Поліцентричні інститути:

основні принципи функціонування в рамках

“цифрового інституційного фрейму”

 

“Поліцентричні інститути” – це можливість створення та функціонування необмеженої кількості центрів прийняття рішень, якими виступають економічні суб’єкти (компанії, організації, інститути) та їх проєкти, які формально незалежні один від одного. Поліцентричні інститути, якщо вони діють в рамках єдиної інституційної платформи (фрейму, юрисдикції), забезпечують значне спрощення господарських відносин по використанню різних ресурсів для досягнення суспільних благ, отримання приватного прибутку та розвитку інновацій, що забезпечує економічне зростання та сталий розвиток.

 

В рамках “цифрового інституційного фрейму” , який пропонується проєктом “Внесок особистостей, народів і країн у світовий розвиток”, принципи функціонування поліцентричних інститутів, які визначені Е.Остром [Нобелівська премія по економіці за 2009 рік] , мають свої особливості: єдина загальна юрисдикція, зменшення часу створення інститутів та часу прийняття рішень, а також більш досконалий механізм вироблення своїх “правил”. В свою чергу, значне розширення поля діяльності і прискорення процесів в рамках “цифрового інституційного фрейму” дають можливості спрямувати зусилля на прийняття більш раціональних рішень, формування зворотних зав’язків та удосконалення правил таких інститутів.

 

Загалом, поєднання принципів по створенню “поліцентричних інститутів”, визначених Е.Остром, з “цифровим інституційним фреймом” значно підвищує їх інституційну стійкість, ефективність та життєздатність.

 

Принципи:

Перший принцип: встановлення чітких координат по реєстрації групи (спільноти, громади) щодо поєднання її ресурсів, а також хто входить до групи і які ресурси забезпечать її створення.

 

Другий принцип: правила роботи таких інститутів повинні пропонувати нові можливості, накладати прості і зрозумілі обмеження, а також регулювати відносини і розподіл прибутку, враховуючи пропорційність внеску. У випадку, якщо хтось із членів групи не несе затрат по підтримці спільних ресурсів, то з часом інші учасники групи перестають виконувати прийняті правила.

 

Третій принцип: більшість учасників групи повинні прийняти участь у розробленні правил такого інституту. Вони повинні враховувати, що такі правила є чесними і справедливими.

 

Четвертий принцип: контроль за виконанням правил проводиться членами групи спільно, або з постійною ротацією членів групи, які проводять контроль.

 

П’ятий принцип: для досягнення успішності у правила повинна бути включена шкала градуювання стимулів і санкцій, яка залежить від здобутків і порушень в контексті того, коли вони були зроблені.

 

Шостий принцип: потрібно створення цифрового ресурсу з необмеженим доступом кожного учасника групи і Адміністрації “цифрового інституційного фрейму”, де можливо вирішувати конфліктні ситуації.

 

Сьомий принцип: права і обов’язки учасників групи повинні бути підпорядковані загальним правилам “цифрового інституційного фрейму” і бути схвалені його Адміністрацією. Через Адміністрацію проводиться погодження цих прав та обов’язків з урядами та відповідними інституційними установами, де проводиться реалізація проєктів учасників групи.

 

Восьмий принцип стосується масштабних проєктів. Він визначає, що в управлінні ресурсами таких проєктів одночасно приймають участь різні організації, які мають свої правила, тому потрібне чітке визначення прав і обов’язків таких організацій. Це забезпечується правилами “цифрового інституційного фрейму”, які мають більш високий рівень юридичної сили.

 

Об’єднання “поліцентричних інститутів” єдиною правовою системою у рамках “цифрового інституційного фрейму” надає можливість досягти зростання економіки в кризових умовах пандемії, фінансової невизначеності та глобальних ризиків, де корпоративні методи втрачають свою значимість.