На початку Великої Вітчизняної
війни Делятин окупували угорські війська. Згодом до Яремчанського району
вдерлися німецько-фашистські загарбники. Фашисти стягували з жителів непосильні
податки, забирали продукти харчування, одяг, примушували молодь працювати на
лісопильному заводі й виконувати інші роботи. Поблизу Делятина, в с. Татарові розмістилася
гестапівська комендатура. Фашисти провели три так звані акції знищення мирних
жителів Делятина. Під час першої акції у листопаді 1941 року гестапівці оточили
селище і виганяли людей на вулицю, били гумовими палицями. Після цих знущань
кати погнали свої жертви на околицю селища у Вільковецький ліс і по дорозі їх
розстрілювали. Всього тоді загинуло понад 700 чоловік. На початку березня 1942
року гестапівці здійснили другу акцію, під час якої розстріляли 576 чоловік.
Але до найбільш жорстоких методів розправи над людьми фашисти вдалися під час
третьої акції 1943 року. В один з холодних вечорів гітлерівці розпочали
стрільбу по будинках. Вони розстрілювали всіх, хто вибігав з дому, або
намагався втекти. Протягом того кривавого дня було знищено 907 громадян.
Але незважаючи на жорстокий
терор, населення Делятина чинило опір окупантам. Жителі селища відмовлялися
виконувати різні повинності, сплачувати податки, їхати на каторгу до Німеччини.
|Делятин у роки Великої
Вітчизняної війни був місцем героїчної боротьби з гітлерівськими загарбниками
партизанського з'єднання С. А. Ковпака. У липні — серпні 1943 року ковпаківці
вели бої у Карпатах. Скориставшись з того, що партизанам важко було маневрувати
в гористій місцевості, гітлерівці закрили всі виходи з гір і почали стискати
кільце оточення. Партизани піднімались усе вище й вище і, нарешті, опинилися на
горі Шевці, а потім — Вовторубі. Внизу біля підніжжя розташувалися великі
ворожі гарнізони в Надвірній, Пасічній, Яремчі, Зеленій і Делятині. Народні
месники прийняли сміливе рішення — спуститись у долину річки Пруту, до міста Делятина,
головного опорного пункту німців у цьому районі Карпат. Ворог не чекав удару
саме тут, тому що Делятин — це вузол кількох залізниць і шосейних доріг.
Противникові треба було тільки дві-три години, щоб перекинути сюди великі
військові сили. Після того, як партизани вночі спустилися з гори Шевки,
німецьке командування оголосило, що партизанів розгромлено. Тим більше несподіваною
була їх поява біля Делятина. Для успішного здійснення операції партизанське
командування вирішило оперативно, щоб ворог не встиг викликати підкріплення,
захопити німецький штаб і радіостанцію.
Виконуючи наказ, авангард, керований комісаром
з'єднання С. В. Руднєвим, розгромив охорону німецького штабу, підбив два важкі
танки і знищив штаб з усіма його службами й обладнанням. Одночасно група під
командою Ф. Д. Матющенка повністю вивела з ладу залізничну станцію, висадила в
повітря пункт зв'язку, радіостанцію і два мости — залізничний та шосейний, а
воїнський ешелон ворога народні месники спрямували на зруйнований міст. У цій
операції противник втратив понад 200 чоловік убитими. Удар був таким раптовим,
що генерал, який командував німецькими військами, втік у самій білизні. Після
оволодіння Делятином ковпаківці зірвали сім мостів на залізницях і шосе, що
з'єднували селище з Коломиєю, Надвірною і Яремчем, їх передові частини перейшли
міст біля с. Заріччя і вийшли на дорогу в напрямку с Білих Ослав. По дорозі
підрозділи з'єднання під керівництвом С. В. Руднєва зав'язали бій з
гірсько-стрілецьким полком фашистів. У цьому бою загинув смертю хоробрих
комісар з'єднання Герой Радянського Союзу С. В. Руднєв і ще 67
героїв-ковпаківців. Фашисти поспішили сповістити населення, що партизанів
розгромлено. А тим часом народні месники продовжували завдавати ворогові
дошкульних ударів.
У боротьбі з окупантами
партизанів підтримувало місцеве населення. Часто вони вдавалися до хитрощів,
щоб забезпечити партизанів необхідним. Незважаючи на сувору заборону
окупаційних властей пасти в цей час худобу, партизани неодноразово натрапляли
на корів, що «заблудили» в лісі. Житель Делятина М. М. Турчиняк був провідником
у С. А. Ковпака Він проводив партизанські загони через села Зелену, Луги,
Пасічну, Шевелівку, ходив у розвідку, дізнавався про розташування німецьких загонів
і доповідав партизанам.
Весною 1944 року радянські
війська наблизилися до Делятина. Розгорнулися запеклі бої з німецькими та
угорськими військами. ЗО березня 1944 року радянські воїни увійшли в Делятин.
Гітлерівцям вдалося 19 квітня відбити селище, проте 26 липня 1944 року воно
стало назавжди вільним.
За роки окупації фашисти завдали Делятину великої
шкоди. Вони знищили 2693 мирних жителів, вивезли на каторжні роботи до
Німеччини 298 чоловік, спалили 446 дворів, захопили багато худоби, пограбували
бібліотеку, клуб, школу.
Одразу ж після вигнання
окупантів багато жителів пішли на фронт. Відважним розвідником був В. Ю.
Улицький. Шість разів поранений, він добровільно лишився на фронті. В. Ю.
Улицького нагороджено орденами Слави 2-го та 3-го ступенів.