Історія м. Носівки

Носівка на мапі Чернігівської обл.

 

 

 

 

 

Носівка- місто на р. Носівочка, центр Носівського району Чернігівської області. Залізнична станція. Населення — 19,5 тис. меш. (2006).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


           Святотроїцька церква                                                         Міст через річку Носівочка

 

 

Файл:Носівка1.jpg
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Вигляд з будівлі адміністрації (р. Носівочка)                            Споруда залізничної станції

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується В Іпатіївському літописі під 1147 роком. У 15 ст. відоме під назвою Носове.

У середині 14 століття захоплена литовськими феодалами ввійшла до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. У 15 столітті відоме під назвою Носове. Після Люблінської унії 1569 — в складі Польщі. На початку 17 століття належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637), Я. Остряниці (1638).

З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку, з 1667 — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 — губернії. У 1662 і 1679 спалена татарською ордою.

У 1719-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків старшини. У 18 столітті Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17 — 18 століттях діяло 5 козацьких шкіл, богодільні (на 1859 внаслідок «воз'єднання» України з Росією залишилася тільки одна парафіяльна школа).

У 1861 через Носівку проходив останній шлях Тараса Шевченка з Петербурга до Канева.

У 1866 році у Носівці 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні (2) заводи, училище, відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 — 3155 дворів, 16 947 жителів. Муровані — Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев'яні — Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі. У 1880-х роках в Носівці проводили агітацію народники. Під час Першої російської революції відбулися виступи Носівських робітників і селян (1905-1907рр.).1910 року в Носівці було 19 638 жителів. 1911 року - засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію.

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців у районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році почав знову працювати цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство.

З 1923 року Носівка - райцентр. Відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше - ще 6, МТС (1930 рік). У 1939 році ланка одного з колгоспів стала учасником Всесоюзної сільсько-господарської виставки у Москві. У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек.

У роки Великої Вітчизняної війни в період німецько-фашистської окупації в Носівці діяли підпільний райком партії, підпільна організація на чолі з М. І. Реутським, партизанське з"єднання "За Батьківщину".

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, 6 загальноосвітніх, музичних шкіл, гімназія, 4 лікарняні заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.

У Носівці в різний час виходили газети "Комсомолець Носівщини", "Кооперативний ударник", "Літературна сторінка", "Сталінський прапор", "Червона Носівщина", "Прапор", "Прапор комунізму". Видається газета "Носівські вісті".

Культура, туристичний потенціал

На території району - 76 історичних та культурних і 90 археологічних пам'яток.

Історичні пам'ятки: праслов'янське городище біля с. Плоске та в м. Носівці.

Архітектура:

Культурна галузь представлена:

 

Демографія

Населення міста становило:

 

Історичні райони міста

В Носівці є історичні райони «Вербів», «Мархаївка», «Центр», «Цукровий завод».

На Вербові є стародавня могила «Шау́лина могила» (також «Шаву́лина могила»). Походження назви — невідоме.

Видатні особи Носівського району

Вчені

1.     Кулжинський Сергій Пантелеймонович — професор, директор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної стації (м. Носівка)

2.     Ляшенко Василь Іванович — професор, доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії УРСР (м. Носівка)

3.     Плющ Павло Павлович — видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор (с. Червоні Партизани)

4.     Примак Федір Якович — доктор медичних наук, заслужений діяч науки Української РСР (с. Софіївка)

Письменники

1.     Авраменко Ілля Корнійович — письменник (с. Ч.Партизани)

2.     Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с. Держанівка)

3.     Кочерга Іван Антонович — український драматург (м. Носівка)

4.     Реп'ях Станіслав Панасович — поет (с. Макіївка)

5.     Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович — Радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії. Твори: «Кортик», «Бронзова птиця», «Діти Арбата» тощо.

6.     Савченко Григорій Кирилович — науковець, поет (с. Мрин)

7.     Чирко Іван Корнійович — український письменник — перекладач (м. Носівка)

8.     Козаченко Іван Васильович — композитор, член Спілки композиторів України (м. Носівка)

9.     Нечепа Василь Григорович — народний артист України, кобзар-лірник (м. Носівка)

10. Пархоменко Андрій Васильович — художник (с. Козари)

11. Самокиш Микола Семенович — художник-баталіст (м. Носівка)

12. Стратилат Микола Іванович — художник-ілюстратор (с. Макіївка)

13. Шишко Сергій Федорович — художник-пейзажист (м. Носівка)

Герої Радянського Союзу

1.     Броварець Володимир Тимофійович (с. Мрин)

2.     Галуза Григорій Григорович (м. Носівка)

3.     Ісаєнко Микола Андрійович (с. Лихачів)

4.     Кікош Михайло Іванович (м. Носівка)

5.     Мірошник Андрій Степанович (с. Плоске)

6.     Олбинський Василь Олександрович (с. Коломійцівка)

7.     Ройченко Олександр Олександрович (м. Носівка)

8.     Тонконог Іван Власович (с. Селище)

9.     Симоненко Микола Дмитрович (с. Червоні Партизани)

Герої Соціалістичної Праці

1.     Билименко Федір Трохимович

2.     Динник Степан Іванович

3.     Зла Марфа Федорівна

4.     Сеник Микола Григорович

5.     Ткач Михайло Федорович

6.     Федорцова Єфросинія Микитівна

7.     Руденко Роман Андрійович, народився 17(30).7.1907, в с. Носівка (насправді в с. Підгайне, за 1 км від с. Носівка), Чернігівської області, радянський юрист, державний радник юстиції, Генеральний прокурор СРСР, дійсний державний радник юстиції, Герой Соціалістичної Праці (1972), обвинувач від СРСР на Нюрнбергському процесі


 

Література

 

1.      Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. Вид. Київ «Українська Радянська Енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1990 р.

2.      Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

 

 

 

Посилення

 

·         НОСІВКА. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації

·         Носівський район. Загальна інформація про район

·         Найбільш відвідуваний неофіційний сайт Носівки. Перевірено 2009-06-04.


З М І С Т

 

1 Історія м. Носівки

2. Культура, туристичний потенціал

3. Демографія

4. Історичні райони міста

5. Видатні особи Носівського району

6. Література

7. Посилання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні відомості

про Носівський район