Ямпільський район (Вінницька область)
|
Основні дані |
|
|
Код КОАТУУ: |
525600000 |
|
Утворений: |
|
|
47 669 |
|
|
790 км² |
|
|
60,340 осіб/км² |
|
|
380-4336 |
|
|
24500—24546 |
|
|
Населені пункти та ради |
|
|
Районний центр: |
м. Ямпіль |
|
Кількість міських рад: |
1 |
|
Кількість сільських рад: |
18 |
|
Кількість міст: |
1 |
|
Кількість сіл: |
38 |
Я́мпільський райо́н Вінницької області має площу 788 кв. км і населення 44 тис. чоловік. Адміністративний центр — Ямпіль
|
|
Ямпільський район міститься в південно-західній частині Вінницької області. До його складу входить м. Ямпіль, який віддалений від обласного центру м. Вінниці на 100 км (по шосейних дорогах — 165 км), та 38 сільських населених пунктів.
Населення району складає 44,6 тис.чоловік. Місто Ямпіль — 11,5 тис. чоловік.
Територію району перетинають з півночі на південь невеликі річки: Мурафа, Русава, Марківка та Вільшанка, які впадають в річку Дністер. Річка Дністер протікає по південно-західному кордоні району і відноситься до гірських річок із швидкою течією (6 км/год) і періодичним коливанням рівня води. Ширина річки Дністер 100—200 м. Ставки займають 201 га.
Загальна площа району складає 787,9 кв.км. Населених пунктів — 39. Сільських рад — 18, міська рада — 1. Район межує із 5 районами Вінницької області і 2 районами Молдови. По території району проходить 86 км державного кордону з Республікою Молдова.
Клімат району помірно-континентальний, літо тепле (18-25 °С), зима м'яка (-8, −15 °C). Товщина промерзання грунту, можлива, до 1 метра, а середня норма опадів становить 450—600 мм. Надра багаті на поклади вапняків та фосфоритів.
Перші відомості про м. Ямпіль джерела відносять до XVI століття, коли він був торговим центром краю. Ямпіль був єдиним на Поділлі осередком розвитку каменотесного промислу. Вироби місцевих ремісників повсюди користувались великим попитом, вивозились у Новгородську губернію. Ямпіль відвідували торгові представники Риму, Венеції з питання поставок «золотої подільської пшениці». Після Люблінської унії Ямпіль входить до Брацлавського воєводства.
На початку 1651 року шляхетське військо рушило на Ямпіль. В ніч на 6 березня брацлавський воєвода з двома полками урвався до Ямполя. Шляхетське військо пограбувало міщан, зруйнувало будинки, винищило близько 10 тисяч чоловік. Внаслідок цих спустошень Ямпіль довго залишався обезлюдненим і відродився вже як незначне село. За даними 1775 року в Ямполі налічувалось всього 113 хат.
Жителі села Буша вписали власну сторінку в історію національно-визвольної боротьби українського народу у період 1648—1654 р.р. Дані події відображені у історичній драмі М. Старицького «Оборона Буші». Не менш героїчні події відбувались у селі Довжок у період УНР у 1919—1920 роках. Про це йдеться у першоджерелі Д.Кетроса «Ямпільська республіка та її збройні сили».
Після приєднання Правобережжя до Росією в 1795 році Ямпіль став повітовим містечком Брацлавського намісництва і одержав власний герб. Але він залишився приватно-власницьким володінням і переходив з рук в руки.
У другій половині XIX століття в Ямполі з'явились дрібні підприємства, але питома вага їх була незначна. На початку ХХ століття заселена територія Ямполя становила 450 десятин. Тут було 27 незамощених вулиць і 5 майданів. Містечко освітлювалось лише 62 гасовими ліхтарями. Ямпіль вважався одним із найбідніших повітових міст Подільської губернії.
З березня 1917 року (після Лютневої революції в Росії) на території району влада переходить з рук в руки, а саме: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, Радянська влада, яка остаточно утвердилася в районі в січні-лютому 1921 року.
В 1920 році діяло споживче товариство, а з 1921 року в Ямполі виникла перша промислова артіль «Пролетар». За кілька років у Ямполі виникло 11 кооперативних об'єднань, переважно виноградарських. Будували й державні підприємства. В 1926 році в селищі діяли три електростанції , масло- та плодоконсервний заводи, млинокомбінат, хлібоприймальний пункт, артіль побутового обслуговування. В зазначений період Ямпіль був повітовим містом, а з 1932 року став районним центром.
21 липня 1941 р. Ямпільщина була окупована німецько-румунськими військами і перетворена у так званий Джугастрянський повіт. У грудні 1941 р. була створена підпільна організація, яку очолив Ф. Тонкопій, а в 1943 р. на Ямпільщині починає діяти партизанський загін № 175 під командуванням М. Струкачова. Протягом 17-20 березня 1944 р. район звільнено військами 2-го Українського фронту.
Ямпільський район за післявоєнні роки став одним із провідних в області по вирощуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур, а по вирощуванню цукрових буряків одним із найкращих в країні.
Зараз в Ямпільському районі налічується 4 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 1 автотранспортне підприємство. Районний вузол поштового зв'язку об'єднує 20 відділень, 2 пункти. Працює 22 АТС.
Основні напрями розвитку сільського господарства району — виробництво зерна, цукрових буряків, молока і м'яса. Площа сільськогосподарських угідь — 60,3 тис.га, з них ріллі — 54,3 тис.га, земель запасу — 5,9 тис.га., земель резерву — 1,9 тис.га.
В районі 26 загальноосвітніх шкіл, з них 15 — І-ІІІ ступенів і 3 — І-ІІ ступенів, 7 — НВК та НВК ЗОШ І ступеня — гімназія. Функціонують будинок дитячої творчості та дитячо-юнацька спортивна школа. В районі працюють центральна районна лікарня, поліклініка, 5 дільничих лікарень, 4 лікарняних амбулаторії, 2 — загальної практики сімейної медицини, 16 — фельдшерсько-акушерських пунктів, санітарно-епідеміологічна станція.
До послуг жителів районний будинок культури, 11 сільських будинків культури, 15 закладів культури клубного типу, 28 бібліотек, 4 музеї.
Духовні потреби населення забезпечують 15 громад Української православної церкви (Московського патріархату), 5 громад Української православної церкви (Київського патріархату) 13 громад Української православної автокефальної церкви, 3 громади Римо — католицької церкви.
В районі 118 пам'яток археології, 53 — історії, 4 — монументального мистецтва та 2 — архітектури, що перебувають на Державному обліку. На території району знаходиться Державний історико-культурний заповідник «Буша». До пам'яток культури та архітектури відноситься Свято-Миколаївська православна церква Московського патріархату, збудована в XVIII ст. та сторожова вежа і скельний храм с. Буші.
Гордість району — вславлені працелюби, які своєю працею прикрашають землю. Ямпільщина виростила перших п'ятисотенниць, 11 Героїв Соціалістичної Праці, 11 Героїв Радянського Союзу, 4 лауреати премії Ленінського комсомолу, кавалера трьох орденів Слави.
Видатні уродженці Ямпільського району: художники високого звання Наконечний Віктор Андрійович (с. Клембівка), Мруг Алла Іванівна (м. Ямпіль), письменники та поети Заєць Анатолій Семенович (с. Петрашівка), Сіра Галина Степанівна (м. Ямпіль), кандидати історичних наук Дмитрієнко Марія Федорівна, Кулик Михайло Аксентійович, Варшавський Аркадій Йосипович, кандидати біологічних наук Шпотаківський Віктор Никифорович, Кожухар Євгенія Митрофанівна, генерали Грабовський Микола Якович, Кирган Василь Устинович.