
З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ПИСАНКИ
Т.А. Дубіч
Яйце завжди було загадкою для людини: неживе, воно давало початок новому життю.
Тому його почали вважати символом самого життя, уособленням чарівної сили добра.
Наприклад, у давньогрецькій легенді стверджується, що Всесвіт виник із велетенського яйця,
яке знесла богиня Ерінома: з однієї частини шкаралупи утворилася Земля,
з другої небо, з жовтка — Сонце і зорі, з білка — Місяць.
У стародавніх перських храмах збереглися золоті зливки у формі яйця,
а в Китаї під час весняних свят яйця розфарбовували різними кольорами.
У багатьох народів існують прадавні перекази, де справжні події,
історії переплітаються з вигаданими й бажаними.
В українській народній казці "Яйце-райце" яйце також наділене чарівною силою,
бо, коли воно розбилося, "... як узяв же скот вернути з того яйця! Верне та верне...".
Окремий пласт духовної культури людства становлять легенди релігійного змісту.
Зупинимося на них детальніше, оскільки в уявленнях наших сучасників писанка тісно пов'язана
зі світлим святом Христового Воскресіння.
...Коли Ісуса Христа поховали, вхід до гробу привалили великим каменем і поставили варту.
Понтій Пілат, начальник варти, саме снідав, коли до нього прибігли перелякані вартові й повідомили,
що Христос воскрес. Пілат не повірив цьому і відповів, що як не може з чорного стати біле,
так не може мертва людина воскреснути, й наказав вартових стратити.
Але цієї миті яйця, принесені до сніданку, почервоніли.
Тоді Пілат подарував вартовим по крашанці та звелів сповістити всіх, що Христос воскрес.

А з четверга, темної нічки,
без місяця й без свічки
Оливная гора сіяє,
бо там Син Божий у слізонькахпотопає,
Господа благає:
— Не дай мене, Боже,
на ті муки тяженькі...
А може... Йой, Боже...
Може, така мені
доля від тебе судила
сь!
Нехай буде Твоя воля,
і царство, і сила.
А може б, мож тую чашу
від мене узяти? —
Не мож було... Замучили...
А Божая Мати,
та бідна, нещаслива
Мати за Русалимом,
в крайній хаті
сидить собі коло печі,
вощик крає, в череп мече,
топить його на жарочку.
І вощику натопила,
і золоту кисточку
купила і покладків свіженьких,
біленьких узяла,воском уписала,
ще й намалювала,
відтак в кошик поскладала
та й до Пілата поспішала.
За Пілатом навколішки ходила,
писаночки носила,
і курочку в даруночок,
та все благала-просила:
— Пілатію-воєводо, славний государю,
пусти мені мого сина...
Одного лиш маю, одного, мій паночку!
Їй-богу, одного!
Я ще кращих понапишу,
ще кращих, їй-богу...
- Не плач, не плач, Пречистая!
Його вже немає...
К землі повалилась,
мов убита, а писанки
у світ розкотились.
Існує ще одна легенда. Якось бідний селянин ніс у кошику яйця, щоб продати на базарі
(сім'я у нього була велика, а заробітки — малі).
По дорозі він зустрів Христа, який ніс хрест на Голгофу.
Уявив чоловік свого старшого сина, залишив на дорозі кошик і почав допомагати Ісусові.
Коли повернувся назад, до кошика, то побачив, що яйця стали крашанками.
Наступна легенда розповідає, що жила в одному селі бідна жінка.
І було в неї дванадцять синів, які тяжко хворіли і один за одним помирали.
Краялося з туги материнське серце, але ніщо не допомагало: ні зілля, ні бабки-знахарки.
Нарешті, залишився в живих лише найменший син.
Молилася щиро мати, просила Божої ласки та допомоги.
І ось приснився їй ангел. Він сказав, що врятує сина, коли жінка допоможе йому боротися зі злом,
якого так багато розвелося у світі.
Прокинувшись, вона побачила на столі курячі яйця.
Зробила писачок, заварила трави, розтопила віск і стала виводити узор за узором.
Гарні виходили писанки, із символічними знаками добра.
Жінка роздавала їх людям як символ людяності, добра і милосердя.
Адже людина, яка хоч раз в житті потримала в руках писанку,
уже ніколи не зможе зробити нікому зла...
