Міжнародна ініціатива
"Внесок країн/особистостей у світовий розвиток"
Резюме, онтологія та потенціал Проєкту
Постановка задачі
Наприкінці двадцятого століття подальший розвиток став визначатися антагонізмом між новими виробничими силами, в основі яких лежать нарративи нового інформаційного (транс-індустріального) суспільства (знання, відносини, цифрові комунікації та віртуальний менеджмент), і виробничими відносинами, які були сформовані в індустріальний період, де основою був енергетичний базис. Ця конфронтація сьогодні набуває форму “цифрової революції”.
Як результат, система управління та правові відносини індустріального періоду стають недієздатними, породжуючи, за словами Міжнародного валютного фонду, “економічну невизначеність” та “кризу глобального управління” .
Нові нарративи та сенси постіндустріального суспільства знайшли своє відображення в Цілях сталого розвитку, сформульованих ООН в 2015 році. А в системах управління значну роль мають дослідження в сфері “поліцентричних інститутів” [i] , які дозволяють формувати гнучкі, динамічні економічні структури: “організовані ринки” [ii], “організовані економічні поля” [iii] та будь-які інші економічні і соціальні форми з гнучкою взаємодією та постійною оптимізацією функцій.
Успішні в недалекому минулому ідеї “тейлоризму” та корпоративного менеджменту сьогодні вже не забезпечують можливостей для розвитку. А фінансова система потребує розширення, яке б забезпечило не тільки зростання приватних доходів, але й гармонійне збільшення суспільного блага, збереження природного потенціалу та протистояння планетарним ризикам і загрозам.
Спроби у 1998-2000-х роках, за участю членів консорціуму, створити нові системи економічної взаємодії та розвитку, спираючись на модель корпоратизації, були невдалими. Проєкт по створенню Міжнародної зони вільної торгівлі порто-франко “Молдова (Градієшти) – Румунія (Констанція) – Україна (Рені)” економічно мав екзогенний характер, але без відповідного для такої системи інституційного забезпечення.
В зв’язку із закриттям цього проекту виникла потреба у проведенні наукових досліджень в сфері “поліцентричних інститутів”, які б визначали контури управління та забезпечували створювання і функціонування “економічних полів” та “організованих ринків” як різноманітних формувань для економічної взаємодії та економічного розвитку. Виникла потреба в розширеній формі управління, яка б забезпечувала розвиток за нових умов, не руйнуючи при цьому індустріальні економічні і соціальні інститути.
[i] Поліцентричні інститути – визначаються як наявність необмеженої кількості центрів прийняття рішень, які формально незалежні один від одного (це визначення Е.Остром [Нобелівська премія по економіці за 2009 рік] , у 1998 році про це було невідомо і використовувалися терміни “організованого економічно поля” і “організованого ринку”).
[ii] Організований ринок – це система юридично значущого електронного переходу права власності між поєднаними системами, де кожна переслідує свою мету на основі єдиного протоколу обміну інформації та протоколу розрахунково-клірингового обслуговування для господарської діяльності.
[iii] Організоване економічне поле – це саморозвиток поєднаних систем - центрів прийняття рішень, які проводять господарську діяльність на основі спільної мети.