-         ний фонд"
2	Формування неподільного фонду нематеріальними активами	12 "Нематеріальні активи"	411 "Неподіль-        ний фонд"
3	Формування неподільного фонду основними засобами	10 "Основні засоби"	411 "Неподіль-         ний фонд"
4	Формування неподільного фонду матеріальними цінностями (запасами)	20 "Виробничі запаси" 28 "Товари"	411 "Неподіль-         ний фонд"

5.2. Бухгалтерський облік формування пайового фонду

Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу і складається з обов'язкових та додаткових внесків. Розміри обов’язкових пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності. Понад обов'язковий пай член кооперативу може передати до пайового капіталу додатковий пай.

Принцип пропорційності під час визначення розміру пайових внесків – головний, що обумовлено особливостями пайових відносин у кооперативах:

– паї кожного члена кооперативу пов’язані з користуванням послугами свого підприємства;

– паї не можуть вільно переходити від однієї особи до іншої;

– може бути передбачена персональна матеріальна відповідальність членів кооперативу за борги підприємства у випадку його ліквідації.

Розмір та порядок розрахунку пайового внеску здійснюється відповідно до виду кооперативу та специфіки його основної діяльності. Залежно від виду діяльності розрізняють такі види обслуговуючих кооперативів:

- переробні (займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів);

- заготівельно-збутові – (здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо);

- постачальницькі (закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва);

- сервісні (надають послуги – меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо);

- багатофункціональні кооперативи (поєднують декілька видів діяльності).

При цьому розмір  пайових внесків може встановлюватись:

1. За постачальницької діяльності:

- на кожний гектар загальної площі господарства;

- на обсяги окремого товару, поставленого члену кооперативу;

- на суму товарообігу між членом та кооперативом.

2.  Під час надання сервісних послуг:

- на кожен гектар сільськогосподарської площі господарства;

- на один гектар або на час використання однієї одиниці сільськогосподарської техніки;

- на суму операцій між членом та кооперативом.

3. Під час виконання збутової функції:

- в розмірі відсотка від середнього значення товарообігу з кожного виду послуг за рік.

5.3. Порядок розрахунку пайових внесків членів кооперативу

Якщо, наприклад, інвестиційні та операційні витрати кооперативу  становлять 30 тис. грн., кількість членів кооперативу – шість,  кожен з них обробляє індивідуальну кількість гектарів землі, то розмір пайових внесків буде розрахований як відсоток від загальної кількості витрат підприємства (табл.5.2).

Таблиця 5.2. Розрахунок пайових внесків кооперативу

( спільне використання техніки)

Члени-клієнти кооперативу	Кількість  земельних угідь, що оброблятиметься		Розмір пайового внеску
	га	%	%	грн.
1	20	24,1	24,1	7230
2	10	12,1	12,1	3630
3	15	18,1	18,1	5430
4	12	14,4	14,4	4320
5	10	12,2	12,2	3630
6	16	19,2	19,2	5760
Всього	83	100	100	30 000

Розрахунок пайових внесків  можна здійснити і через так звані стандартизовані паї, яким відповідає певний обсяг послуг кооперативу. В наведеному  прикладі стандартизований пай розраховується на 1 га земель і дорівнює 361,5 грн. (30000/83). Кожен член кооперативу може внести суму, яка відповідає обсягу необхідних йому послуг.

Аналітичний облік подільного пайового капіталу ведеться на рахунку 41 "Пайовий капітал". З цією метою до рахунку доцільно відкрити         субрахунок 412 "Пайовий (подільний) фонд".

 За кредитом субрахунка 412 "Пайовий (подільний) фонд" відображаються внески до пайового фонду в кореспонденції з дебетом рахунків, на які зараховується майно. Відповідно за кредитом субрахунка 412       "Пайовий капітал" обліковується фактично внесена сума пайового капіталу. В аналітичному обліку інформація узагальнюється за кожним членом кооперативу в розрізі складових його внеску.

Порядок відображення операцій з формування неподільного фонду сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом наведено в
табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Порядок відображення операцій з формування неподільного  

                 фонду сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Формування пайового фонду (за актами приймання передачі приймаються від учасників внески до пайового фонду): Основні засоби	10 "Основні засоби"	412 "Пайовий   (подільний)  фонд"
2	Нематеріальні активи	12 "Нематеріальні  активи"	412 "Пайовий (подільний) фонд"
3	Грошові кошти	30 "Каса" 31 "Розрахунковий рахунок"	412 "Пайовий  (подільний) фонд"
4	Матеріальні цінності (запаси)	20 "Виробничі запаси" 28 "Товари"	412 "Пайовий  (подільний) фонд"

Для ведення аналітичного обліку щодо пайових внесків членів кооперативу використовують книги обліку паїв. У таких книгах відображається інформація про внесені вступні та пайові внески членів кооперативу, про перерахунок розміру пайового внеску за результатами діяльності кооперативу.

Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

ОКРЕМИХ ВИДІВ КООПЕРАТИВІВ

6.1. Створення молочарських кооперативів

Процес створення кооперативу складається з кількох етапів, членами молочарського кооперативу є лише фізичні особи – виробники молока в особистих підсобних господарствах.

Створення ініціативної групи

Ініціативна група створюється не з усіх засновників, а з найбільш активних лідерів на селі. Кооператив об’єднує велику кількість членів кооперативу (як правило, сто людей і більше).

Власники особистих селянських господарств вперше зустрічаються з організованою структурою і роз’яснювально-просвітницька робота серед них має бути тривалою, всебічною, з використанням різноманітних засобів: відповідної літератури, методичних матеріалів, дискусій, "круглих столів "питань і відповідей" тощо. Ефективною є екскурсія до діючого кооперативу, індивідуальне навчання найманих працівників, які є вихідцями з села і не мають спеціальної освіти, та інше.

Створення ініціативної групи для тісної співпраці з місцевими радами (сільською, селищною, міською).

Для того щоб з’явилася ініціатива щодо створення кооперативу, майбутні члени мають бути обізнаними з кооперативною ідеєю. Завчасно має бути проведено інтенсивну роботу, бажано за сприяння сільських рад або дорадчих служб із розповсюдження інформації, зокрема, з активними лідерами на селі, сільською інтелігенцією, сільськими студентами, сільськими священиками, іншими особами.

Ініціатива може йти від сільської ради або від її голови.

Певна річ, це не єдиний підхід у підборі ініціативних груп. Можуть бути й інші варіанти – ініціатива окремих селян, сільської інтелігенції, вчителів сільських шкіл та інших груп.

Попередня роз’яснювальна робота дозволяє визначити кілька осіб, які достатньо зацікавлені ідеєю створення молочарського кооперативу.

Після першої зустрічі з ініціативною групою, провадиться навчання з питань створення кооперативу та більш розширене методичне навчання для кількох ініціативних груп з різних сіл, районів із залученням спеціалістів різних галузей, професій (аудиторів, фінансових фахівців, юристів, спеціалістів молочної галузі, представників дорадчої служби, інших спеціалістів) бажано на базі існуючого кооперативу.

Коли набирається достатня кількість людей, готових залучитися до процесу створення кооперативу, настає час для юридичного оформлення ініціативної групи через підписання протоколу про наміри.

Організація роботи ініціативної групи

Члени ініціативної групи готують чіткий робочий план, розподіляють між собою обов’язки і завдання. Кожний член ініціативної групи отримує певну кількість селянських дворів, з якими починає працювати індивідуально. Його завдання – визначити потреби майбутніх членів кооперативу, вивчити їх наміри щодо участі в діяльності кооперативу, можливості сплати паїв та інше. Але для цього він повинен володіти певними знаннями.

Визначення видів діяльності кооперативу

Заготівля та збут молока є основною діяльністю молочарського кооперативу, а методи їх здійснення головним чином залежать від існуючих каналів збуту: переробним підприємством; прямого продажу молока (лікарні, школи, дитячі садки, військові частини тощо), безпосередньо на продовольчих ринках, через мережу роздрібної торгівлі або іншим споживачам.

Якщо, наприклад, село розташовано занадто далеко від споживчих центрів, то в такій ситуації єдиним шляхом може бути власна переробка, але для цього потрібна фінансова підтримка з боку держави.

На етапі розробки проекту визначаються також інші види діяльності кооперативу такі, як послуги з осіменіння та ветеринарні послуги, послуги з механізації, постачання матеріальних засобів, організація пасовищ. Тут також ініціативна група має провести опитування для виявлення потреб потенційних членів.

Як створити матеріальну базу?

Матеріальна база може бути створена за рахунок внесків, паїв колишніх членів КСП, а також орендованого майна. Майнові паї можуть вноситися членами чи орендуватися у не членів. Кошти можуть бути виділені з місцевого або державного бюджету, за умови створення юридичної особи і на основі часткового повернення.

Визначення матеріальної бази

Основним елементом матеріальної бази кооперативу є молокозбірний пункт і приміщення для правління кооперативу. Кооператив може в першу чергу використовувати громадські приміщення.

Окремі приміщення орендуються або, за можливості, надаються в безоплатне користування (розрахунок додається).

Важливим для молочарського кооперативу є наявність власного автотранспорту, який можна використати не тільки для підвезення молока, а й для інших цілей, наприклад, для завезення насіння, мінеральних добрив, комбікормів та інших необхідних засобів для членів кооперативу. Для організації збору молока і підвезення його на центральний пункт кооператив може мати гужовий транспорт.

Для інших видів діяльності кооперативу потрібні приміщення для організації  пункту штучного осіменіння, або для зберігання насіння, мінеральних добрив та інших матеріалів, призначених для його членів.

Якщо передбачається надання послуг з механізації, тоді виникне потреба у сільськогосподарській техніці (розрахунок потреби додається).

Заснування кооперативу

Основним документом кооперативу є його Статут, в якому викладено основні принципи і правові норми діяльності кооперативної організації.

Статут кооперативу роздається потенційним засновникам кооперативу для його детального вивчення і обговорення, внесення поправок, доповнень та змін і затверджується загальними зборами, які також обирають членів правління та інші органи кооперативу.

Разом із Статутом установчим зборам передається "Згода засновників на вступ в кооператив", яку підписує кожний засновник кооперативу персонально.

Після затвердження Статуту кооперативу на установчих зборах він разом із "Згодою засновників на вступ в кооператив" (вона повинна бути зареєстрована в райдержадміністрації), квитанцією про оплату за реєстрації, відповідним листом на ім’я голови райдержадміністрації подається в органи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності із присвоєнням коду ............

Організація кооперативу

Після реєстрації на першому своєму засіданні Правління кооперативу розподіляє обов’язки між своїми членами, наділяючи кожного певними функціями і покладаючи індивідуальну відповідальність за виконання вищезазначених обов’язків.

Одне з перших рішень – призначення персоналу кооперативу. Бухгалтер та приймальник молока – два найбільш необхідних працівники кооперативу. На цьому етапі необов’язково наймати виконавчого директора, відповідні обов’язки може виконувати голова кооперативу.

У своїй діяльності кооператив потребує допомоги в організації управління, складанні поточних і перспективних планів, розробці бюджету кооперативу, вирішенні правових питань під час складання контрактів, договорів, розгляді конфліктних ситуацій тощо з боку дорадчих служб. Одним з перших завдань кооперативу на початковому етапі є організація молокозбірних пунктів, їх оснащення, визначення порядку збирання молока, доставки тощо.

Консолідація кооперативу

Одне з основних завдань кооперативу після завершення початкового етапу – залучити нових членів. Селянам потрібні послуги кооперативу, та єдиною причиною не вступу в кооператив є необізнаність з ідеєю кооперації.

6.2. Діяльність молочарських кооперативів

Для 2,5 мільйонів власників особистих селянських господарств молоко є головним джерелом доходів. У них нараховується 2,4 млн. корів.

Послуга, яку кооператив надає своїм членам, – збирання, тобто заготівля молока. Для цього кооператив має один (чи декілька) молокозбірних пунктів у межах однієї сільської ради.

Молокозбірний пункт організовується в пристосованому для цього приміщенні з водопостачанням, каналізацією, електропостачанням, обладнанням для якісного оцінювання молока та охолоджувачем.

Якщо село компактне, а молокозбірний пункт розташований на невеликій відстані, селяни приносять туди молоко самі.

Коли відстань до молокозбірного(их) пункту(ів) є великою, організовують додаткові молокозбірні пункти, які, як правило, розташовують у вивільнених приміщеннях на селі і навіть у селянських дворах. Але і перший, і другий варіанти не завжди забезпечують потреби членів кооперативу, особливо пенсіонерів, хворих людей. У цих випадках кооперативи організовують збір молока гужовим або автотранспортом.

Залежно від потреб членів кооперативу заготівля молока може відбуватися один, два чи три рази на день.

Процес заготівлі молока виглядає наступним чином. Під час прийому працівник кооперативу перевіряє кількість та якість молока – жирність та, якщо можливо, вміст білка, в’язкість, кислотність, забрудненість тощо. Кількісні та якісні параметри зданого молока ретельно записуються. Однак якщо молоко, що приймається від члена кооперативу, не відповідає мінімальним стандартам якості, воно повинно бути забраковане.

Молоко доставляється споживачеві (молокозаводу чи іншим). Транспортні засоби можуть належати кооперативу або надаватися клієнтом, якому кооператив постачає молоко.

Один варіант – це реалізація молока на молокопереробне підприємство або на кілька підприємств, які функціонують на базі колишніх державних молокопереробних підприємств. Кооператив також може шукати альтернативні канали збуту.

Зокрема, реалізовувати молоко бюджетним установам (лікарні, школи, дитсадки, військові частини та ін.), на продовольчих ринках, через мережу роздрібної торгівлі та іншим прямим споживачам.

Реалізація молока з перших рук споживачеві потребує дотримання відповідних ветеринарно-санітарних норм. Крім визначення санітарних норм, перед реалізацією молоко проходить передпродажну обробку.

Найвигіднішим є реалізація не сировини, а продуктів переробки молока.

Однак переробка потребує дорогого обладнання. Такі капіталовкладення майже не можливі на рівні села,  тому слід розраховувати на підтримку держави. В майбутньому можна розглянути варіант, коли кілька сусідніх кооперативів створять спілку кооперативів (кооператив другого рівня) для того, щоб мати власні переробні потужності.

Участь членів в економічній діяльності кооперативу

Основним видом діяльності молочарського кооперативу є заготівля і збут молока, що виробляється у господарствах членів кооперативу. Для здійснення нормальних, цивілізованих стосунків з переробними підприємствами або іншими покупцями молока кооператив укладає з ними договір, в якому передбачено двосторонні умови, пов’язані з цим видом діяльності. Договором обумовлюються якість молока, його кількість залежно від сезону, визначаються умови оплати, ціни на молоко, відповідальність сторін за дотримання положень договору тощо.

Для укладення такого договору кооператив повинен мати гарантію продажу певної кількості молока. Для цього він укладає з кожним членом кооперативу зобов’язання щодо участі в його діяльності, в яких чітко обумовлюється кількість молока, яка буде продана членом кооперативу щомісячно, а також його якість. Такі зобов’язання підписуються членом кооперативу і виконавчим директором, а в разі його відсутності – головою кооперативу. Це і є підставою укладання договору між кооперативом та молокозаводом чи іншим партнером кооперативу.

Наприклад, якщо молокоздавач має одну корову та надоює від неї, наприклад, 3000 літрів молока на рік і для власних потреб залишає 1000 літрів, то решту – 2000 літрів – повинен продати через кооператив. Частина молока, що залишається у господарстві для власного споживання, не береться до розрахунків під час визначення зобов’язань з участі в діяльності, але решта продукції у будь-якій кількості, яка визначена в зобов’язаннях члена кооперативу, обов’язково реалізується лише через кооператив (це так званий принцип виключності).

Внески членів у молочарський кооператив

Під час визначення суми вступних та пайових внесків у молочарський кооператив необхідно враховувати обмежені фінансові можливості членів. Внески, які роблять засновники під час створення кооперативу чи під час вступу в кооператив, як правило, є невеликими. Далі протягом року невелика сума утримується з плати за молоко як пайовий внесок. Таким чином, загальний внесок, зроблений кожним членом, буде пропорційним його участі в економічній діяльності кооперативу.

Ця сума розраховується для кожного періоду і етапу діяльності кооперативу і затверджується рішенням правління кооперативу.

Ціна на молоко

Ціна реалізації молока у ситуації, коли кооператив постачає молоко на молокозавод (чи іншому споживачеві), визначається у договорах між кооперативом та молокозаводом чи іншим споживачем. Кооперативні нарахування (попередня ціна за послуги, пов’язані із заготівлею та збутом) віднімаються від ціни продажу.

Кооператив бере на себе зобов’язання розраховуватися з членами за ціною на збутові послуги, за ціною реалізації молока. Він може тільки намагатися отримати найкращу реалізаційну ціну за молоко через переговори та пошук іншого партнера.

Ціна на послуги, з ціни продажу молока, включає всі витрати, пов’язані  зі збиранням та збутом молока:

- орендна плата за приміщення молокозбірного пункту (якщо воно не надається безкоштовно);

- амортизація обладнання, витрати на транспортування молока;

- заробітна плата персоналу молокозбірного пункту та соціальні нарахування;

- інші витрати такі, як фільтрувальні матеріали, необхідні мийні засоби, дезінфекційні речовини тощо;

- частина накладних витрат: заробітна плата бухгалтера та виконавчого директора (якщо є) та соціальні нарахування, електроенергія.

У середньому такі відрахування можуть становити 1-6 копійок з кожного літра.

Ціна на інші послуги

Потрібно, щоб ціна на кожну послугу визначалася обґрунтовано та прозоро. Специфічні витрати повинні нараховуватися на кожний вид діяльності.

Діяльність	Специфічні витрати
Послуги з осіменіння тварин	Орендна плата за приміщення (якщо є) та його утримання, сперма та інструментарій й обладнання, плата за техніку штучного осіменіння
Послуги з механізації	Амортизація обладнання та його утримання, пальне, заробітна плата механізатору та нарахування на заробітну плату
Послуги з випасання	Поліпшення пасовищ (мінеральні добрива, насіння, механізовані роботи), заробітна плата пастухів та    нарахування на заробітну плату

Накладні витрати розподіляються між різними видами діяльності пропорційно видам витрат.

Сезонні коливання. Ціна реалізації молока, погоджена із заводом, змінюється залежно від сезону. Наприклад, зимою вони вищі, ніж влітку. Таким чином, змінюється і ціна, яку отримують члени молочарського кооперативу.

6.3. Можливі інші види діяльності молочарських кооперативів

Крім основної діяльності із збирання та збуту молока, кооператив може бути залучений до надання інших допоміжних послуг. Перелік видів діяльності може передбачати:

- збирання молока від членів кооперативу, первинну обробку та його продаж від імені членів;

- переробку молока членів (визначити види молочних продуктів) та збут молочних продуктів від імені членів;

- послуги з штучного осіменіння корів, що належать членам;

- ветеринарне обслуговування худоби членів та забезпечення ветеринарними препаратами;

- постачання членам (визначити види матеріальних засобів);

- послуги з механізації (визначити види послуг з косіння сіяних та лучних трав, угідь і заготівля інших видів кормів, доставка їх до дворів);

- організацію випасу худоби членів на колективному пасовищі, переданому в розпорядження кооперативу, та роботи з покращання цих пасовищ.

Кооператив може мати необхідну техніку та надавати своїм членам послуги з механізації, які дозволять виробляти корми власними силами: підготовка грунту, насіння, збирання і перевезення врожаю, проведення меліоративних робіт на пасовищі боротьба з шкідниками і хворобами рослин і тварин.

6.4. Машинно-технологічні кооперативи

Члени машинно-технологічного кооперативу – сільськогосподарські товаровиробники – фермери, які мають у своїй власності сільськогосподарську техніку на обладнання. Створюють такі кооперативи однорідні групи товаровиробників, які не мають великої різниці у розмірах господарств. Інакше не уникнути непорозумінь (залізнення у передачі техніки наступному члену, несправність техніки неспівмірні площі обробітку чи збирання урожаю (500 і 20 га). Для уникнення таких непорозумінь не має сенсу по-перше утворювати такі кооперативи і по-друге у Правилах внутрішнього розпорядку повинно бути чітко визначено порядок черговості, відповідальність і т.д. кожного члена, який користується технікою. Але неможливо передбачити всі ситуації: і взаєморозуміння, добра воля та відповідальність кожного дозволить знайти справедливі рішення, які задовольнять усіх.

Таким чином, необхідно зробити правильний вибір, з ким створювати механізаторський кооператив?

Під час формування матеріальної бази кооперативу члени можуть робити внески до пайового фонду у вигляді техніки, яка їм належить.

 У цьому випадку техніка стає власністю кооперативу, а член є власником своєї частки. Пайовий внесок у вигляді техніки не забезпечує переважного (пріоритетного) права у використанні техніки, а також права забрали техніку у разі виходу з кооперативу. Член, який вносить до кооперативу техніку, має такі ж права, як й інші члени, що зробили свої пайові внески в іншому вигляді.

Важливо також правильно вибрати вид техніки, яку член може внести до кооперативу як свій пай, а також вирішити, яку техніку потрібно кооперативу.

Частину техніки можна придбати на пайові внески членів, у протилежному випадку потрібно буде вивчити можливі умови кредиту або лізингу.

Кооператив повинен мати приміщення, бажано крите, для того, щоб розмістити там техніку. Слід передбачити і наявність невеликої майстерні для ремонту, приміщення для зберігання запасних частин та зберігання пального.

Якщо один з членів має придатні приміщення, він може передати їх кооперативу у вигляді паю. Але краще, якщо кооператив орендуватиме у цього члена його приміщення, а сам член внесене пайовий внесок грошима.

У механізаторському кооперативі кожен член бере зобов’язання щодо ведення з кооперативом господарської діяльності у певному обсязі, який визначає сам член. Сума зобов’язань з діяльності всіх членів для кожного виду техніки повинна відповідати потужності цього виду техніки. Як тільки наміри членів з використання техніки стануть відомими, можна визначити розмір пайових внесків за одиницю використання. Сукупність пайових внесків, які необхідно зробити для певного виду техніки, повинна відшкодувати витрати на придбання техніки. Внески до пайового фонду повинні бути дещо більшими, що забезпечити потребу в оборотному фонді, який не повинен бути великим у механізаторському кооперативі (за винятком тих випадків, коли сплата за послуги здійснюється членами після збирання урожаю).  

Потім цю суму треба поділити на кількість гектарів або на передбачувану кількість днів використання техніки.

6.5. Зернові кооперативи

Залежно від типу кооперативу, його діяльність має на меті або реалізацію продукції своїх членів за вигідними умовами, або надання їм послуг, які б дозволили найкращим чином використовувати кон’юнктури ринку.

Мета зернового кооперативу – зміцнення становища його членів на ринку.

Матеріальна база зернового кооперативу, як правило, залежатиме від обраної маркетингової стратегії. Якщо він має намір збувати неперероблене зерно, йому потрібна відповідальна матеріальна база для складання і зберігання, а якщо продавати перероблену продукцію, йому будуть потрібні переробні лінії. Якщо кооператив не матиме свого приміщення, то є великий сумнів, що він буде працювати, тому власне приміщення для зберігання зерна є стратегічно важливим об’єктом для зернового кооперативу. Кооператив може використати для зберігання зерна існуючі потужності, які не використовуються протягом року (незавантажені площі зерноелеваторів, приміщення складів колишнього КСП, “Сільгосптехніки”, Сільгоспхімії, РТП тощо). Найбільш реальний варіант використання таких приміщень – оренда, і більшість кооперативів обирають саме цей шлях.

Отже, сільськогосподарські товаровиробники мажуть створити кооператив для спільного використання складських потужностей, кооператив із зберігання зерна.

Якщо кооператив займається переробкою, то потрібно визначитись, чи він буде лише переробляти продукцію членів на давальницьких умовах, чи буде також продавати перероблену продукцію.

У кооперативі, який займається лише зберіганням зерна кожен член зобов’язується використовувати певну частку приміщень кооперативу. Одиницею зобов’язань може бути тонна зерна або площа складських приміщень. Якщо член кооперативу не користуватиметься послугами у зазначеному обсязі, він має відшкодувати постійні витрати кооперативу, окрім випадку, якщо замість себе запропонує іншого члена.

Кооператив повинен прагнути продати зерно в термін, визначений членом. Кооператив може дати дозвіл на продаж зерна раніше визначеного терміну, якщо це відповідає спільним інтересам (очікується падіння цін або кооператив має вигідного покупця на велику партію зерна).

Член кооперативу з переробки зерна може працювати на давальницьких умовах. Ефективним він буде тільки тоді, коли він буде і збутовим. Такий кооператив ставить за мету реалізацію зерна своїх членів і переробляє його тільки з метою підвищити вартість, тобто переробка є одним з елементів маркетингової стратегії кооперативу.

Але тут є особливості: переробна лінія має бути завантажена протягом всього року, а саме тому процес реалізації також має розтягнутися на весь рік, тобто члени кооперативу не зможуть обирати період, коли вони отримуватимуть гроші від реалізації продукції .

Фактично кооператив не буде переробляти все зерно, вирощене членами. По-перше через недостатні фінансові можливості він не зможе придбати обладнання достатньої потужності, а по-друге, через обмежені оборотні кошти членів частина  зерна може бути проданою у непереробленому вигляді, коли членам кооперативу будуть потрібні гроші.

Пайові внески призначені для придбання необхідних основних засобів та фінансування обігових коштів. Вони є пропорційними до участі кожного члена в діяльності кооперативу.

Наприклад, Кооператив має можливість зберігати 2000 тонн зерна, а необхідний стартовий капітал становить 20000 грн. Члени повинні будуть внести 10 гривень за кожну тонну того зерна, яке вони зобов’язалися зберігати в кооперативі.

У збутовому та переробленому кооперативі система пайових внесків розподілялося на кілька частин. Коли член виступає до кооперативу, то можна припустити, що орієнтовно він буде пропорційним до площі їх господарств. Наступні частини будуть внесені після збору урожаю пропорційно до фактично поставленого або проданого через кооператив обсягу зерна.

Розділ 7. ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ

Проблемним і неузгодженим на законодавчому рівні є питання щодо надання сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам статусу юридичної особи як неприбуткової організації.

Згідно з пунктом 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до неприбуткових установ і організацій може бути віднесено установи і організації, перелічені в підпункті 7.11.1 пункту 7.11 Закону, за умови дотримання ними вимог, встановлених цим пунктом.

Так, підпунктом 7.11.11 пункту 7.11 статті 7 Закону передбачено, що у разі ліквідації неприбуткової організації її активи, що стосуються неподільного фонду, повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи сплачують податки на загальних підставах в частині ведення операцій з не членами кооперативу.

Загальна система оподаткування передбачає відокремлену сплату податків та інших обов’язкових платежів відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування", зокрема, найбільш важливими з них є:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб (у разі ведення підприємницької діяльності без створення юридичної особи);

- плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності);

- податок з власників транспортних засобів;

-

- ресурсні платежі (за використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, за виконані державою геологорозвідувальні роботи);

- плата за торговий патент, за видачу дозволу за розміщення об’єкта торгівлі та місцеві податки і збори;

- збір за право використання символіки;

- збір за видачу дозволу на проведення аукціонів;

- ринковий збір, збір на обов’язкове соцстрахування, комунальний податок.

Податок на прибуток підприємств (для тих, хто не є членами кооперативу, і отриманий від діяльності з не членами кооперативу).

Платниками податку є юридичні особи, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Філії та інші відокремлені підрозділи підприємств, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади також можуть бути платниками податку. Підприємство, яке має такі філії має право вибору: або сплачувати консолідований податок на прибуток, виходячи з даних консолідованого податкового обліку, або сплачувати податок на прибуток відокремлено.

Об’єктом оподаткування податку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

При оподаткуванні валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Скоригований валовий доход – це валовий доход без врахування надходжень, які за своєю суттю не є доходом підприємства.

Для визначення суми оподаткованого прибутку важливим є розрахунок валових витрат. Валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаються (виготовляються) платником для їх використання у власній господарській діяльності.

Витрати підприємств для цілей оподаткування поділяються на 3 групи:

- витрати, які підприємство без будь-яких обмежень має право включити до складу валових витрат;

- витрати, які не дозволяється включати до складу валових витрат.

- витрати “подвійного призначення”, які можна включити у валові витрати під час виконання наступних умов: якщо платник  зможе довести їх зв’язок з власною господарською діяльністю; такі витрати включаються до складу валових витрат у певному законодавчо встановленому відсотку.

Різниця між валовим доходом та валовими витратами для визначення оподатковуваного прибутку також зменшується на суму амортизаційних відрахувань. Амортизація при оподаткуванні прибутку – це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого валового доходу платника податку у межах встановлених норм.

Основні фондами при оподаткуванні прибутку вважаються матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у власній господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди для цілей нарахування амортизації підлягають розподілу за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі (2%);

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них (10%);

група 3 – виробниче устаткування, робочі машини та механізми, верстати, конвеєри, робоча апаратура, виробничі прилади і пристрої, годинники і хронометри, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження (6%);

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП (15%).

Сума податку на прибуток обчислюється множенням різниці між валовим доходом та валовими витратами, а також сумою нарахованої амортизації, на ставку податку (25%).

Підприємства подають податкову декларацію за результатами звітного року у терміни, передбачені для річної форми звітності.

Плата за землю

Об’єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю є власник землі, земельної частки (паю), землекористувач, у тому числі орендар.

Нарахування земельного податку здійснюється окремо по землях сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Для обчислення розміру земельного податку слід мати дані про кількість закріпленої землі за землекористувачем по видах земельних угідь, а також дані про грошову оцінку землі.

Грошова оцінка землі визначається за методикою, що затверджена Кабінетом Міністрів України 23 березня 1995 р. № 213. Для обчислення суми земельного податку та плати за оренду земель використовується проіндексована на дату подання розрахунку такого платежу грошова оцінка земель.

Ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, застосовуються, підвищуючи коефіцієнти до відповідного земельного податку, нарахованого за звичайних умов для таких земельних ділянок (від 1,5 до 7,5).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку за землі, що перебувають в їх власності чи оренді, складають розрахунок земельного податку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають його до державної податкової інспекції за місцем розташування земельних ділянок. Форму розрахунку земельного податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 2 грудня 2003 року №582.

Щодо нововідведених земельних ділянок розрахунок розмірів податку подається юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податок з власників транспортних засобів

З метою фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання, автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах в Україні з введенням в дію Закону України № 1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" запроваджено оподаткування транспортних засобів.

Об'єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів, визначені ст. 2 цього Закону.

Ставки податку визначаються залежно від кодів Гармонізованої системи опису та кодування товарів у гривнях із 100 см³ об'єму двигуна для транспортних засобів, обладнання двигуном внутрішнього згоряння. Для транспортних засобів, обладнаних електродвигуном, вони визначаються також у гривнях з 1 кВт. Для водних транспортних засобів ставки визначено у гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів. Розрахунок суми податку складені юридичною особою за формою, затвердженою центральним податковим органом України у порядку, визначеному податковими органами. Юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, платниками якого є юридичні чи фізичні особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), у яких (протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 300 000 грн., а також особи, що добровільно реєструються як платники ПДВ.

Об’єктом оподаткування є обсяги реалізації продукції. Ставка податку становить 20 %, в окремих випадках застосовується нульова ставка (при експорті товарів та послуг). ПДВ нараховується на договірну, контрактну вартість, включаючи акцизний збір, ввізне мито, інші податки і збори.

ПДВ до сплати в бюджет обчислюється як різниця між податковими зобов’язаннями (ПДВ з реалізації товарів, робіт та послуг) та податковим кредитом (ПДВ у ціні придбаних виробничих факторів). Факт нарахування ПДВ підтверджується податковою накладною, що виписується продавцем у двох екземплярах.

Внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

Нині підприємства сплачують внесків до наступних державних фондів:

1) Пенсійного фонду;

2) Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

3) Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

4) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що обкладаються ПДФО, незалежно від джерел їх фінансування. Утримання здійснюються із сум оплати праці працівників, включаючи основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), що обкладаються ПДФО. При нарахуванні страхових внесків суми заробітної плати не зменшуються на суму податків і обов’язкових платежів.

Внески розраховуються шляхом множення суми виплат на ставку внесків.

З метою збереження кадрового потенціалу підприємств, недопущення зростання рівня безробіття та забезпечення соціальних гарантій громадян з 13 січня 2009 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25.12.2008 р. № 799-VI змінено назву положень деяких законів України, зокрема, згідно з Законом № 799 з 13 січня 2009 року були змінені ставки внесків для роботодавців на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та для роботодавців і працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття  (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Ставки внесків до фондів соціального страхування

Вид страхового внеску	Нарахування на ФОП  (роботодавці)	Утримання із заробітної плати (працівники)
З 13 січня 2009 року
Внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування	33,2% від суми витрат на оплату праці найманих працівників, оплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами ЦПХ; оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності	2% від суми оплати праці найманих працівників
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності	1,4% від сум витрат на оплату праці найманих працівників	0,5% від суми оплати праці найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0% від суми оплати праці найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття	1,6% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру (якщо договір укладено з особою, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством), що підлягають оподаткуванню ПДФО	0,6% від суми оплати праці найманих працівників
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності	0,2% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників для сільськогосподарських підприємств; 0,5% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників для підприємств, що здійснюють обслуговування сільського господарства та господарське управління ним	Не сплачують

База для нарахування страхових внесків визначається в межах максимальної величини заробітної плати, встановленої законодавчо на рівні 15 прожиткових мінімумів на працездатну особу (на 2009 р. ця сума становить 10035 грн.).

Розділ 8. Спілки, ОБ’ЄДНАННЯ та асоціації кооперативів

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть створювати об'єднання  вищого рівня – спілки та асоціації (зональні, районні, обласні).

8.1. Спілки кооперативів

Спілка кооперативів – це кооператив другого рівня, тобто формування, засноване кооперативами, на засадах членства і добровільності для суспільного здійснення діяльності, пов’язаної із сільськогосподарським виробництвом. Єдина відмінність спілки від кооперативу полягає в тому, що члени кооперативу другого рівня – це не виробники, а сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Спілка кооперативів функціонує за тими самими економічними принципами, що і кооператив. Його члени-кооперативи беруть на себе зобов’язання щодо ведення діяльності.

Фінансовий  результат діяльності спілки розподіляється у формі кооперативних виплат членами – сільськогосподарськими виробниками у формі кооперативних виплат.

Кооператив вступає у спілку для спільного виконання діяльності, яка буде більш вигідною. Наприклад, у кількох регіонах України були або ближчим часом будуть утворені кооперативи з реалізації овочів з метою продажу продукції членів у м. Києві. Замість того, щоб кооперативи конкурували один з одним, вони могли б утворити спілку, яка б орендувала сховище і постачала продукцію членів-кооперативів у київські магазини роздрібної торгівлі.

Кооператив з реалізації зерна, за умови, що кілька з них розташовані в одному регіоні, могли б утворити спілку для оренди елеватора або його частини та здійснення операції з великими обсягами зерна. В перспективі можливо створити національну спілку кооперативів з реалізації зерна.

Наприклад, первинні молочарські кооперативи, які створюються, як правило, в межах одного-двох сіл, могли б об’єднатися  в районну молокопереробну спілку, запросивши в асоційовані члени місцевий приватний молокозавод. Членами такого об’єднання могли б стати сільськогосподарські підприємства, що займаються виробництвом молока.

У деяких регіонах України функціонують або ближчим часом будуть утворені нові кооперативи зі збуту овочів з метою продажу продукції у великих містах. Щоб не конкурувати один з одним,  кооперативи могли б утворити спілку, яка б орендувала сховище і постачала продукцію членів-кооперативів на міські ринки та до магазинів роздрібної торгівлі.

За такою ж схемою первинні, зональні, районні зернозбутові кооперативи могли б створити разом зі сільськогосподарськими підприємствами регіональну зернозбутову спілку з портовим елеватором і постачанням великих партій стандартизованого зерна на міжнародні ринки.

8.2. Кооперативні об’єднання

Кооперативи за рішенням загальних зборів можуть на добровільних засадах об’єднуватися в спілки, асоціації для спільного здійснення своєї діяльності за галузевою або територіальною ознакою. Такі об’єднання мають статус юридичної особи, створюються на тих же умовах, що й кооператив.

Реєстрація об’єднання здійснюється в такому ж порядку, як і  реєстрація кооперативів.

Кооперативні об’єднання проводять свою господарську діяльність на тих же принципах, що й кооперативи.

Створюється об’єднання за рішенням загальних зборів уповноважених представників кооперативів. Можуть мати асоційованих членів на тих же умовах, що й обслуговуючі кооперативи, набувати статус неприбуткових організацій. Їх функції та компетенція встановлюється в межах повноважень, делегованих кооперативами, вказаними в їх статутах.

Кооперативи, які увійшли до об’єднання, зберігають статус юридичної особи та повну господарську самостійність і можуть добровільно вийти з об’єднання за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Об’єднання формують органи управління, утворюють та поповнюють майнові фонди та фінансуються в порядку, визначеному установчими документами.

Об’єднання є власником майна, добровільно переданого його членами об’єднанню, а також набутого внаслідок своєї діяльності. Майно членів об’єднання не належить до складу об’єктів права власності об’єднання. Власністю об’єднання є також майно створених ним підприємств, які не мають права вийти зі складу об’єднання без його згоди.

Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями членів об’єднання, а члени об’єднання не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено статутом.

8.3. Асоціація кооперативів

Представницькими об’єднаннями відповідно до законодавства можуть бути асоціації, ліги, альянси.

Асоціація кооперативів – представницька організація, що ставить за мету захист загальних інтересів кооперативів та їх спілок.

Функції асоціації:

– представляє кооперативний рух перед виконавчою і законодавчою владою та іншими партнерськими організаціями;

– надає кооперативам інформацію, допомогу у навчанні, консультаційні послуги та здійснює аудиторські перевірки;

– сприяє розвитку кооперативної ідеї і спонукає членів дотримуватися кооперативних принципів.