Вона з творців історії МАН Її знайомство з МАН відбулося у 1988 році. Саме тоді Луїза Ковбасенко, яку сьогодні добре знають позашкільники всієї країни, «прийняла естафету», і з того часу вона залишається одним з найбільш компетентних фахівців з питань діяльності Малої академії наук України. Вашій увазі пропонуємо виступ Луїзи Іванівни, присвячений історії становлення МАН. Це не просто спогади, це звернення до юних науковців, талановитих юнаків і дівчат, які, безсумнівно, мають велике майбутнє. Луїза Ковбасенко: Історія встановлення Малої академії наук України починає свій відлік у 1939 році, коли Академія наук СРСР прийняла постанову про роботу республіканських відділень щодо виховання юної наукової зміни, оді було прийнято рішення про необхідність розвитку мережі наукових гуртків на базах Палаців піонерів і жовтенят під керівництвом відомих учених союзних республік, ось перші 6—8 таких наукових гуртків було відкрито в Київському палаці піонерів і жовтенят (сьогодні Київський Палац дітей та юнацтва). Зазначу, що ніхто тоді не планував на майбутнє створення такі моделі об'єднання наукових гуртків. Це стало справою ентузіастів із числа вчених і педагогів. Робота поступово розвивалась: від наукових гуртків і секцій у 1940—60-х роках — до наукового товариства, від наукового товариства в 1970—80-х роках — до створення на базі провідних позашкільних закладів в 11 регіонах України самоврядних творчих об'єднань учнів під назвою Мала академія наук. Керівництво цією роботою взяли на себе Міністерство освіти УРСР, ЦК ВЛКСМ України, Академія наук УРСР. Міністерство освіти України поступово почало підтримувати й розвивати цей рух. Ясна річ, справа зрушила з місця за допомогою багатьох учених, працівників республіканських позашкільних закладів, викладачів вищих навчальних закладів, співробітників Міністерства освіти України з різних управлінь. У 1990 році у м. Одесі відбулася перша конференція з проблем удосконалення роботи Малих академій наук. Це була визначна подія! На другій конференції у м. Львові, присвяченій проблемам перспектив розвитку МАН, між ученими, керівниками вищих навчальних закладів, керівниками обласних навчальних закладів відбулася гаряча дискусія, яка визначила як пріоритети, так і багато проблем. Мені запам'ятався такий приклад. Учениця з Житомира на секції екології доповідала про результати свого експериментального дослідження з теми «Чому на одній околиці Житомира шпаки живуть, а на інших окраїнах міста не живуть». Вона досліджувала цю тему 2 роки. Один із поважних професорів, доктор біологічних наук, завідувач кафедри екології, який слухав цю доповідь, високо оцінив роботу юної дослідниці і запропонував їй роботу лаборанта на його кафедрі з метою подальшого заочного навчання у вищому навчальному закладі й аспірантурі, щоб згодом стати викладачем Інституту лісового господарства, а потім і захистити під його керівництвом дисертацію. Однак, на мою думку, головне для майбутніх науковців — не лише отримати можливість захистити дисертацію, а навчитися досліджувати навколишній світ. Дуже важливо у молодому віці усвідомити, зрозуміти, за яку наукову ідею є сенс боротися, робити винаходи, відшуковувати свої шляхи вирішення тієї чи іншої наукової проблеми. В перші роки незалежності нашої держави для Малої академії наук настали важкі часи. Через фінансові негаразди керівникам об'єднання довелося всі конкурси проводити в м. Києві і навіть за рахунок батьківських коштів. Базовим закладом став Національний еколого-натуралістичний центр МОН України. Саме в ці роки посилилися зв'язки з Національною академією наук України, була визначена структура МАН з її відділеннями і секціями. За всіма секціями були закріплені певні інститути НАН України. Відвідування науково-дослідних інститутів НАН України, які є в Києві, спілкування з керівництвом та вченими наукових установ дало позитивний результат. Разом з академіками НАН України ми відпрацьовували крок за кроком шляхи активізації роботи з талановитою молоддю. Керувала цією роботою Координаційна рада при Міністерстві освіти України. Говорячи про становлення МАН, не можна не сказати про видатного українського вченого Валентина Миколайовича Касаткіна, Президента Кримської МАН «Искатель». Завдяки його наполегливості і ентузіазму термін «МАН» («Мала академія наук») став загальновживаною в Україні назвою Всеукраїнської організації творчо обдарованої наукової молоді. Валентин Миколайович був нашим порадником, куратором з питань створення МАН України. Він наполягав, щоб базою МАН були заклади позашкільної освіти, які діють в Україні, тому що в них є можливість залучити наукові і педагогічні кадри, є можливість створювати і розвивати розгалужену мережу наукових гуртків. Поступово створювалася нормативна база, удосконалювалося методичне забезпечення. З 1995 р. постало питання створення Малої академії наук України з 27 обласними територіальними відділеннями, в тому числі Кримським, Севастопольським, Київським. Нині в Україні МАН керує Президія. Першим Президентом МАН був Віктор Васильович Скопенко, ректор Київського державного університету. Що зробив для МАН В. В. Скопенко? Будучи головою Ради ректорів вищих навчальних закладів України, одне з засідань Ради, яке відбулося у м. Вінниці, куди виїхала і Президія МАН, він присвятив питанням взаємодії Малої академії наук України з вищими навчальними закладами. Віктор Васильович звернувся до ректорів із пропозицією всіляко підтримати вихованців — призерів МАН, що значно підвищило престиж навчання в наукових секціях. Вищі навчальні заклади почали змагатися за право залучати до себе випускників шкіл з числа манівців. Ректори деяких вузів навіть заявляли, що їм не потрібні ніякі Положення про пільги для призерів конкурсів МАН, тому що, працюючи членами журі на конкурсах територіальних відділень МАН, на учнівських конференціях, вони на власні очі переконалися, які розумні, інтелектуально і творчо розвинені учні навчаються в гуртках МАН. З 2002 року, коли створили Малу академію наук учнівської молоді як окремий позашкільний заклад з базою у м. Києві, Президентом Малої академії наук України став народний депутат України Станіслав Олексійович Довгий. Завдяки його клопотанням щорічно проводяться зустрічі членів МАН з Президентом України, з іншими державними діячами. Приймаються Укази Президента щодо підтримки цього учнівського об'єднання. Нещодавно в Академії педагогічних наук України був створений Інститут обдарованої дитини — наукова установа, яка опікуватиметься, в числі інших питань, і проблемами діяльності Малої академії наук України. У Києві роботу з творчо обдарованою молоддю очолює МАН «Дослідник». Я дуже шаную вчених, педагогів, вихованців цього об'єднання, тому що всі вони — талановиті творчі особистості… З виступу на засіданні відділення інформаційних технологій Київської МАН «Дослідник» 12 березня 2008 р. Сьогодні Луїза Іванівна Ковбасенко — старший науковий співробітник лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України, має почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України», нагороджена орденом Княгині Ольги НІ ступеня, медалями «За доблесний труд», «Ветеран праці», має освітянські нагороди: медаль А.С.Макаренка, нагрудний знак «Софія Русо-ва». На 70-річний ювілей Луїзи Ковбасенко у березні цього року з'їхалися позашкільники зі всієї України. Небайдужа людина і справжній професіонал, вона не лише причетна до історії Малої академії наук, вона є її творцем і нині продовжує плідно працювати заради розвитку МАН. |