Міністерство аґрарної політики України

Івано-Франківська обласна державна адміністрація

Івано-Франківська обласна рада

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

Інститут аґрарної економіки Української академії аґрарних наук

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

перспективи аґропромислового комплексу

та розвитку сільських територій

Івано-Франківської області

у 2005-2010 роках та на період до 2015 року

Івано-Франківськ - 2005

ЗМІСТ

	Стор.
1. Загальна характеристика
1.1 Сучасний стан та проблеми	3
1.2 Основні завдання	5
1.3 Методи регулювання діяльності і розвитку аґрарного сектору	5
2. Сільські території в системі новітнього етапу розвитку аґрарного сектору
2.1 Вихідні положення формування новітньої аґрарної політики	6
2.2 Сільські території: концептуальні основи сутності та організації	7
2.3 Сільські території з погляду відродження і сталого розвитку аґрарної сфери економіки	9
3. Соціально-економічна спрямованість	14
4. Забезпечувальні чинники
4.1 Головна мета формування програми	16
4.2 Основні цілі, завдання та етапи реалізації програми	16
4.3 Стратегічні орієнтири, інвестиційна та інноваційні моделі розвитку, створення структурної ефективності	19
4.4 Створення умов економічного зростання на пореформеному етапі розвитку	21
5. Раціональне використання і охорона земель	29
6. Концепції стабілізації та розвитку основних галузей:
6.1 галузі рослинництва	32
6.2 галузі тваринництва	36
6.3 технічної політики	44
6.4 галузі харчової і переробної промисловості	49
6.5 баланси основних продовольчих ресурсів	55
6.6 інфраструктура агарного ринку	57
6.7 сільський “зелений” туризм	60
7. Забезпечення рівня соціальної спрямованості комплексної програми	63
8. Очікувані результати виконання комплексної програми	67
Додаток. Заходи з реалізації	69

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1 Сучасний стан та проблеми

За роки незалежності на селі здійснено глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю та майно, індивідуальної, сімейної та колективної форм організації праці. Внаслідок паювання земель 202,7 тис. селян стали власниками сертифікатів на земельну частку (пай), середній розмір якої становить 1,1 га. З них 56  % вже оформили державні акти замість сертифікатів. Майнові свідоцтва на суму 242,8 млн. грн. отримали 165 тис. селян. Аґропромисловий комплекс (АПК) стає осередком підвищеної економічної активності, зростає його інвестиційна привабливість.

Водночас у розвитку аґропромислового комплексу залишається низка дуже складних проблем, які не лише перейшли у спадок від старої адміністративної системи, а й стали результатом окремих помилок у його реформуванні, недостатній послідовності у їх здійсненні.

До зазначених проблем належать такі:

1. Деформації структури виробництва. У 2004 р. 90,7 % валової продукції сільського господарства вироблялося в господарствах населення. Проте ці господарства знаходяться на найнижчому щаблі суспільної організації виробництва: через малі розміри вони є консервативними до науково-технічного прогресу і сучасної організації аґробізнесу, не здатними формувати мінімально необхідні товарні партії стандартизованої продукції, яких потребує внутрішній і особливо зовнішній ринки.

2. Низька ефективність сільськогосподарських підприємств. У 2003 р. збиток від діяльності сільгосппідприємств склав 4,0 млн. грн., а частка збиткових підприємств – 54,8 %.. Протягом останніх десяти років хронічно збитковим залишається тваринництво.

3. Деформації цінових пропорцій – співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, які споживаються в аґрарному секторі.

4. Нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, особливо меліорованих, зниження родючості земель внаслідок недостатніх природоохоронних та аґротехнічних заходів у землекористуванні.

5. Критична зношеність основних виробничих фондів. Рівень зношеності тракторів становить 80 %,, комбайнів – 95 %. Значна частина техніки застаріла не лише фізично, а й морально.

6. Недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення. Інвестиційні ресурси аґрарного сектору формуються головним чином за рахунок власних коштів підприємств, переважну частину яких складають амортизаційні відрахування. Залишається вкрай вузьким сегмент довгострокового кредитування АПК.

7. Відсутність реформування у соціальній сфері села. Зважаючи на низьку забезпеченість сільських поселень дільничними лікарнями, дитячими закладами, загальноосвітніми школами, на тлі депопуляційних процесів, міграційного відпливу сільської молоді кількість зайнятих у сільському господарстві за останні десять років значно зменшилася. Вкрай низькою залишається мотивація до праці сільськогосподарських товаровиробників. Середньомісячна заробітна плата в листопаді 2004 р. у сільському господарстві становила 294 грн., в харчовій промисловості – 358 грн., або відповідно 58,5 та 71,3 % до середньообласного показника. Проте частка заробітної плати у структурі сукупних дохідних ресурсів сільських сімей в середньому по області становить лише 23 %.

На державному рівні розпочалося вирішення питання щодо фінансового оздоровлення економіки аґроформувань. Затверджується ефективний механізм кредитування, передбачена фінансова підтримка селекційно-племінної роботи і насінництва, виробництва продукції рослинництва та тваринництва, заходів по боротьбі з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, робіт з докорінного поліпшення земель аґропромислових підприємств, а також які знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. Перехід сільського господарства на ринкові засади супроводжується початком розвитку ринкової інфраструктури, що забезпечить прозорість аґрарного ринку, скорочення обсягів бартерних операцій, моніторинг цін. Робочою групою при Кабінеті Міністрів розроблено загальнодержавну програму підтримки та розвитку українського села “Добробут через аґрарний розвиток” на 2005-2010 роки.

Враховуючи важливе значення сільського господарства для економіки області, його вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні, Івано-Франківська обласна державна адміністрація спільно з вченими наукових установ, фахівцями обласних управлінь і організацій із залученням спеціалістів районів та господарств розробили Комплексну програму розвитку аґропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року.

Нею передбачається система заходів щодо докорінного підвищення родючості ґрунтів, зростання урожайності сільськогосподарських культур, стабілізації та розвитку всіх галузей тваринництва, оновлення матеріально-технічної бази реформованих господарств усіх форм власності. У результаті здійснення комплексної програми передбачається довести до 2015 року виробництво зерна до 500-520 тис. тонн, цукрового буряку – 400-450 тис. тонн, ріпаку – 15-20 тис. тонн, льону-довгунця – 2,5-3,0 тис. тонн, кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь, молока – до 835 тис. тонн, м’яса – до 130 тис. тонн.

В області буде вдосконалюватися система господарювання на засадах приватної власності на землю і майно, широко використовуватимуться можливості кооперації, інтеграції, оренди, економічних методів управління, що забезпечить фінансову стабільність усіх організаційних форм сільськогосподарського виробництва. Буде сформовано стабільний, повноцінний продовольчий ринок, що відповідатиме споживчому попиту населення регіону.

Втілення в життя цієї комплексної програми дозволить відродити село, перетворити АПК у передовий сектор економіки регіону, підвищити добробут сільського і міського населення, його зайнятість у сфері виробництва, забезпечить зростання добробуту всіх мешканців області, істотне покращання соціально-економічної ситуації в регіоні.

1.2 Основні завдання

· Визначення взаємоузгодженої політики з показниками Державної стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр.;

· створення основи для розроблення програм районів та міст області;

· забезпечення прозорості прийняття розпоряджень обласної державної адміністрації, рішень обласної ради щодо розвитку сільського господарства регіону і можливостей для громадського контролю;

· докорінного поліпшення добробуту населення регіону, стабілізації та забезпечення подальшого зростання рівня споживання сільськогосподарської продукції;

· створення нових робочих місць, поліпшення зайнятості сільського населення та підвищення його доходів;

· забезпечення дієвості громадських організацій по захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників всіх форм господарювання.

1.3 Методи реґулювання діяльності і розвитку аґрарного сектору

Регіональне регулювання у сфері аґропромислового комплексу має забезпечувати:

· своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення, суспільного виробництва у продуктах харчування та отриманні послуг;

· захист прав громадян під час їх роботи на підприємствах аґропромислового комплексу та при наданні послуг;

· захист інтересів власників землі і майна;

· безпечне функціонування підприємств;

· додержання необхідних темпів і структурних пропорцій розвитку аґропромислового комплексу області;

· створення рівних умов для розвитку господарської діяльності усіх суб’єктів аґропромислового комплексу;

· обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

· координацію роботи галузей аґропромислового комплексу;

· охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу;

· удосконалення діяльності громадських організацій з питань розвитку сільського господарства та захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

2. Сільські території в системі новітнього стану розвитку аґрарного сектору

2.1 Вихідні положення формування новітньої аґрарної політики

2.1.1 Започаткування породженого Майданом політичного оновлення України означає одночасно настання новітнього етапу розвитку сільського господарства. За своєю сутністю, механізмами здійснення і кінцевими результатами він покликаний стати відроджувальним. Мається на увазі не відновлення того, що у тій чи іншій формі колись вже було, а винятково виведення сільського господарства, села і сільського способу життя на істотно, незрівнянно вищі рівні порівняно з тим, що маємо наразі.

2.1.2 Ставши спадкоємцями згубної щодо сільського господарства, села і селянства аґрарної політики недавно держава в особі її найвищих владних структур взяла на себе зобов’язання і відповідальність за те, що новітній етап розвитку сільського господарства матиме у своїй основі новітню аґрарну політику.

2.1.3 Найважливішими відмінностями новітньої державної аґрарної політики від усього того, що видавалось за аґрарну політику ще недавно і результати якої країна та її громадяни відчувають, мають стати наступні. Передусім гармонізація в аґрарній політиці інтересів країни і зайнятих у сільськогосподарському виробництві селян, за якої інтереси селян були б не віртуальними, декларативними, а реальними повинна включати:

– запуск в дію функціонування всієї необхідної низки політичних, правових, соціальних, економічних, організаційних, управлінських та інших складових, кожна з яких і всі вони разом будуть діяти на найсучасніших властивих їм механізмах.

– усвідомлення того, що подолати системну аґрарну кризу можна лише шляхом консолідованого багатофакторного активного впливу на все те, що її спричинило і гальмує вихід з неї.

Відповідно до закону Лібіха кінцевий результат залежить від фактора, що знаходиться в мінімумі, тобто недооцінка здавалось би найменш важливого фактора негативно впливає на кінцевий результат. Цей закон сформований до фізіологічних основ формування врожаю сільськогосподарських культур, має право на сприйняття його в аґрарній економіці.

Не ставши на шлях системного забезпечення потреб сільського господарства, ми дуже швидко спричинимо ще більшу поразку в цій галузі, ніж маємо зараз.

2.1.4 Ще один аспект системності новітньої аґрарної політики базується на вченні видатного радянсько-російського економіста-аґрарника О.О. Ніконова про сільськогосподарське виробництво як про надскладну біолого-соціально-економічну суперсистему, або, по-іншому кажучи, про нерозривну єдність у ній біологічної, соціальної і економічної підсистем.

З огляду на те, що в сучасних умовах у цій суперсистемі все помітніше місце посідає (точніше, вже посіла) її екологічна складова, її виправдано розглядати як біолого-соціально-екологічно-економічну. Якщо ж у цьому відношенні йти далі, прийдемо до висновку, що її серцевиною є соціальна складова (людина, соціум), заради інтересів якої вона (суперсистема) формується і діє, а її функціонування знаходиться у повній залежності від соціального чинника, сукупності громадян (певної величини соціуму), які живуть і працюють у ній, формують і розвивають, забезпечують її конкретну соціально-економічну результативність.

Похідним від цього є висновок щодо того, що винятково важливою у новітній аґрарній політиці має стати забезпечення оптимальної співвідносності її соціального, біологічного (у даному випадку її можна розглядати як сукупність усього того, що становить безпосередньо виробничо-господарську діяльність і використання землі, вирощування сільськогосподарських рослин і тварин тощо), екологічного і економічного елементів (складових). Кожний з них у свою чергу є поліформний, що у кінцевому рахунку зумовлює велику складність забезпечення ефективного розвитку аґропродовольчого сектора економіки.

2.1.5 Винятково важливим у розробленні і функціонуванні новітньої аґрарної політики має стати її наповнення і виведення у ній на чільні місця нетрадиційних для нашої науки і практики економічних категорій: управління по результатах, сталий розвиток сільського господарства, людський капітал села, сільські території. Якщо перші з них у тій чи іншій мірі вже досліджено, то цього не можна сказати про категорію сільська територія (сільські категорії, сільські місцевості).

2.2 Сільські території: концептуальні основи сутності та організації

Категорія “сільські території” настільки стрімко входить у нашу діяльність, що за нею не встигають ні наука, ні, тим більше, практика. Хоч в її розумінні, формуванні та особливостях функціонування зроблено ще дуже мало, все ж є підстави вести мову про те, що маємо справи з новою гілкою аґрарно-економічної науки, яка порівняно швидко може привернути увагу все більшої чисельності зацікавлених у її вивченні.

Поки ж що наша країна істотно (на кілька десятиліть) відстає від світової науки і практики. У ній широко відомі дослідження з цієї проблеми Віденського Міжнародного інституту системних досліджень, одного з структурних наукових підрозділів у Чеській республіці та інших країн. Проблема вийшла за межі науки і все більше входить у практику, в тому числі в частині державного управління. Мається на увазі те, що у ряді зарубіжних країн традиційна назва Міністерства сільського господарства доповнюється словами “і сільських територій” чи “розвитку сільських територій”.

У нашій країні переважає фрагментарне вивчення окремих питань цієї проблеми, що не дає підстав вести мову про її системне вивчення.

Вперше системний підхід до вивчення сільських територій започатковано у 2004 році в Національному науковому центрі “Інститут аґрарної економіки УААН”.

2.2.1 Сільська територія не ототожнюються з територіально-просторовим утворенням. Вона розглядається як системне явище (утворення), яке крім певної території як такої охоплює собою (включає в орбіту свого буття), все те, що у тій чи іншій формі функціонує на ній або є її “фізичною” складовою.

2.2.2 Сільська територія включає в себе наступні складові:

· сільську громаду (общину) як визначальний соціальний осередок функціонування сільської території. Вона об’єднує всіх без винятку громадян, які проживають на даній території, незалежно від того, де вони працюють – на даній території чи поза її межами;

· село (сільське поселення) як соціально-побутовий, а також у тій чи іншій мірі безпосередньо виробничий осередок, адміністративний і соціально-культурно-побутовий центр, своєрідна “столиця” кожної даної сільської території;

· органи місцевого самоврядування та інші громадські організації (структури), що розташовані і діють на даній сільській території;

· соціальну і виробничу інфраструктуру, що діє на даній сільській території і забезпечує потреби її функціонування і розвитку;

· сільськогосподарські угіддя, на яких здійснюється виробництво продукції рослинницьких, включаючи багаторічні насадження, галузей;

· тваринницькі та інші виробничі приміщення, незалежно від місця їх розташування – у сільському поселенні чи поза його межами;

· зрошувальні, осушувальні та інші споруди;

· природоохоронні (екологозабезпечуючі) та інші лісові насадження, включаючи власне лісові ділянки;

· заготівельні, переробні та інші підприємства та організації, що є безпосередньо виробничими або обслуговуючими структурними утвореннями, незалежно від того, у чиїй власності вони знаходяться;

· сільськогосподарські підприємства різних форм власності та інші виробничі, управлінські, господарюючі структури, незалежно від форм власності, на яких вони засновані, організаційно-правових типів, спеціалізації тощо;

Жодна державна, комунальна чи будь-яка інша структура не може діяти на даній сільській території без дозволу сільської громади (общини) і тим більше діяти на них “по-своєму”, з порушенням визначених нормативно-правових положень.

2.3 Сільські території з погляду відродження і сталого розвитку аґрарної сфери економіки

Велика сукупність негативних об'єктивних і суб'єктивних причин і обставин , які склалася в останні роки у сільському господарстві України загалом і на селі зокрема, їх подолання вимагає вивчення і втілення у практику нетрадиційних для вітчизняних умов практичних кроків. Серед них особливе місце посідає своєрідний організаційний і соціальний тандем, що охоплює собою, з одного боку - відродження аґропромислового виробництва у всій його масштабності, у тому числі сільського господарства і села, і з іншого - переведення аґрарного сектора економіки на засади сталого (стабільного) розвитку.

Різні за природою і соціально-економічною сутністю і конкретно-цільовим індивідуалізованим призначенням, вони у кінцевому відношенні у взаємодії з іншими чинниками покликані забезпечити досягнення загальної кінцевої триєдиної мети: перевести українське сільське господарство і село з руїни, у якій вони не з власної волі опинилися, на засади істотно вищого, порівняно з тим, що має країна наразі, у соціальному, організаційному, економічному та у всіх інших відношеннях рівня розвитку; сформувати досконаліший і результативніший спосіб життя на селі; створити у ньому достойні селянства та інших жителів села умови проживання, праці і відпочинку.

Новітній характер цих категорій зумовлює доцільність розгляду їх сутності.

Відродження, тобто піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку, його своєрідне воскресіння, повернення до життя. Особливо важливим тут є орієнтація не на те, що вже колись мало місце, а винятково на побудову в процесі відродження досконалішого, нового.

Категорія сталого (стабільного, стійкого) розвитку, це така організація і соціально-економічна результативність, за яких кожне сучасне покоління формує не лише якомога кращі умови для себе, а й дбає про те, щоб їх мали також наступні покоління. По-іншому кажучи, сталий розвиток всією своєю сутністю, формами організації і механізмами здійснення поступально спрямовується в стратегічне майбутнє. У такому розумінні цієї категорії сконцентрована принципово нова якість відносин не просто між людьми, а й між поколіннями. Це, крім усього іншого, засвідчує розвиток глобалізації світових відносин досконалішого типу: не лише міждержавної в інтересах сьогодення, а й глобалізації, зорієнтованої в оглядове і більш віддалене майбутнє в інтересах гарантування добробуту і процвітання поколінь. У всій його повноті це стосується проблем сталого розвитку сільського господарства.

У практичному відношенні це означає, що все необхідне для сталого розвитку галузі: нарощування обсягів виробництва галузевої структури і одержання продукції вищої якості має базуватися на найновіших високо технологічних і екологічно безпечних засадах.

Це вимагає додаткових, у тому числі значних матеріальних, фінансових та інших витрат. Інтереси сьогодення і майбутніх періодів варті цього.

Таку поступальність розвитку аґропродовольчого сектора економіки вже освоїло чимало країн, інші прискорено активізують подібні процеси. Тепер настає черга України. Одна з найбільших її проблем у цій частині полягає у тому, що відповідну роботу вона змушена починати в умовах глибокого соціально-економічного занепаду сільського господарства і села і обмеженості їх ресурсного забезпечення. Вирішення цієї проблеми даватиметься складно і важко, вимагає багато різного роду зусиль і часу.

Першоосновою подолання ускладнень, з якими Україна зустрічатиметься на цьому шляху, є її сучасне політичне очищення (є підстави вірити, що назавжди) під впливом відомих політичних подій в країні наприкінці 2004 року. Є підстави сподіватися, що після них настане період обнадійливого системного політико-правового, соціально-економічного, організаційно-управлінського, ресурсного, інноваційного та всього іншого оновлення країни, у тому числі села. Надання таким процесам поступальності набуває значення визначального чинника зростання аґрарного виробництва, виведення на якісно вищий рівень розвитку села, подолання у ньому бідності, створення істотно кращих умов для проживання, роботи і відпочинку, поліпшення побутових умов, відновлення втраченої і примноження досконалішої виробничої і соціальної інфраструктури і всього того, що забезпечуватиме відродження села і властивого йому способу життя.

Стратегічна орієнтація аґрарної політики країни і всієї системи аґрарних відносин на сталий розвиток сільського господарства і АПК все очевидніше набуває значення визначального чинника, здатного забезпечити використання їх потенціалу (того, що зберігся і того, що буде примножений) для виконання аґрарним сектором, у тому числі і перш за все селом, їх багатофункціонального цільового призначення, найважливішими складовими якого є:

· виробництво в необхідних для внутрішніх і експортних потреб країни обсягах продовольства і сільськогосподарської сировини для переробних та інших виробництв;

· модифікація стосовно нових умов особливостей і сільського способу життя, включаючи його духовні, культурні, звичаєві та інші надбання сіл;

· формування істотно привабливішої, порівняно з тим, що має українське село, наразі, соціальної облаштованості кожного сільського поселення;

· створення передумов для розширеного відтворення сільського населення з одночасним формуванням достатньо привабливих для нього умов проживання, праці і відпочинку;

· забезпечення соціального захисту територій, включаючи збереження та підтримання на належному рівні наявних і створення нових природних ландшафтів, формування мережі структур з цільовим призначенням надання соціально забезпечуючих рекреаційних послуг;

· розвиток екологічно надійного виробництва на селі з одночасною підтримкою екологічної рівноваги у довкіллі.

Така масштабність і невичерпність завдань, розв'язанню яких має підпорядковуватися сталий розвиток аґрарного сектора економіки, зумовлює необхідність, з одного боку, розглядати сільську територію у її розширеному (глибшому) розумінні і, з іншого, включення у виконання цього складного завдання всієї сукупності таких територій. У конкретно прикладному відношенні це означає перехід від переважаючого наразі розгляду сільської території як територіально-просторового явища до розуміння її як системного соціально-виробничого, формалізованого утворення багатоцільового призначення. До його складових належать:

Сільська громада (община), як визначальний соціальний осередок функціонування сільської території. Вона охоплює собою усіх без винятку тих, хто проживає на ній, незалежно від того, у якій сфері виробництва і обслуговування вони зайняті: у сільському господарстві, у соціальній сфері, у наданні послуг, у збереженні довкілля тощо. Незалежно також від того, де вони працюють – безпосередньо на даній сільській території чи у будь-якому іншому місці і на будь-якій роботі поза її межами, вона (сільська громада, община) покликана розвивати дану сільську територію передовсім у власних інтересах. Навіть якщо вона виконує роботу, результати якої передаються споживачам поза її межами, все ж інтереси даної сільської громади (общини) і кожного з її члена є визначальними.

Село (сільське поселення) як соціально-побутовий, виробничий осередок, адміністративний і соціально-культурно-побутовий центр, своєрідна "столиця " кожної даної сільської території. Воно охоплює собою все, що має місце, діє чи просто функціонує у кожному сільському поселенні, розміщеному на даній сільській території. Крім житлових і присадибних господарських будівель, сюди належать соціальна і виробнича інфраструктура сільських поселень, природні чи штучно створені ландшафтні (рекреаційні) ділянки: ставки, озера, лісові та інші насадження.

Важливе значення матиме запроваджувана адміністративна реформа –об'єднувана навколо однієї сільської ради сільська територія, в яку входить два і більше сільських поселень, кожне з яких виділяє (формує) "індивідуалізовану" (стосовно кожного даного сільського поселення) сільську територію. Такі локалізовані території будуть одночасно складовими даної загальної, сукупної сільської території.

Сільськогосподарські та інші угіддя поза межами сільських поселень з розташованими на них виробничими об'єктами: тваринницькими приміщеннями, зрошувальними і осушувальними спорудами, полезахисними (екологозабезпечуючими) та іншими лісонасадженнями тощо. Незалежно від того, кому вони належать – окремому власникові чи знаходяться у колективному (груповому) використанні, обробляються (використовуються) індивідуально чи на орендній основі, знаходяться в активному господарському обігу чи тимчасово не використовуються або використовуються не за призначенням – всі вони є складовими конкретної сільської території і входять у коло інтересів даної сільської громади (общини). Крім їх виробничого використання (експлуатації), на неї покладається відповідальність за їх ефективну експлуатацію, догляд за ними, бережливе і екологічно безпечне використання, здійснення всього задля їх збереження від шкідливих природних та інших впливів.

Органи місцевого самоуправління та інші громадські організації (структури), що діють на даній сільській території. Незалежно від сфери їх впливу, вони можуть діяти лише в межах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обов'язково враховуючи специфічні інтереси конкретних сільських громад. Жодна державна чи будь-яка інша структура не може діяти на даній сільській території без дозволу сільської громади (общини) і тим більше діяти на них "по-своєму", з порушенням визначених нормативних положень.

Сільська територія у сучасному розумінні являє собою складну і багатофункціональну природну, соціально-економічну і виробничо-господарську структуру і характеризується сукупністю властивих кожній з них особливостей: площею земельних угідь, на яких вона розміщена; чисельністю проживаючих і зайнятих у виробництві чи обслуговуванні людей; обсягами і структурою виробництва; розвитком соціальної і виробничої інфраструктури; формою зайнятості проживаючих на ній та іншими рисами. У зв'язку з цим, загальноприйнятим сільські території у нашій країні слід вважати щонайменше три визначальні обставини.

По-перше, кожна окремо взята сільська територія є середовищем буття сформованого, динамічно і цілеспрямовано діючого на ній мікросоціуму з його конкретними інтересами і потребами. Згідно цьому розвиток кожної з них повинен підпорядковуватись передовсім їх задоволенню у зростаючих обсягах.

По-друге, він (мікросоціум) є єдиною і найважливішою складовою кожної даної сільської території, здатної включити в дію всі чинники, спроможні забезпечити її ефективне функціонування, збереження і збагачення потенціалу. Крім того, саме від нього в дуже великій мірі або й переважно залежатиме сучасне і майбутнє даної території або сукупності територій.

По-третє, при всій специфічності окремо взятих сільських територій вони виконуватимуть спільну для них функцію забезпечення сталого розвитку кожної і всієї аґропродовольчої сфери країни..

Кінцева результативність розвитку сільських територій, крім усього іншого, залежатиме від того, як, з якою віддачею будуть враховуватись ці обставини в практиці кожної з них.

Найважливішою передумовою виконання цієї стратегічної мети слід вважати одночасне включення в процес практичного втілення великої сукупності соціальних, правових, економічних, організаційних, управлінських, кадрових та всіх інших чинників, кожний з яких окремо взятий і всі вони разом мають підпорядковуватись досягненню необхідного кінцевого результату.

Визначальною складовою досягнення такої мети повинно стати опрацювання національної стратегії стійкого розвитку українського села та правової основи організації всієї подальшої роботи по її практичному втіленню. Весь попередній досвід розвитку пострадянських аґрарних відносин вказує на те, що без чітких стратегічних орієнтирів досягнення очікуваної кінцевої мети надміру ускладнюється і не гарантує очікуваних результатів. Тим більше, коли в сучасних умовах стійкий розвиток сільського господарства, села і сільських територій набув значення одного з найважливіших пріоритетів розвитку аґрарного сектора економіки. Можливі два варіанти вирішення цієї проблеми: передбачити відповідний матеріал складовою стратегії розвитку сільського господарства і АПК, що розробляється, або опрацювати спеціалізовану відповідну розробку. З огляду на новітній і до кінця ще не усвідомлений характер проблем розвитку сільських територій другий варіант за певних умов міг би вважатися більш прийнятним.

Багатоцільовий характер функціонування сільських територій з одночасною участю в ньому соціальних і виробничих структур різного адміністративного підпорядкування зумовлює необхідність не лише недопущення вузьковідомчого підходу до проблем їх розвитку, а навпаки, вимагає консолідації для цієї мети фінансових, економічних та інших зусиль різних виробництв і відомств. Консолідуючою ланкою практичного досягнення такої мети можуть бути органи місцевого самоврядування відповідних рівнів або спеціально створювані для цієї мети муніципальні структури.

Винятково важливим аспектом організації розвитку сільських територій є об'єднання відповідних державних, регіональних і безпосередньо місцевих фінансових, матеріальних та інших зусиль і можливостей. Кожний з цих рівнів виконуватиме у цій роботі властиву йому (визначену для нього) функцію. Чи не найбільша проблема полягає в їх узгодженні і цілеспрямованому регулюванні. Одним з найважливіших кроків по цьому шляху має стати здійснення кожним суб'єктом покладених на нього чи взятих на себе завдань у визначені строки і у встановлених обсягах. По-іншому кажучи, безпідставно сподіватися, що відповідальність за необхідний рівень розвитку сільських територій повністю візьме на себе держава. Не під силу це і конкретній сільській громаді (території). Успіх можливий лише на шляху його надійного "вертикального" забезпечення.

Для вирішення проблем розвитку сільських територій винятково важливе місце необхідно відводити:

· організації розвитку сільських територій на основі спеціально опрацьовуваних для кожної або спільних для їх певної сукупності у них стратегій;

· диверсифікації виробництва на них як однієї з основ формування альтернативних джерел зайнятості сільського населення і розвиток внаслідок цього додаткових, у тому числі нетрадиційних для кожної даної сільської території, робочих місць з наступним зменшенням безробіття, підвищенням доходів населення тощо;

· забезпеченню ефективного функціонування і виведення на якісно вищий у всіх відношеннях рівень розвитку сільського господарства як переважно головної галузі сільських територій, та всіх інших виробничо-господарських структур;

· прискореному відтворенню (відродженню) соціальної інфраструктури сільських поселень як однієї з найважливіших передумов їх збереження від соціальної і виробничої деградації, передовсім у частині збереження і поступового нарощування людського капіталу;

· удосконаленню соціальних, економічних та всіх інших механізмів підтримання виробничої активності і зацікавленості сільського населення у всебічному використанню виробничого і ресурсного потенціалу сільських територій та його примноження;

· підтримання екологічної надійності сільських територій збереження природних особливостей кожної з них, у тому числі шляхом захисту від згубних впливів людської діяльності і негативних погодних впливів.

Найбільш загальною передумовою забезпечення ефективного розвитку сільських територій є відповідна переорієнтація державної аґрарної політики. Відповідним аспектам має відводитися належне місце також у програмах розвитку галузей і регіонів. Їх практичне втілення має базуватися на розроблюваних на всіх рівнях програми розвитку сільських територій.

Розробка “Комплексної програми розвитку аґропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках та на період до 2015 року” великою мірою викликана не лише гірким становищем сільського господарства, а й проведенням в державі адміністративно-територіальної реформи. Оскільки мета останньої – максимізувати повноваження владних структур на місцях, то логічним є включити в дану програму ряд заходів відносно управління сільськими територіями. Завданням таких заходів є підвищення ефективності функціонування сільських власників і господарів. Більшість із них повинні бути реалізовані органами місцевого самоврядування. До таких заходів належать:

- допомога у видачі державних актів на право приватної власності на землю;

- надання пільг суб’єктам зайнятим у сільському господарстві;

- ініціювання формування обслуговуючого кооперативу та кредитної спілки;

- надання системного характеру становленню сільських власників і господарів;

- підтримка становлення дорадчих служб та послуг.

3. Соціально-економічна спрямованість

Територія області становить 13,9 тис.км².

Адміністративно-територіальний устрій - 14 районів, 5 - обласного підпорядкування, 804 сільських населених пунктів.

Населення – 1395,1 тис. чол., в тому числі у містах 584,0 тис. чол. (41,9 %), сільського – 811,1 тис. чол. ( 58,1 %).

Аґропромисловий комплекс області - це майже 1,1 тис. підприємств і організацій всіх форм власності, включаючи 127 великих підприємств харчової та переробної промисловості. В цілому у аґропромисловому комплексі зайнято близько 147,9 тис. чоловік, з них 121,9 в особистих господарствах населення.

Сільськогосподарські, переробні і промислові підприємства АПК області виробляють близько третини всієї валової доданої вартості регіону. Вони формують основну частку продовольчих ресурсів регіону.

В усьому світі все більше уваги привертається до аґрарного сектору. У розвинутих країнах люди живуть заможно в першу чергу завдяки розвинутому сільському господарству. Високий рівень сільськогосподарського виробництва є запорукою продовольчої безпеки та успішного розвитку інших сфер матеріального виробництва.

Аналіз світових тенденцій свідчить про збільшення у 1980-2000 роках обсягів виробництва основних видів аґропромислової продукції: по молоку на 20 %, по зерну на 65 %, по м’ясу на 95 %. При цьому значно посилився вплив аґрарнорозвинутих країн на міжнародний продовольчий ринок.

В цілому по Україні, і, зокрема, в Івано-Франківській області за ці роки виробництво зменшено майже на половину. Внаслідок цього, зменшилось споживання населенням основних видів продуктів харчування.   Значно зменшилась калорійність раціону харчування, особливо скоротилась частка продуктів тваринного походження.

Виконання Комплексної програми дасть змогу у 2015 році в області наблизити споживання продуктів харчування до раціонального рівня: м’яса та м’ясопродуктів - 67 кг на душу населення, молока та молочних продуктів – 395 кг, яєць - 245 шт., риби та рибних продуктів - 15 кг, хлібопродуктів - 104 кг, картоплі - 123 кг, овочів - 110 кг, плодів та ягід - 43 кг, цукру - 38 кг.

У раціоні споживання зросте питома вага найбільш цінних продуктів харчування – м’яса, молока, яєць, овочів, риби.

Докорінне поліпшення продовольчого забезпечення населення регіону високоякісними та дешевими продуктами харчування власного виробництва буде здійснюватись за рахунок інтенсифікації та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва у регіоні.

Розроблена в області “Комплексна програма розвитку аґропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області на 2005-2010 рр. та на період до 2015 р.” забезпечить призупинення спаду, стабілізацію та нарощування обсягів аґропромислового виробництва, досягнення рекомендованих норм споживання населенням харчових продуктів, визначення основних напрямів реформування економічних, організаційних, соціальних та правових відносин, створення необхідних економічних умов для розширеного відтворення у всіх галузях аґропромислового комплексу, формування економічного механізму рівноправного функціонування усіх форм власності і організаційно-правових структур.

Значна увага в Комплексній програмі приділяється створенню належних умов для життя на селі, забезпеченню зайнятості сільської молоді, підвищенню рівня її професійного навчання та профорієнтації, відновленню культурно-національних традицій Прикарпаття.

Виконання заходів, передбачених програмами розвитку землеробства, тваринництва, технічної політики, дозволить стабілізувати та суттєво збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції.

Будуть створені умови для фінансової стабілізації і беззбиткової роботи галузей та господарств усіх форм власності і господарювання, перетворення сільського господарства у конкурентоспроможний сектор економіки регіону.

4. ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНІ ЧИННИКИ

4.1. Головна мета формування програми

Головна мета розвитку сільського господарства полягає у створенні сучасного конкурентноздатного аґропромислового комплексу, який характеризується такими критеріями:

- ефективне застосування нових сільськогосподарських машин, матеріальних ресурсів, технологічних систем;

- випуск конкурентоспроможної продукції, здатної задовольнити потреби всіх секторів економіки;

- здатність виробництва до широкого впровадження науково-технічних досягнень, домінування в аґропромисловому комплексі наукоємних галузей;

- значний рівень розвитку дорадчої діяльності, інфраструктури аґрарного ринку;

- раціональне використання земель, впровадження ресурсозберігаючих та відновлювальних технологій;

- високий рівень екологічної безпеки;

- досягнення ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств.

4.2. Основні цілі, завдання та етапи реалізації програми

Для забезпечення головної мети розвитку сільського господарства області, виходячи з повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, визначена наступна система цілей:

Цілі визначені на державному рівні:

- формування конкурентоспроможного аґропромислового комплексу;

- прискорення структурної перебудови аґропромислового комплексу;

- адаптація підприємств аґропромислового комплексу з урахуванням вступу України в СОТ та інтеграції в ЄС;

- орієнтація виробництва продукції сільського господарства на прискорений розвиток внутрішнього ринку;

- збільшення обсягів експорту продукції сільського господарства включаючи продукцію харчової та переробної промисловості;

- значне підвищення рівня життя, умов праці та посилення соціальної захищеності працівників аґропромислового комплексу.

- досягнення стабільного економічного зростання шляхом забезпечення умов для розвитку ефективного підприємництва в аґрарному секторі;

- підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного аґропромислового сектору на внутрішньому та зовнішніх ринках на базі нарощування обсягів інвестицій та їх інноваційного спрямування;

- створення цивілізованих умов для проживання в сільській місцевості як основи припливу працездатних верств; формування дієздатних сільських територіальних общин.

Цілі галузевого рівня:

- забезпечення стабільно високих темпів розвитку галузей аґропромислового комплексу;

- реалізація інноваційного розвитку галузей аґрарного сектору економіки, суттєве збільшення частки наукоємних, ресурсозберігаючих виробництв.

Цілі обласного рівня:

- формування структури аґропромислового комплексу області, здатної забезпечити ефективне використання трудових та природних ресурсів;

- вирішення екологічних проблем та завдань соціального розвитку області, зокрема гірських населених пунктів;

- оптимізація використання кадрового потенціалу області;

- залучення фінансових, енергетичних, матеріальних та інших ресурсів області для вирішення завдань розвитку аґропромислового комплексу.

Враховуючи, що стратегія охоплює досить тривалий період і потребує суттєвих інвестицій, її цілі і завдання структуровані за трьома періодами.

Перший етап – підготовчий

В системі першочергових заходів, де вирішальними мають стати 2005-2007 рр., ставиться завдання створити необхідні умови для активізації зусиль на обласному рівні щодо розвитку аґропромислового комплексу.

Для цього передбачається:

- розвивати інфраструктуру збуту сільськогосподарської продукції та механізмів державного впливу на кон'юнктуру аґрарних ринків за допомогою економічних важелів;

- розробити і реалізувати комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення діяльності і поліпшення координації роботи органів виконавчої влади щодо розвитку і трансформації аґропромислового комплексу;

- сформувати систему цільових програм та інвестиційних проектів з метою розвитку окремих галузей аґропромислового комплексу;

- посилити стимулюючі та регулюючі функції щодо заохочення ділової активності підприємців у відродженні та розвитку сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості.

Другий етап – середньостроковий ( 2008 - 2010 роки).

На цьому етапі забезпечується подальша реалізація основних трансформаційних процесів, спрямованих на перетворення аґропромислового комплексу у високоефективну систему, здатну до стабільного прискореного розвитку. Основні завдання цього етапу передбачають:

- прискорення формування ефективної структури аґропромислового виробництва з поглибленням потенціалу науково-технологічної системи;

- забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку аґропромислового комплексу, створення його оптимальної інфраструктури з повним інноваційно-інвестиційним циклом;

- формування оптимальної маркетингової системи, спрямованої на розвиток підприємництва, створення умов для прибуткового господарювання в аґрарному секторі, стимулювання внутрішнього попиту;

- розвиток соціальної сфери села - забезпечення підвищення життєвого рівня сільського населення як основи поліпшення демографічної ситуації та розвитку трудового потенціалу;

- розвиток ринку землі та іпотечних операцій, створення на цій основі сприятливих умов для залучення інвестицій та припливу кредитних ресурсів в аґрарний сектор.

Індикатори досягнення

- щорічне зростання валової продукції сільського господарства в середньому на 3,0 %;

- щорічне збільшення обсягу виробництва продукції харчової промисловості в середньому на 7-8 %;

- подолання збитковості тваринництва та підвищення рентабельності галузей рослинництва на 5-10 відсоткових пунктів;

- значне збільшення у 2009 р. порівняно з 2004 р. обсягів коротко – та довгострокових кредитів, що спрямовуються в аґрарний сектор.

Третій етап – довгостроковий (до 2015 року)

 В цей період передбачається за рахунок розширеного інвестування забезпечити подальший розвиток аґропромислового виробництва та збільшення ринків збуту, насамперед зовнішніх.

Третій етап розвитку полягає в наступному:

- формування технологічних кластерів пріоритетного розвитку аґропромислового комплексу (рослинництво, тваринництво), здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал сільського господарства області;

- широке запровадження нових технологій, активізація інноваційної діяльності у напрямку науково-технічного оновлення виробництва з підвищенням техніко-економічних показників, зменшення енерго- і ресурсоємності виробництва, істотне підвищення продуктивності праці і соціального забезпечення працюючих;

- підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту за рахунок збільшення експорту продукції та активізації внутрішнього ринку;

- створення розгалуженої системи малого, середнього бізнесу, формування та ефективне використання ринкової інфраструктури – товарних бірж, торгових будинків, виставкових комплексів, кредитних спілок;

- перетворення аґропромислового комплексу області в економічну систему, що базується на використанні переважно внутрішніх джерел розвитку, має фінансові резерви, необхідні для динамічної модернізації і структурної перебудови виробництва, високий соціальний і культурний рівень життя населення.

4.3 Стратегічні орієнтири, інвестиційна та інноваційні моделі розвитку, створення структурної ефективності

Основний акцент регіональної аґрарної політики переноситься на створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарських підприємств, їх структуризацію, оновлення матеріальної бази, збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції.

Вступ України до СОТ буде мати суттєвий вплив на ситуацію у аґропромисловому секторі області. Основні завдання реформування визначені Програмою інтеграції України до ЄС, яка передбачає пряме впровадження міжнародних та європейських стандартів.

Враховуючи значний виробничий та людський потенціал пріоритетними залишаються такі галузі як рослинництво, тваринництво, харчова і переробна промисловість.

Пріоритетами аґрарної політики в регіоні є:

- інноваційний напрямок перетворень за рахунок впровадження сучасних технологій, нових видів продукції та обладнання;

- широке залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

- задіяння фінансових, енергетичних, матеріальних, науково-технічних та інших ресурсів для вирішення завдань аґропромислового комплексу;

- розвиток експортного потенціалу;

- впровадження сертифікованих за європейськими стандартами ресурсозберігаючих виробництв, технологій та продукції;

- розширення кооперації малих та великих сільськогосподарських підприємств.

Пріоритетні напрямки розвитку сільського господарства

Глобалізація світової економіки та інноваційний характер її розвитку в сучасних умовах визначають необхідність відповідних змін у розвитку економіки України. Таким першочерговим завданням є трансформація моделі економічного зростання (перехід до інноваційного типу розвитку) і зміна характеру розвитку – з мобілізаційного на революційний з урахуванням глобальних змін на міжнародному ринку.

Інноваційний тип економіки передбачає визначення пріоритетів розвитку держави і регіонів, створення необхідних умов їх забезпечення – реформування відносин власності і системи управління в інноваційній сфері, стимулювання розвитку підприємництва, перехід до ринкового механізму регулювання економічних відносин. Не менш важливим завданням є всебічна активізація інноваційної діяльності на рівні окремих сільськогосподарських підприємств.

За міжнародними стандартами інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

Негативною особливістю в Україні є недостатній рівень державної підтримки інноваційного розвитку аґрарного сектора, хоча деякі кроки в цьому напрямку було здійснено. Свого часу було утворено Державний інноваційний фонд України, однак значної активізації інноваційної діяльності так і не сталося. Сучасний інвестиційний ринок України характеризується гострою нестачею фінансових ресурсів і відсутністю практичного досвіду ефективного застосовування відомих у світовій практиці методів фінансування інновацій.

В більшості країн світу основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є бюджетні кошти і прибуток. В Україні розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності не доводиться. Державні кошти використовуються в основному на фінансування фундаментальних наукових досліджень, державних наукових програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, на дотації науково-дослідним організаціям та вищим навчальним закладам, а також на матеріальну підтримку наукових працівників, включаючи стипендії видатним вченим, докторам, аспірантам тощо.

Вихід сільськогосподарських товаровиробників області на відповідний рівень якості і конкурентоспроможності продукції, нарощування експортного потенціалу неможливий без розробки та впровадження новітніх технологій, освоєння на їх базі виробництва принципово нових видів наукоємної продукції.

Перспективними напрямками інноваційного розвитку в регіоні можуть бути наступні:

1. Створення лізингових компаній.

2. Створення технопаркових структур – об’єднань підприємств, що розробляють, виробляють і реалізовують інноваційні продукти. В Івано-Франківську створений технопарк при Національному технічному університеті нафти і газу.

3. Створення бази даних підприємств аґропромислового комплексу.

4. Фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової та митної політики у сфері інноваційної діяльності.

5. Забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності. Залучення до розробки та впровадження інноваційних проектів студентства та науково-викладацького складу.

6. Підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

4.4. Створення умов економічного зростання на пореформеному етапі розвитку

Напрями розвитку організаційно-правових структур

 В аґрарному секторі економіки області внаслідок реформування відбулися радикальні структурні зміни. На сьогодні сформовано принципово нові засади організації сільськогосподарського виробництва та аґрарного бізнесу, завершено приватизацію колективних сільськогосподарських підприємств, проведено паювання землі та майна, здійснюється видача державних актів на право власності на земельну ділянку. В результаті паювання земель сільськогосподарського призначення 202,7 тис. селян набули право на земельну частку (пай) та всі отримали сертифікати, що посвідчують це право, а понад 112,0 тис. власників сертифікатів отримали державний акт на право власності на земельну ділянку. Право власності на майнові паї загальною вартістю 242,8 млн. гривень отримали 165 тис. громадян, з них 164,7 тис. громадянам (99,8 %) видано майнові сертифікати. В ході реформування на базі 310 колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) створено 406 аґроформувань нового типу. В їх структурі 74 (18,2 %) фермерських господарств, 127 (31,3 %) приватних підприємств, 77 (19,0 %) господарських товариств, 87 (21,4 %) сільськогосподарських виробничих кооперативів та 41 (10,1 %) інших аґроформувань. Більшість членів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передали свої земельні та майнові паї в оренду новоствореним приватним сільськогосподарським підприємствам. Значна частина сільського населення веде господарську діяльність самостійно, в тому числі через розширення особистих селянських господарств за рахунок земельних часток (паїв) і майнових паїв.

Загальна чисельність господарств надалі стабілізується і почне скорочуватись за рахунок укрупнення, що за даними інституту аґрарної економіки УААН забезпечує найбільш ефективне використання трудових ресурсів та застосування новітніх технологій.

На базі племінних, елітно-насінницьких господарств, окремих переробних підприємств, наукових установ аґрарного профілю та за участю комерційних і банківських структур будуть створюватись аґропромислові та науково-виробничі об’єднання, що дозволить найбільш ефективно використати їхній виробничий, науковий і фінансовий потенціал.

 Розвиток фермерських господарств

Основним Концептуальним положенням розвитку фермерських господарств є необхідність формування господарств товарного типу, розширення обсягів виробництва більш інтенсивних культур, розвиток тваринництва, створення нових господарств та розширення площ землекористування до оптимальних розмірів, підвищення ефективності діяльності і збільшення їх внеску в кінцеві результати робити АПК області.

        Одним із головних напрямків є фінансова підтримка фермерських господарств за рахунок бюджету та організаційна підтримка з боку органів влади та місцевого самоврядування.

        За рахунок коштів обласного відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств фінансова допомога надаватиметься для часткової компенсації витрат, пов’язаних з розробкою проектів відведення земельних ділянок, сплатою відсотків за користування кредитами, придбанням першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля та будівництвом тваринницьких приміщень, сплатою страхових платежів, підготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, а також надання пільгового кредиту для здійснення виробничої діяльності. Загальна сума коштів, яка необхідна для фінансової підтримки згідно перелічених вище напрямів, становить 1,5 – 2,0 млн. гривень на рік.

        Крім того, фермерським господарствам виділятимуться кошти по загальнодержавних програмах фінансової підтримки підприємств аґропромислового комплексу.

        Передбачається також фінансова підтримка фермерських господарств з обласного і районних бюджетів, як це передбачено Законом України “Про фермерське господарство”. Відповідні пропозиції з цього питання щорічно вносять обласна і районні асоціації фермерів органам місцевого самоврядування при формуванні бюджетів на наступний рік.

        Важливим напрямом становлення фермерських господарств є розвиток обслуговуючої і кредитної кооперації. Завдання полягає в тому, щоб залучити фермерів до членства в діючих кооперативах, створювати нові обслуговуючі кооперативи та активізувати участь фермерів в роботі кредитних спілок, аґроторгових домів, тендерних торгів, а також в організації кооперативів при сільських громадах з обробітку землі, заготівлі і реалізації продукції, спільного використання техніки, матеріально-технічного постачання, ветеринарного обслуговування, інформаційних і консультаційних послуг.

        Одним із основних недоліків діяльності фермерських господарств є недостатній професійний рівень їх керівників. Для поліпшення ситуації необхідно запровадити на державному рівні чітку систему підготовки і перепідготовки кадрів фермерських господарств в сільськогосподарських вищих і середніх спеціальних учбових закладах, створити на рівні області і районів сільськогосподарські дорадчі служби для надання допомоги з різноманітних питань сільськогосподарського виробництва.

        На перспективу планується не стільки зростання кількості фермерських господарств, скільки збільшення площ землекористування за рахунок оренди, купівлі та успадкування земельних паїв. Середній розмір фермерського господарства зросте із 31 га в 2004 році до 50 га в 2015 році сільськогосподарських угідь, що припадає на одне господарство.

Розвиток особистих селянських господарств населення

На основі створення сприятливих економічних умов для виробництва, заготівель і переробки сільськогосподарської продукції, придбання молодняку тварин і птиці, насіння, кормів, добрив, інших матеріалів будуть здійснюватись системні заходи щодо подальшого розвитку особистих селянських господарств, формування особистих господарств як товарного сектору виробництва.

Передбачається:

- збільшення товарного виробництва кормів сільськогосподарськими підприємствами для потреб господарств населення, зокрема в рахунок орендної плати за земельні і майнові паї і натуральної оплати праці;

- сприяння наданню кредитів сільському населенню для будівництва виробничих приміщень, придбання техніки та обладнання. Їх потреба у 2005 р. становить 4 млн. грн., у 2010 р. план потреба у розмірі – 7 млн. грн., у 2015 р. – 12 млн. грн.;

- запровадження споживчого довгострокового кредитування;

- удосконалення і розширення системи міських продовольчих ринків з сучасними облаштованими торгівельними місцями та надання селянам транспортних, складських послуг.

На машинобудівних підприємствах області буде розширено виробництво знарядь для потреб особистих селянських господарств у необхідному асортименті за більш доступними цінами.     

Особлива увага приділятиметься формуванню системи кредитування на кооперативних засадах, яка обслуговуватиме сільгосптоваровиробників, населення і кооперативи.

Зростання кількості кредитних спілок

Показники	2005 р.	2010 р.	2015 р.
Кількість кредитних спілок	45	62	96

Широкий розвиток кооперативного сектора економіки буде можливий при вирішенні наступних завдань:

- законодавчого визначення неприбуткового характеру діяльності обслуговуючих кооперативів і на цій основі уникнення подвійного оподаткування сільськогосподарської діяльності, а також поширення на них пільг, що надаються в оподаткуванні сільськогосподарським товаровиробникам;

- врегулювання внутрішньокооперативних економічних відносин та регламенту передреєстраційної експертизи установчих документів, відповідності утворюваних кооперативів та їх об’єднань законодавчо закріпленим принципам сільськогосподарської кооперації.

 Розвиток сільськогосподарської дорадчої діяльності

Новостворені підприємства та особисті селянські господарства зіткнулися з певними проблемами в сучасних умовах функціонування в ринковому середовищі. Найбільш характерні з них наступні:

· необхідність самостійного прийняття обґрунтованих управлінських рішень в умовах повної відповідальності за кінцеві результати своєї діяльності;

· відсутність достатнього досвіду практичної роботи в ринкових умовах;

· недостатність кваліфікованих галузевих спеціалістів сільського господарства;

· недостатність нових знань та практичних навичок у веденні господарювання в умовах обмежених ресурсів;

· відсутність стабільних та недорогих каналів отримання інформації – технологічної, економічної, правової тощо.

Нерозвиненість ринкової інфраструктури у сільській місцевості, особливо такої її важливої складової як інформаційно-консультаційне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення негативно впливає на стан сільського господарства та сільської місцевості.

Основними завданнями Програми з розвитку дорадництва є:

· формування дієздатної мережі сільськогосподарських дорадчих служб та системи розповсюдження сільськогосподарських знань, технологій та інформації;

· створення інформаційного середовища для прибуткового господарювання в сільськогосподарському виробництві;

· розвиток сучасної інфраструктури стабільного аґрарного ринку;

· підтримка інноваційного розвитку сільського господарства;

· сприяння розвитку сільської території та вирішенню соціальних проблем сільського населення.

Основні завдання виконуватимуться з урахуванням комплексного підходу до розв’язання проблем сільського господарства та сільської місцевості шляхом поєднання соціальних та економічних важелів регулювання відповідних відносин з організаційними і правовими.

Визначені завдання передбачається розв’язувати шляхом:

1) підвищення рівня ефективності господарювання на землі через:

· навчання і надання дорадчої допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню з питань врегулювання відносин власності на землю і майно та ефективного їх використання у процесі господарської діяльності;

· інформування про новітні досягнення науки і техніки, поширення і впровадження у виробництво сучасних технологій, передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

· диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

· освоєння методів виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

· стимулювання виробництва екологічно чистої продукції;

· залучення до вирішення цих питань вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, суб`єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

· роз’яснення державної політики та шляхів її реалізації;

2) розвитку інфраструктури аґрарного ринку;

3) поширення ринкової інформації, зокрема:

· інформування сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення про ціни і кон’юнктуру ринків, переваги та заґрози їх розширення (при вступі України до СОТ, ЄС, інших міжнародних організацій);

· дорадництво з питань маркетингу сільськогосподарської продукції і ресурсів для її виробництва;

· надання порад щодо умов участі в державних і галузевих програмах регулювання продовольчих і ресурсних ринків;

4) розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем сільського населення, зокрема:

· допомога в самоорганізації сільських громад, ініціювання проведення зборів для вирішення соціальних, побутових та екологічних проблем, надання допомоги при розробці та супровід виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сільських територіальних громад, районів, області;

· сприяння створенню інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами, в т.ч. для жінок (навчання бухгалтерського обліку, кулінарії, догляду за дітьми тощо), дітей та молоді;

· надання дорадчих послуг з питань зайнятості та самозайнятості сільського населення, створенні підприємств з надання соціально-побутових послуг сільському населенню, навчання та профорієнтації сільської молоді;

· підготовка та проведення науково-практичних конференцій з актуальних проблем розвитку аґрарного та несільськогосподарського виробництва, розвитку сільських територій.

На теперішньому етапі відсутні механізми системної державної підтримки сільськогосподарських дорадчих служб.

Загальнодержавний рівень проблеми зумовлює обов'язковість централізованого бюджетного фінансування у поєднанні з виділенням коштів місцевих бюджетів. Важливим фактором успішного здійснення заходів є залучення коштів підприємств, установ та організацій різних форм власності та фізичних осіб (за їх згодою).

Орієнтовні обсяги фінансового забезпечення виконання Програми, що стосується розвитку дорадництва на 2005 – 2015 рр. з місцевого бюджету області складають в сумі 10,6 млн. грн., в тому числі:

2005 рік – 608,0 тис. грн.,

2010 рік – 1010 тис. грн.,

2015 рік – 1430 тис. грн.

У державних цільових програмах, спрямованих на розвиток сільського господарства та сільської місцевості, починаючи з 2005 року, передбачаються кошти для фінансування сільськогосподарської дорадчої діяльності в розмірі не менше 5 % коштів, передбачених для цих програм.

Реалізація визначених заходів з розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності сприятиме подоланню збитковості сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності його роботи, розширенню сфери зайнятості та підвищенню добробуту сільського населення, заохоченню молоді до роботи і проживання в сільській місцевості, поліпшенню інфраструктури сільських населених пунктів.

Цінове регулювання

Цінова політика проводиться на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються товаровиробникам.

Основними напрямами цінового регулювання будуть :

- удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на окремі види тваринницької продукції з урахуванням кон’юнктури ринку;

- створення умов для відновлення виробництва продукції основних галузей сільського господарства на основі застосування заставних цін на квтовану продукцію через діяльність системи товарно-кредитних корпорацій;

- участь у підтримці цін через систему квотування виробництва окремих видів продукції для державних потреб (забезпечення потреб Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та інших споживачів бюджетної сфери);

- державна підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом прямого фінансування за відповідними державними програмами (селекція, насінництво, племінна справа та інше);

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- здійснення комплексних заходів, спрямованих на розширення експорту сільськогосподарської продукції та продовольства;

- здійснення захисту потенційно конкурентоспроможної продукції та продовольства вітчизняного виробництва через внесення пропозицій по регулюванню імпорту;

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- недопущення будь-якого адміністративного обмеження рівня цін на сільськогосподарську продукцію та усунення бар’єрів на шляху її вільної реалізації;

- посилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги, що надаються товаровиробникам, недопущення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та ресурси, що одержує сільське господарство.

Ефективне функціонування механізмів цінового регулювання здійснюватиметься одночасно з підвищенням купівельної спроможності населення та реструктуризацією заборгованості сільськогосподарських товаровиробників.

Заходи щодо підвищення купівельної спроможності населення

 В області проводитиметься робота з підвищення купівельної спроможності населення, в тому числі шляхом:

- підвищення заробітної плати працівникам сільськогосподарських підприємств;

- зростання особистих доходів сільського населення завдяки інтенсифікації виробництва у підприємствах і особистих селянських господарствах. Відновлюватиметься провідне місце заробітної плати у формуванні особистих доходів сільського населення;

- ріст орендної плати за оренду земельних та майнових паїв;

- вдосконалення системи державних гарантій щодо рівня мінімальної заробітної плати, не нижчого за межу малозабезпеченості в наступні роки вона досягатиме рівня, який буде визначатися вартістю повного споживчого кошика.

Передбачається забезпечити зростання доходів за рахунок підвищення заробітної плати, питомої ваги фонду оплати праці у валових витратах підприємств

Формування спеціалізованої банківської та страхової системи

З врахуванням заходів, що вживаються на державному рівні для вдосконалення кредитно-банківського та страхового обслуговування, передбачається:

- запровадити іпотечне кредитування під заставу земельних ділянок та права їх оренди;

- створити іпотечний банк як центр фінансово-кредитного забезпечення товаровиробників аґропромислового комплексу та науково-методичний центр розвитку кредитної інфраструктури аґрарного сектору на базі існуючої банківської системи;

- створити Фонд кредитної підтримки підприємств АПК для забезпечення кредитними ресурсами сільськогосподарських товаровиробників на конкурсних умовах кредитування цільових державних та регіональних програм, надання гарантій для отримання кредитів у комерційних банках, часткового покриття процентних ставок під час кредитування банками окремих цільових програм. Джерелами формування фонду будуть кошти від отриманих дивідендів на державну частину акціонерних товариств , кошти від грошової приватизації підприємств АПК та інші;

- у 2005-2006 рр. за участю земельного (іпотечного) банку започаткувати формування кооперативного банку як регіонального об’єднання кооперативних спілок;

- сформувати страхову систему в АПК та запровадити систему захисту інвестицій страхування діяльності кредитно-фінансових структур, які обслуговують аґрарний сектор.

Результатом реалізації запропонованих завдань стратегії розвитку аґрарного сектору мають стати:

- зростання урожайності рослинницької продукції та продуктивності у тваринництві на 40-50 %;

- доведення обсягів споживання основних продуктів харчування на одну особу до рівня встановлених раціональних норм, затверджених МОЗ;

- підвищення обсягів експорту сільськогосподарської продукції та продовольства у 2011 р. порівняно з 2002 р. в 2 рази;

- зменшення частки сировини в експорті продукції АПК;

- доведення середньомісячної заробітної плати працівника сільського господарства середнього рівня заробітної плати в інших галузях економіки області;

- покращення демографічної ситуації у сільській місцевості.

5. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Земельний фонд Івано-Франківської області станом на 01.01.2003 р. складає 1392,7 тис. га, з них 634,8 тис. га або 45,58 % займають сільськогосподарські угіддя в т.ч. 392,6 тис. га – рілля (61,84 % сільськогосподарських угідь). Згідно результатів ґрунтових обстежень і якісної оцінки ріллі 163 тис. га займають родючі ґрунти (чорноземи опідзолені та їх слабо змиті відміни, темно-сірі опідзолені та лучні ґрунти), що становить 41,51 % усієї ріллі.

Другу частину (58,49 %) - еродовані перезволожені ґрунти, для ефективного використання яких необхідно проводити протиерозійні, гідротехнічні і хімічні (вапнування) заходи, меліорації.

Основним напрямом з охорони земель, економії енергоресурсів, впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, обліку земель, контролю за їх використанням на сучасному етапі розвитку земельних відносин є формування територій новостворених сільгосппідприємств та складання проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств з контурно-меліоративною організацією території.

Проект землеустрою є основним правовим і технічним документом, який забезпечує раціональне використання і охорону земель та вирішує питання організації території і сівозмін, обмеження по використанню земель, впровадження енергозберігаючих ґрунтозахисних технологій.

Розпорядженням обласної державної адміністрації від 28.02.2001р.   № 144 схвалено та затверджено рішенням сесії обласної ради “Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану осушених угідь у 2001- 2005 рр. та прогноз до 2010 року”.

Рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 12.03.2004р. № 32-10/2004 затверджено “Програму земельної реформи в області до 2010 року”.

В той же час Комплексною програмою передбачається проведення першочергових заходів, як складових проектів землеустрою.

Захист земель від ерозії

В області нараховується еродованих слабозмитих, середньозмитих та сильнозмитих орних ґрунтів на схилах 0-1° - 0,2 тис. га, 1-2°-1,4 тис. га, 2-3°- 9,8 тис. га, 3-5°-37,5 тис. га, 5-7°-32,6 тис. га, більше 7°-16,9 тис. га. З обробітку передбачається вилучити 29,5 тис. га еродованих і малопродуктивних земель.

Середньо- і сильнозмита рілля в області займає 59,5 тис. га, що складає 15,17 % із загальної площі ріллі.

В результаті земельної реформи проведено паювання земель, передано їх у приватну власність і надано в оренду новоствореним підприємствам. Використання цих земель в сільськогосподарському виробництві можливе по двох напрямках: при виготовленні державних актів на право власності на землю зі згоди усіх власників вивести еродовану ріллю з інтенсивного використання в кормові угіддя шляхом залуження, а останню ріллю перерозподілити; ввести жорсткий режим використання цих земель шляхом використання їх в ґрунтозахисних сівозмінах з контурно-меліоративною організацією території (КМОТ), з забороною висіву просапних культур. Основою надійного захисту земель від ерозії та запорукою раціонального використання земель і, як результат, підвищення врожаїв сільськогосподарських культур має стати розробка проектів землеустрою з КМОТ. Для цього відповідно до Земельного кодексу України кожне сільськогосподарське підприємство, яке використовує еродовані землі повинне використовувати їх в подальшому тільки у відповідності з розробленими та затвердженими проектами.

Крім того на охорону земель будуть використовуватись кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Ці кошти зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:

обласній раді - 25% ,

районній раді - 15% ,

міським, сільським, селищним радам - 60%.

Впровадження системи сівозмін

В результаті проведення земельної реформи, створення нових аґроформувань порушені раніш введені і освоєні сівозміни.

Першочерговим завданням є запровадження науково-обґрунтованих сівозмін з диференційованим підходом щодо використання ріллі.

Перш за все рілля розподіляється за типом її використання на дві еколого-технологічні групи.

До першої групи необхідно віднести землі з ухилом до 5°, технологічно придатними для впровадження зерно-просапних сівозмін та застосування інтенсивних технологій. У другій еколого-технологічній групі – землі з ухилом більше 5° зі слабо-, середньозмитими ґрунтами. Такі землі використовуються в ґрунтозахисних сівозмінах з повним виключенням просапних культур, тобто під культури суцільного посіву і багаторічні трави.

Землі, що виводяться із орних угідь використовують для довгострокового залуження багаторічними бобово-злаковими травосумішами, тобто набір рослин, наближений до природних фітоценозів.

Природні кормові угіддя (сіножаті, пасовища) необхідно використовувати в системі сінокосо- і пасовищезмін.

Використання осушених земель

В Івано-Франківській області налічується 195,6 тис. га осушених земель. Для ефективного використання осушених земель та меліоративних систем необхідно провести їх інвентаризацію з послідуючою передачею конкретним землекористувачам та власникам. З метою підвищення ролі осушених земель у продовольчому та ресурсному забезпеченні держави, поліпшення екологічного стану осушених угідь, затверджено завдання на виконання комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану осушених угідь та створення екологічно безпечних умов експлуатації меліоративних систем

Моніторинг земель як засіб контролю за їх використанням

Для ефективного контролю використання земель, оцінки стану земельних ресурсів та обґрунтування управлінських рішень необхідно запровадження моніторингу земель в області.

Основними заходами щодо створення системи з моніторингу земель є:

- створення обласної системи, програми ведення та бази даних з моніторингу земель;

- розробка методично-нормативних документів для ведення моніторингу земель, що перебувають у кризовому стані;

- розробка методики вибору базових господарств;

- розробка положення про базове господарство;

- проведення детального ґрунтового обстеження ґрунтів;

- розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) заходів з усунення деградації земель;

- проведення спостережень та оцінки стану земель базових господарств, створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи моніторингу.

Система моніторингу земель є державним заходом і потребує бюджетного фінансування. Для виконання цих робіт буде залучатися Івано-Франківський філіал інституту “Укрземпроект”, державне підприємство “Івано-Франківський центр державного земельного кадастру”.

6. КОНЦЕПЦІЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ:

6.1. Галузі рослинництва

Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського господарства, рівень розвитку якої визначає ступінь використання земель сільськогосподарського призначення, забезпечення регіону та експортного потенціалу продовольством, кормами тваринництво, сировиною промисловість.

Основними причинами, які зумовили спад виробництва продукції рослинництва та зниження його ефективності, є недостатня обґрунтованість проведення глибоких структурних реформ галузі та підтримка сільськогосподарських товаровиробників, неприйнятність умов кредитування, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку внаслідок зниження платоспроможності населення.

Поглиблення в останні роки кризових явищ у рослинництві супроводжується переводом орних земель у перелогові, значним зниженням родючості ґрунтів, особливо меліорованих земель, природних сінокосів і пасовищ, недотриманням вимог сівозміни, погіршенням структури посівних площ, недооцінкою важливості боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами, втратою генетичного потенціалу у рослинництві, що призвело до зменшення обсягів виробництва рослинницької продукції.

Порівняно з 1990 р. обсяги виробництва зерна в усіх категоріях господарств зменшилися на 200 тис. тонн, або в 1,6 рази проти середнього показника за останні три роки, цукрових буряків – на 465 тис. тонн (у 3,3 раза), льону-довгунця на 11,5 тис. тонн (майже в 28 разів), кормів на 120 тис. тонн кормових одиниць (у 2 раза).

На ринку продукції рослинництва спостерігається незбалансованість попиту і пропозиція, дається взнаки недостатня розвиненість інфраструктури. Товарообмін здійснюється переважно з допомогою посередників, а товаровиробники не стали його реальними учасниками.

Цінова ситуація та попит на продовольчі товари прогнозуються недостатньо, ціни формуються під впливом посередників не враховуючи регіональної собівартості продукції, попиту, пропонування та інших факторів.

Разом з тим у рослинництві відбулися деякі зрушення. Зокрема, за останні три роки середньорічні обсяги валового виробництва зерна (порівняно з 1998-2000 роками) збільшилися на 63 тис. тонн, плодів і ягід – на 12тис.тонн, картоплі – на 140 тис. тонн, овочів – на 40 тис. тонн. Однак виробництво цукрових буряків, ріпаку, льону зменшилося.

Залишаються невирішеними питання стабілізації виробництва зерна, особливо продовольчого, а також кормів, в т.ч. на сінокосах і пасовищах та іншої продукції рослинництва, збільшення напрямів і обсягу надання галузі державної підтримки.

Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд з іншими факторами призводить до коливання рівня затрат на один гектар посіву і собівартості одиниці продукції, а недосконалість цінової політики – до зниження прибутковості та рентабельності галузі.

        Низькою питомою вагою залишається виробництво у сільгосппідприємствах.

Основними причинами виникнення проблеми є :

- несприятлива цінова політика на ринку продукції рослинництва та неефективності економічного механізму підтримки галузі, зокрема оновлення матеріальної бази;

- різке погіршення балансу гумусу, азоту, фосфору і калію та підвищення кислотності, що зумовлює втрату понад 10 % енергетичного потенціалу ґрунту;

- відсутність системи раціонального використання земель, їх охорони, оптимізації структури угідь, відновлення і використання осушувальних систем, відтворення, підвищення та охорони родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

- недостатні обсяги вирощування зернових колосових, кукурудзи, ріпаку, льону, цукрових буряків та інших культур за інтенсивними технологіями, зокрема на основі збільшення доз внесення добрив і виконання комплексу робіт із захисту посівів від бур’янів, хвороб та шкідників;

- недостатнє впровадження новітніх малозатратних технологій виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції із збереженням навколишнього середовища;

- відсутність кооперування виробництва та низький рівень інтеграційних процесів у виробництві продукції рослинництва.

Концепція у галузі рослинництва визначає основні напрями регіональної політики, щодо створення сприятливих умов для його стабілізації та розвитку на 2005-2010 рр. та на період до 2015 року, зокрема:

- вдосконалення та стабілізація землекористування, структури посівних площ, забезпечення розміщення виробництва продукції рослинництва за природноекономічними зонами з максимальним використанням їх біокліматичного потенціалу та досвіду крупно товарного способу;

- доведення обсягів виробництва зерна у 2010 році до 450 тис. тонн, у тому числі пшениці - 200 тис. тонн, кукурудзи – 100 тис. тонн, цукрових буряків – 400 тис. тонн, ріпаку – 10 тис. тонн, кормів – 900 тис. тонн кормових одиниць, льону-довгунця – 2,0 тис. тонн, плодів і ягід – 40 тис. тонн, а на період до 2015 року довести виробництво в обсягах, що задовольняють потребу області, в продовольстві, кормах та сировині, зокрема:

зерна – 500-520 тис. тонн;

цукрового буряку – 400-450 тис. тонн;

ріпаку – 15-20 тис. тонн;

льону-довгунця – 2,5-3 тис. тонн;

кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь;

- створення умов для реалізації продукції рослинництва за цінами, що сприяють розширенню її виробництва;

- забезпечення оновлення парку сільськогосподарських машин та підвищення їх рівня продуктивності;

 - зростання добробуту сільського населення.

Обґрунтування оптимального варіанту, шляхи та засоби вирішення проблеми

Ключовою проблемою для області залишається стабілізація і нарощування власного виробництва продукції рослинництва та забезпечення продовольством, кормами та сировиною. Це пов’язано не лише з максимальним забезпеченням внутрішнього попиту, а й із створенням експортного потенціалу галузі (льон, ріпак, картопля, плоди і ягоди).

Орієнтація на ввіз окремих видів продукції (зерно і ін.) призведе до посилення тиску на місцевого товаровиробника і створить загрозу зменшення виробництва продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами.

Не розв’яже проблему і збільшення виробництва рослинницької продукції дрібними фермерськими та особистими селянськими господарствами, де затрати ручної праці досі ще великі.

Оптимальним варіантом є забезпечення населення продовольчим зерном, цукром, овочевою та іншою продукцією, тваринництва кормами і промисловість сировиною, шляхом стабілізації та нарощування власного виробництва у сільгосподарських підприємствах з наданням пріоритету інтенсивним технологіям, з урахуванням особливостей зональних ґрунтово-кліматичних умов Західного Лісостепу та Карпат.

Комплексною програмою розвитку рослинництва на 2005-2010 рр. та на період до 2015 року передбачається:

- підвищення рівня знань та інформованості виробників, застосування новітніх інтенсивних, ефективних енерго- і ресурсозберігаючих технологій, освоєння перелогових земель;

- стабілізація та поступове збільшення обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва зокрема продовольчого зерна, цукрового буряку, ріпаку, плодів, льону – довгунця, кормів, особливо на природних сінокосах і пасовищах;

- визначення обсягів виробництва продукції для потреб внутрішнього ринку та вивозу за межі області;

- виконання комплексу робіт, пов’язаних з виведенням з обробітку малопродуктивних і еродованих земель та вихід на науково - обґрунтований рівень розораності угідь, врахування в проектах землеустрою їх використання;

- відтворення та підвищення родючості ґрунтів, шляхом збільшення обсягів застосування добрив, меліорантів, поліпшення використання меліоративних систем;

- пріоритетний розвиток кормовиробництва, в усіх зонах, зернового та бурякоцукрового комплексів у лісостеповій, ріпакового, льонового, виробництва, плодів та ягід у передгірській та гірській зонах;

- оптимізація структури посівних площ та освоєння науково обґрунтованих сівозмін, в тому числі спеціалізованих і коротко ротаційних;

- забезпечення формування та ефективного використання сортових ресурсів сільськогосподарських культур, створення обласного резервного фонду насіння, полігонів, демонстраційних полів рослин та технологій;

- фінансова підтримка виробництва продукції рослинництва, на перелогових землях;

- фінансова підтримка господарств за реалізацію екологічно чистої сільськогосподарської продукції у спеціалізованих сировинних зонах;

- фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників у ефективному використанні меліорованих земель;

- фінансова підтримка становлення малого підприємництва по виробництву і реалізації рослинницької продукції в селах області;

- запровадження системи постійного моніторингу стану динаміки цін і ціноутворення на основні види продукції рослинництва з наданням відповідної інформації сільськогосподарським товаровиробникам;

- захист інтересів сільськогосподарських товаровиробників на внутрішньому ринку;

- залучення інвестицій і кредитів;

- підвищення рівня інтенсифікації та поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва;

- удосконалення галузевої структури виробництва з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон області;

- здійснення системи заходів боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур;

- оптимізація ресурсного потенціалу з метою забезпечення його ефективного використання та відтворення.

Фінансове забезпечення Комплексної програми здійснюватиметься за рахунок:

- інвестиційних джерел формування коштів (довгострокові кредити, власні кошти за рахунок амортизаційних відрахувань, іноземні інвестиції, прибуток підприємств);

- інноваційних джерел (лізингова, податкова, митна політика, підготовка кадрів та впровадження наукових проектів, технопаркові структури - об’єднання підприємств);

- коштів державного бюджету, обласного та районних бюджетів та інших джерел.

Для виконання Програми в обласному бюджеті необхідно передбачити 32,0 млн. грн. в т.ч. щорічно – 3,61 млн. грн.

Реалізація виконання Комплексної програми дасть можливість забезпечити:

- стабілізацію і нарощування обсягів валового виробництва зерна та інших видів продукції рослинництва і на цій основі потребу області в продовольстві, кормах та сировинні для промисловості;

- відтворення, підвищення та охорону родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

- підвищення ефективності виробництва;

- конкурентоспроможність продукції рослинництва та продуктів її переробки;

- створення додаткових робочих місць;

- підвищення доходів сільського населення.

6.2 Галузі тваринництва

За останніх 13 років в галузі тваринництва області відбувся суттєвий спад.

Протягом цього періоду в усіх категоріях господарств поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 292,8 тис. голів (50 %), в тому числі корів – на 32,4 тис. голів (15 %), свиней – на 102,8 тис. голів (35 %), овець і кіз – на 24,5 тис. голів (36 %), птиці – на 1165 тис. голів (24 %).

Аналогічна ситуація склалася і з виробництвом тваринницької продукції. У порівнянні з 1990 р. виробництво м’яса зменшилося на 55,7 тис. тонн (40 %), молока – на 5,0 тис. тонн (1 %), яєць – на 52,3 млн. штук (18 %), вовни – на 106 тонн (43 %).

Як наслідок споживання м’яса і м’ясопродукції жителем області зменшилося з 42,4 кг у 1990 р. до 30,3 кг у 2003 р. (29 %), молока і молокопродуктів – з 359 до 302 кг (16 %), яєць - з 208 до 182 штук (13 %).

Така ситуація є наслідком низької рентабельності, а в переважній більшості, збитковістю виробництва всіх видів тваринницької продукції, яка складається внаслідок диспаритету цін між сільськогосподарською продукцією і промисловою продукцією, енергоносіями та пально-мастильними матеріалами.

Через втрату економічної зацікавленості у веденні тваринництва практично згорнута галузь кормовиробництва.

Ринок продукції тваринництва характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, низьким рівнем внутрішнього споживання.

Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблем

Збільшення обсягів власного виробництва продукції тваринництва є безальтернативним гарантуванням продовольчої безпеки області. Це обумовлено природними і соціально-економічними чинниками:

- наявністю виробничої та племінної бази тваринництва і кормовиробництва;

- природною родючістю ґрунтів, значними площами луків і природних пасовищ;

- достатньою наявністю переробних підприємств;

- усталеними традиціями населення області щодо виробництва та споживання якісної натуральної тваринницької продукції;

- благополучним станом території області щодо наявності гострих інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин;

- резервами робочої сили на селі, наявності висококваліфікованих спеціалістів галузі.

Зростання обсягів виробництва тваринницької продукції буде досягнуто шляхом призупинення спаду поголів’я тварин і поступового нарощування їх чисельності, підвищення його продуктивності та ефективного використання в усіх категоріях господарств.

З цією метою будуть застосовані наступні засоби:

- реалізація генетичного потенціалу продуктивності тварин на базі оптимізованих норм і систем їх годівлі;

- відпрацювання та освоєння новітніх біотехнологічних методів в селекції і розведенні тварин;

- більш повне охоплення селекційно-племінною роботою сільськогосподарських тварин особистих селянських та фермерських господарств;

- освоєння нових ефективних енерго- і ресурсозберігаючих технологій виробництва і переробки продукції тваринництва;

- стимулювання розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів та приватних підприємств з заготівлі, переробки та збуту продукції тваринництва, сервісних формувань в селекції та відтворення сільськогосподарських тварин;

- організація та здійснення заходів, що запобігають захворюванням тварин.

Комплексною програмою передбачається:

- пріоритетний розвиток свинарства і птахівництва, як галузей з швидким оборотом капіталу та м’ясного скотарства;

- поступове відновлення тваринницьких комплексів;

- підвищення продуктивності худоби і птиці на основі зміцнення кормової бази та поліпшення якісного складу поголів’я;

- удосконалення технології виробництва комбікормів, як необхідної умови ефективності роботи тваринницьких комплексів і птахофабрик;

- узгодження нормативних витрат виробництва, рівня цін та доходів товаровиробників, переробників і збутових підприємств та організацій;

- запровадження системи моніторингу цін на продукцію тваринництва;

- удосконалення інфраструктури ринків тваринницької продукції.

Головною метою Комплексної програми є наступні завдання:

- зупинити спад чисельності поголів’я худоби і птиці та забезпечити його поступове нарощування;

- довести обсяги виробництва продукції тваринництва до рівня, який забезпечить мінімальні норми її споживання населенням, а також визначені обсяги експортних поставок;

- забезпечити прибуткове ведення тваринництва на основі вигідного збуту продукції за рахунок оптимальних витрат на її виробництво та державної підтримки цін і доходів товаровиробників;

- створити нові робочі місця в аґропромисловому комплексі, поліпшити зайнятість та підвищити доходи сільського населення.

Основні напрями розвитку галузі тваринництва

Основними напрямками розвитку тваринництва області в 2005-2010 рр. та на період до 2015 р. вважатимуться:

а) у молочному скотарстві:

- істотне підвищення рівня якості годівлі молочної худоби. Річну норму годівлі корів необхідно довести до 40-50 кормових одиниць з розрахунку на одну корову в товарних стадах і не менше 60 центнерів кормових одиниць – у племінних заводах та племінних репродукторах;

- інтенсивне використання високопродуктивних спеціалізованих молочних порід вітчизняної селекції у всіх категоріях господарств та залучення до селекційного процесу високоцінних бугаїв-плідників;

- збільшення чисельності поголів’я корів в господарствах усіх форм власності за рахунок удосконалення процесу власного відтворення;

- впровадження енергозберігаючих технологій виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, які базуються на безприв’язному утриманню тварин і доїння в автоматизованих доїльних залах;

- створення культурних та поліпшення природних пасовищ;

б) у м’ясному скотарстві:

- розведення м’ясної худоби насамперед в районах, де є значні площі природних пасовищ;

- використання високопродуктивних спеціалізованих м’ясних порід і типів з високою продуктивністю;

- створення товарних стад м’ясної худоби шляхом промислового схрещування низькопродуктивних корів молочних порід і понадремонтних телиць з плідниками м’ясних порід та вирощування одержаного помісного молодняку за технологією м’ясного скотарства;

- пасовищне утримання худоби протягом 7-8 місяців з виділенням на одну корову 0,5 га пасовищ, для молодняку віком до року – 0,12 га, старше одного року – 0,3 гектара.

- залучення для одержання помісного м’ясного молодняку поголів’я худоби, що утримується в приватних господарствах населення;

- організація закупівлі для дорощування і відгодівлі до високих вагових кондицій телят, отриманих в особистих господарствах населення;

в) у свинарстві:

- зберігання і нарощування чисельності породного генофонду поголів’я свиней та використання нових високопродуктивних спеціалізованих порід, типів і ліній;

- залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій по відновленню свинокомплексів на незадіяних виробничих площах;

- збільшення частки м’ясного і гібридного молодняку на відгодівлі до 70 %;

- створення репродукторів для забезпечення молодняком свиней особистих господарств населення;

- реконструкція існуючих і створення нових виробничих потужностей;

г) у вівчарстві:

- впровадження системи годівлі овець за науково-обґрунтованими нормами з урахуванням статево-вікових груп, рівня їх продуктивності та фізіологічного стану з розрахунку на одну вівцю в рік 6,0-8,0 ц кормових одиниць та вмістом перетравного протеїну 100-115 г на одну кормову одиницю;

- широкого використання відгінної системи випасання овець (полонини), збільшення питомої ваги зелених кормів до 70-80 % від загальної потреби;

- розвитку вівчарства м’ясововнового напрямку продуктивності, надаючи при цьому пріоритет молодої баранини;

- впровадження інтенсивного відтворення поголів’я овець;

- налагодження виробництва овечого молока, його переробки на сири;

- створення сервісних організацій, які б надавали послуги вівцефермам різних форм власності у веденні селекційно-племінної роботи, організації стрижки овець, оцінка якості вовни, підготовці до реалізації продукції;

д) у птахівництві:

- відновлення роботи птахофабрик з виходом їх на проектні потужності;

- налагодження роботи інкубаторно-птахівничих підприємств для забезпечення потреб населення молодняком птиці;

- організація виробництва повноцінних комбікормів для забезпечення потреб великих птахокомплексів;

- залучення в галузь вітчизняних та іноземних інвестицій;

- впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва та переробки продукції птахівництва;

е) у конярстві:

- збереження генофондних стад місцевих коней гуцульської породи;

- організація селекційної роботи в напрямку підвищення роботоздатності, покращення екстер’єру і м’ясних якостей, пристосованості до місцевих умов годівлі та утримання;

- розширення кінноспортивних шкіл (клубів);

- налагодження відпочинкових кінних маршрутів в системі “зеленого” туризму;

є) у кролівництві і звірівництві:

- відновлення діяльності господарств з розведення норки, песця, лисиці та інших хутрових звірів;

- розробка селекційних прийомів підвищення якості шкуркової продукції норок, розширення кольорової гами забарвлення хутра;

- створення власної племінної бази по основних породах звірів;

- налагодження власного виробництва високоякісних, дешевих повноцінних кормів;

- впровадження малозатратних технологій утримання звірів;

ж) у рибництві:

- максимальне охоплення зарибленням існуючих ставкових площ;

- удосконалення племінної роботи по забезпеченню рибних господарств області високопродуктивним маточним поголів’ям плідників і самок коропа та рослиноїдних риб;

- забезпечення виробництва стандартного рибо-посадкового матеріалу коропа та рослиноїдних риб для щорічного зариблення водойм різних категорій області;

- організації виробництва гранульованих комбікормів з вмістом протеїну не менше 22 %, впровадження кормоощадної технології вирощування риби, довести частку рослиноїдних риб у полікультурі до 50 %;

- забезпечити умови в організації фірмової торгівлі живою рибою та рибопродукцією;

з) у бджільництві:

- збільшення чисельності бджолосімей та обсягів виробництва меду – до 1,3 тис. тонн в рік;

- розробка та впровадження сучасних технологій в галузі;

- створення сервісних кооперативів по переробці, розфасовці та реалізації продукції бджільництва;

- організація мережі племінних репродукторів та племінних бджолорозплідників;

- впровадження сучасних методів контрольованого і цілеспрямованого розведення племінного матеріалу бджіл;

- пільгове і фінансове стимулювання бджолярів.

Невід’ємною складовою частиною інтенсивного розвитку тваринництва шляхом більш повного використання генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин і птиці є достатній рівень кормової бази, який забезпечує повноцінну годівлю збалансованими кормами.

Для цього передбачається:

- відновлення роботи існуючих підприємств комбікормової промисловості;

- забезпечення виробництва повноцінних комбікормів для різних вікових і технологічних груп тварин;

- розширення площ посіву кукурудзи на зерно, ріпаку, люпину, кормових бобів, люцерни, конюшини та інших високобілкових кормових культур;

- збільшення площ кормових культур за рахунок вилучення з ріллі земель розташованих на схилах і заплавах;

- інтенсифікація виробництва кормів на пасовищах, луках, полонинах.

Основні напрямки селекційно-племінної роботи у тваринництві регламентуються Законом України “Про племінну справу у тваринництві” (№ 2359 від 05.04.2001 р.) і Загальнодержавною програмою селекції у тваринництві на період до 2010 року, затвердженої Законом України від 19.02.2004 р. № 1517 та іншими нормативними документами, що діють і розробляються в їх розвиток.

Обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян у сфері ветеринарного та епізоотичного благополуччя, встановлення порядку здійснення державного ветеринарного контролю визначені Законом України “Про ветеринарну медицину” і Законом України “Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства “Про ветеринарну медицину” та відповідними підзаконними актами.

Комплексна програма реалізується в три етапи

На першому етапі (2005-2006 рр.) передбачається стабілізувати поголів’я всіх видів худоби і птиці та розпочати нарощування виробництва м’яса, молока й іншої продукції.

На другому етапі (2007-2010 рр.) прогнозується збільшення виробництва продукції тваринного походження в обсягах, які забезпечують мінімальні норми споживання.

На період до 2015 року прогнозується досягнення таких обсягів виробництва продукції тваринного походження, які забезпечать фізіологічні потреби норм споживання жителями області основних продуктів харчування тваринного походження.

Очікувані результати реалізації Комплексної програми

Реалізація Програми дасть можливість збільшити у 2010 р. обсяги виробництва в порівнянні з 2003 р. м’яса у живій вазі до 125,1 тис. тонн, молока – до 829,0 тис. тонн, яєць – до 327,8 млн. штук, вовни – до 980,0 тонн, або відповідно на 45 %, 46 %, 33 %, 63 % (додатки 1-4). Це забезпечить в розрахунку на одну особу споживання м’яса і м’ясопродуктів по 57 кг, молока і молокопродуктів 392 кг, яєць 237 штук, при мінімальних нормах відповідно 52 кг, 341 кг, 231 штук.

Зростання обсягів виробництва продукції тваринництва буде забезпечено за рахунок підвищення продуктивності та поступового нарощування чисельності худоби і птиці.

Зокрема, на кінець 2010 р. чисельність поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств області становитиме 373,0 тис. голів, в тому числі корів молочних і комбінованих порід 219,0 тис. голів, свиней 292,0 тис. голів, овець і кіз – 64,3 тис. голів, або збільшиться в порівнянні з 2003 р. відповідно на 13 %, 17 %, 49 %, і 44 %.

В результаті виконання програми буде досягнуто:

- підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності основних видів продукції тваринництва;

- збільшення рівня споживання м’яса і м’ясопродуктів з 30,3 до 57 кг, молока і молокопродуктів з 302 до 592 літри, яєць з 182 до 237 штук на одну особу забезпечить мінімальні норми їх споживання відповідно на 109 %, 173 %, і 103 %;

- створення додаткових робочих місць в сільській місцевості;

- зростання доходів населення.

Механізм реалізації

Організаційне забезпечення покладається на Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та районні державні адміністрації, які здійснюють загальне керівництво за виконанням заходів і завдань, передбачених Комплексною програмою.

Нормативне забезпечення здійснюватиметься на основі виконання вимог, чинних нормативно-правових актів стосовно ведення галузей тваринництва, зокрема, законів України: “Про племінну справу у тваринництві”, “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві та птахівництві на період до 2010 року”, “Про бджільництво”, “Про молоко та молочні продукти”, “Про м’ясо і м’ясні продукти”, “Про державну підтримку сільського господарства України”.

Головним джерелом фінансування Комплексної програми будуть кошти Державного бюджету.

Державна підтримка виробників тваринницької продукції, починаючи з 1 січня 2005 року, буде здійснюватися відповідно до статті 15 “Бюджетна тваринницька дотація” від 24.06.2004 року № 1877-ІV Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, зокрема по таких напрямках:

а) бюджетна дотація на метричну одиницю продукції:

- вироблене і продане молокопереробним підприємствам молоко залежно від ґатунків;

- вироблені (вирощені) виключно для забою на м’ясо і продані на забій та переробку суб’єктам підприємницької діяльності, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забиті і перероблені у власних (орендованих) переробних цехах сільськогосподарських підприємств молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій свиней, коней, молодняк овець, кролів, птиці;

- вироблену і реалізовану вовну залежно від класу;

- вироблені і реалізовані яйця курячі харчові залежно від категорій;

б) спеціальна бюджетна дотація на одну голову маточного поголів’я сільськогосподарських тварин в т. ч., за утримання стабільної чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин з них:

- корів молочних порід, типів, помісей в залежності від рівня молочної продуктивності;

- корів м’ясних порід, типів, помісей;

- основних свиноматок;

- кобиломаток;

- вівцематок і ярок старше 1 року;

- кіз;

- бджолосімей;

- за придбане сільськогосподарськими підприємствами для вирощування і одержання молока і м’яса поголів’я телиць (нетелів, корів) за умови нарощування поголів’я.

Обсяги державних бюджетних коштів для сільгосптоваровиробників області проводяться Міністерством аґрарної політики України відповідно до методики визначення мінімально-допустимого рівня цін на продукцію тваринництва. Кошти обласного та місцевих бюджетів, а також інші джерела надходження, використовуватимуться для удосконалення селекційно-племінної роботи в усіх галузях тваринництва, будівництва і обладнання пунктів штучного осіменіння худоби, придбання кріогенного обладнання та спецтранспорту, здешевлення осіменіння корів і телиць в особистих селянських господарствах, розширення і удосконалення ринкової інфраструктури.

Державна підтримка племінної справи і селекції у тваринництві здійснюватиметься за напрямками та в обсягах визначених Законом України “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року”.

Фінансово-економічне обґрунтування.

Фінансове забезпечення для реалізації Комплексної програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, інвестицій, інших джерел не заборонених законодавством.

Для створення сприятливих умов стабілізації та розвитку тваринництва на 2005-2010 рр. необхідні кошти обласного бюджету в сумі 8043,5 тис. грн.

Реалізація Комплексної програми дасть можливість підвищити ефективність виробництва та забезпечити конкурентоспроможність продукції тваринництва, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання м’ясних, молочних та інших продуктів на одного жителя, створити додаткові робочі місця на підприємствах аґропромислового комплексу та підвищити грошові доходи сільського населення.

Забезпечення раціонального харчування населення високоякісними екологічно чистими продуктами тваринного походження за доступними цінами є одним з пріоритетних.

6.3 Технічної політики

Аналіз ситуації. Основні напрямки технічної політики

у 2005-2010 рр. та на період до 2015 року

Наявний машинно-тракторний парк, механізми і обладнання в тваринництві і птахівництві переважної більшості господарств морально і фізично застаріли: фактично відсутні нові комбіновані високопродуктивні аґрегати і машини, сівалки точного висіву, машини для ефективного захисту рослин і механізації процесів виробництва продукції тваринництва. До повної технологічної потреби сільськогосподарським підприємствам області не вистачає 2670 тракторів, 350 зернозбиральних та інших машин.

Послуги ремонтно-обслуговуючої бази виявились фінансово–недоступними для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки виконувати ремонтно-обслуговуючі роботи на власній базі без належного дотримання технологічних вимог, що значно знижує показники надійності і технологічної відповідності відремонтованої техніки.

Значні зміни відбулися у структурі користувачів і власників сільськогосподарської техніки та розмірах землекористування.

Нова аґрарна політика дозволила розпаювати землі всіх колективних сільськогосподарських підприємств області і створити умови для діяльності різних за площею ріллі приватних господарств.

Створюється ринкова інфраструктура аґрарного сектору і розпочато активну роботу щодо налагодження системи матеріально-технічного постачання через аґроторгові доми та переробні підприємства. Діє Івано-Франківська філія НАК “Украґролізинг”. Все це призвело до позитивних зрушень зростання обсягів валової продукції сільського господарства.

Разом з тим ситуація у сільському господарстві залишається складною особливо з матеріально-технічним забезпеченням, так як новостворені структури не набрали достатньої сили для придбання нової техніки.

Високі ціни на технічні засоби (трактори, сільськогосподарські машини), а також матеріали (насіння, добрива, пестициди і паливно-мастильні матеріали) не дозволяють швидко обновити машинно-тракторний парк.

В результаті наявний машинно-тракторний парк переважної більшості господарств морально і фізично застарілий. Із кожним роком його кількість зменшується. Значна кількість наявної техніки вже відпрацювала свій амортизаційний термін і знаходиться на низькому рівні надійності і якості виконання технологічних операцій.

В той же час ринкові відносини сприяють випуску та імпорту сучасної сільськогосподарської техніки, яка дуже різноманітна, як за видами, призначенням, так і за технічним рівнем, якістю і надійністю. Маємо широкий діапазон марок зарубіжних сіль господарських машин, все більше розширюється кількість моделей вітчизняної техніки, заводів, які виготовляють сільськогосподарські машини.

Різнотипність сучасних господарств і значний асортимент сільськогосподарської техніки потребує особливих підходів з питань її придбання та застосування.

Ремонтно-обслуговуюча база, що була розрахована на планово-запобіжну систему управління надійністю техніки, виявилася фінансово-недосконалою для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки самотужки виконувати ремонтно-обслуговуючі операції без належного дотримання технічних вимог, що значно знижує показники надійності і технічної відповідності відремонтованої техніки.

На фоні диспаритету цін маємо складну, часто не прогнозовану, ситуацію у виробництві продукції рослинництва, яка значно ускладнює проведення відповідної науково обґрунтованої технічної політики в аґропромисловому комплексі.

У зв’язку з поступовим зменшенням поголів’я великої рогатої худоби зменшилась і наявність машин і обладнання , яке забезпечує його обслуговування.

За відсутністю коштів на придбання нових машин і механізмів для тваринництва використовуються старі.

 Згідно з законом зниження енергетичної ефективності природокористування при отриманні продукції з природних систем з часом на виробництво її одиниці використовується все більша кількість енергії. Основним лімітуючим фактором, який обмежує реалізацію біопотенціалу сільськогосподарських культур, є енергоресурси (техніка, пальне, добрива, пестициди, насіння та інше). Це пов’язано не лише з обмеженням коштів, а й з довкіллям, яке при перевантажені в аґроекосистемі зазнає надмірного ущільнення, забруднення ґрунту втратами та надлишками технологічних речовин, тощо.

Таким чином в сучасних умовах оптимізації технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва необхідно користуватися показниками реалізації біопотенціалу сільгоспкультур, енерговитрат і збереження екосистеми.

Виходячи з названих груп показників, при яких лімітуючим фактором по реалізації біопотенціалу сільськогосподарських культур і збереженню довкілля є енергетика, можна визначити три основних етапи технічного забезпечення рослинництва області і запропоновувати відповідну систему машин.

Комплексна механізація галузі рослинництва

        Враховуючи світовий і вітчизняний досвід, а також стан технічного забезпечення АПК області, в основу програми комплексної механізації технологій виробництва основних видів продукції рослинництва покладені такі напрями:

- забезпечення своєчасності і високої якості виконання технологічних процесів;

- забезпечення мінімально достатніх витрат коштів і ресурсів при виробництві сіль господарської продукції;

- забезпечення вимог екології;

- повна ув’язка комплексу сільськогосподарських машин і обладнання з технологічним процесом виробництва сільськогосподарської продукції;

- мінімалізація проходів агрегатів за рахунок збільшення ширини їх захвату і застосування комбінованих машин;

- забезпечення сучасних і перспективних технологій виробництва продукції рослинництва;

- зменшення шкідливого впливу роботи агрегатів на навколишнє середовище;

- зменшення витрат непоновлюваної енергії при виробництві сільгосппродукції;

- максимальне завантаження всіх ланок технологічної системи;

- оптимізація складу і режимів роботи агрегатів у заданих умовах;

- застосування техніки, що виробляється підприємствами Івано-Франківщини.

  Враховуючи вказані напрями технічного забезпечення технологій та прогнозовані позитивні зрушення у виробництві сільськогосподарської продукції для умов Івано-Франківської області розроблено технологічні карти на вирощування основних сільськогосподарських культур.

          У результаті поетапного виконання програми до 2015 року стане можливим перехід до впровадження керованого індустріального аґроекофільного землеробства на базі автоматизованих технічних засобів і систем управління технологічними операціями і процесом формування врожаю з використанням методів макро- і мікромоніторингу та геоінформаційних систем.

Комплексна механізація тваринництва і птахівництва

При визначенні технічного забезпечення галузей тваринництва і птахівництва були прийняті такі напрямки:

- повна механізація трудомістких технологічних процесів виробництва продукції тваринництва і птахівництва;

- забезпечення мінімально достатніх питомих витрат, коштів і енергоресурсів на виробництво продукції;

- мінімальний вплив на середовище тварин і птиці;

- забезпечення потоковості виробництва;

- максимальне завантаження всіх ланок технологічної лінії і можливість запровадження сучасних передових технологій;

- забезпечення високої якості і максимальної відповідності зоовимогам;

- запровадження високопродуктивних надійних машин і обладнання, що виробляється підприємствами України.

        Вказані підходи покладені в основу відпрацьованої системи машин і механізмів для механізації водопостачання і поїння, підвезення, приготування і роздачі кормів, доїння, первинної переробки продукції, прибирання гною та інших процесів.

Оновлення машинно-тракторного парку

Програма оновлення машинно-тракторного парку передбачає поступове насичення господарств усіх форм власності необхідним комплексом сільськогосподарських машин.

При цьому, враховуються розподіл господарств за площею ріллі і проектна структура посівних площ на період до 2015 року.

В області буде відпрацьовано систему машин в землеробстві, орієнтовану на використання існуючої і нової сільськогосподарської техніки, визначена потреба нової техніки для сільгосптоваровиробників на період до 2015 року.

Вирішення продовольчої програми у значній мірі залежить від механізації праці в сільськогосподарському виробництві на підприємствах різних форм господарювання.

Результати досліджень показують на недостатній рівень механізації праці саме у малих фермерських (до 2 га) і особистих селянських господарствах, де доля ручної праці складає 50 – 65 %.

Розвиток особистих господарств населення, садових і городніх товариств також потребує насичення малогабаритною технікою.

При цьому важливе місце відводиться одноцільовим моторизованим знаряддям, мотоблокам, малогабаритним тракторам класу 2 кН (ХТЗ-1410, ЗИМ-350, МСШ-10, “Прикарпатець”), тракторам 6 кН (Т-25Ф-ХТЗ, СШ-25 ХЗТСШ та інші), “Моторсіч”.

Джерела фінансування для придбання нової техніки

Потреба коштів на придбання нової техніки і обладнання щорічно становить 86 млн. грн. Виходячи з фактичних можливостей господарств області в 2005 р. на розвиток всієї матеріально-технічної бази прогнозується спрямувати 11 млн. грн., в т. ч. 4,3 млн. грн., власних коштів. У 2010 р. ця сума зросте до 23 млн. грн., в т. ч. 9,2 млн. грн. - власних коштів, а у 2015 р. господарства області зможуть виділити на розвиток матеріально-технічної бази коштів на суму 52 млн. грн., в тому числі 21 млн. грн. за рахунок власних коштів, або 39,6 % від потреби.

        Для компенсації нестачі машин в 2005 році буде залучена техніка різних фірм, загонів, АПО, машинно-технологічних станцій в загальній кількості до 70 тракторів, 35 зернових комбайнів, 6723 трактори, які знаходяться в приватній власності та ін. Кількість техніки в цих фірмах і підприємствах щорічно буде збільшуватися.

        Прогнозується, що до 2010 р. виробництво всіх видів сільськогосподарської продукції стане прибутковим і розмір коштів, які виділяються на оновлення техніки, буде збільшуватися.

        До 2015 р. економіка сіль господарських підприємств дозволить їм одержувати довгострокові кредити у обсягах, достатніх для покриття повної потреби в коштах для оновлення техніки.

Для оновлення машинно-тракторного парку планується залучити кошти обласного бюджету.

Щорічно потрібно виділяти 3 млн. грн. на компенсацію 20 % вартості всієї сільськогосподарської техніки, яка закуповується господарствами області, в тому числі і складної, 30 % вартості якої компенсується з державного бюджету.

Пропонується також допомога господарствам у компенсації відсотків за надані їм довготермінові кредити, а саме 14 % компенсується з державного бюджету, а 4 % з обласного. На ці цілі пропонується виділяти щорічно 1 млн. грн.

Технічний сервіс в АПК області

Основними напрямками розвитку технічного сервісу в АПК області має бути реформування існуючих аґросервісних підприємств на різних рівнях, створення конкурентного середовища, наближення технічного сервісу до його споживачів за рахунок розгалуженої мережі сервісних формувань і застосування сучасних систем зв'язку та пересувних засобів технічного обслуговування, а також удосконалення взаємозв'язків між виробниками і споживачами технічних засобів.

Матеріально – технічне забезпечення

Напрями реформування структур матеріально-технічного забезпечення

Наявна структура обласного та районних аґротехсервісних підприємств дозволяє забезпечити виконання замовлень господарств всіх форм власності щодо забезпечення централізованого постачання всієї номенклатури запасних частин та товарів виробничого призначення, що виготовляються заводами України, країн зарубіжжя.

Забезпечення паливно-мастильними матеріалами буде здійснюватись на основі тендерного відбору “трейдерів”.

На виробничих площах постачальницьких організацій передбачається організувати представництва заводів-виробників сільськогосподарської техніки, опорних баз і центрів фірмового сервісу, виставки сільськогосподарської техніки, запчастин та ремматеріалів.

6.4 Галузі харчової і переробної промисловості

          Харчова і переробна галузь області, як складова цієї комплексної програми характеризується великою різновидністю підгалузей, питома вага випуску продовольчих товарів яких у 2004 році складає:

- молочна промисловість     -        21,4 %

- м’ясна                                 -        33,2 %

- спиртогорілчана                -        7,1 %

- цукрова                              -        4,2 %

- харчосмакова                     -        13,4 %

- хлібопекарська                            -        8,8 %

- зернопереробна                 -        11,2 %

- соледобувна                       -        0,03 %

- тютюнова                            -        0,6 %

        Переробку та виробництво харчової продукції здійснювали в 2004 р. 1487 суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, для 517 – це основний вид діяльності, з них 67 великих і середніх та 227 малих підприємств із чисельністю 12,0 тис. осіб.

        На підприємствах галузі зосереджено 4,3 % промислово-виробничих основних фондів та 13,8 % середньооблікової чисельності працюючих промисловості.

        Значне місце в переробному комплексі займає недержавний сектор – майже 80 % обсягу продукції в харчовій промисловості та 71 % - в борошно-круп’яній.

        Слід відмітити, що продовольчий ринок області наповнений відповідним асортиментом продуктів. Підприємства харчової галузі в цілому працюють стабільно, більшість нарощують темпи виробництва, розширюють асортимент, підвищують конкурентоспроможність продукції.

За 2004 р. підприємствами харчової і переробної промисловості збільшено виробництво продукції в порівняні з 2003 р. на 19,3 %, або її вироблено більше на 60,5 млн. грн.

Забезпечено ріст виробництва по всіх підгалузях харчової промисловості. Зокрема, найбільші темпи виробництва забезпечили харчосмакова (38,5 %), молокопереробна (38,9 %), хлібопекарська (8,4 %), спиртортогорілчана (22,0 %), м’ясна (8,3 %), виробництво кормів для тварин (у 2,6 рази), цукрова (36,1 %) промисловість .

Збільшено виробництво борошна на 23,0 %, ковбасних виробів на 36,8 %, хліба і хлібобулочних виробів – на 5,5 %, масла вершкового – 69,4 %, молока - на 55,1 %, сиру жирного на – 17,6 %, спирту етилового не денатурованого на 36,9 %, лікеро-горілчаних виробів – на 50,4 %, кондитерських виробів – на 73,0 %, круп і гранул із зернових в 36,9 рази, цукру–піску – на 30,8%.

Водночас в області не досягнуто рівня 2003 р. з виробництва сировини тютюнової сигаретної і махоркової ферментованої – на 58,1 %, пива солодового – на 15,9 %, м’яса, включаючи субпродукти І категорії – на 9,3 %, мінеральної води – на 8,3 %.

Зниження рівня виробництва підприємств, обумовлено високими витратами на її переробку, які пов'язані із наявністю застарілих технологій, зношеністю основних засобів, відсутністю в достатній кількості сировини, є відсутністю маркетингової стратегії щодо просування продуктів харчування на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Споживчий попит став більш вимогливішим до якості продуктів харчування, до умов їх зберігання та реалізації, до їх безпечності.

Проблеми галузі

В процесі реформування окремі підприємства харчової і переробної промисловості не виробили чіткої політики подальшого розвитку в сучасних умовах, зволікають з переорієнтацією випуску продукції на зовнішній ринок.

Через спад виробництва на окремих підприємствах значно погіршилась фінансово-економічна ситуація, кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, продовжується відтік кадрів.

Обмежує розвиток продовольчого ринку технічна відсталість частини підприємств. Через нестачу інвестиційних ресурсів недостатньо оновлюються основні виробничі фонди, збільшується їх моральне та фізичне зношення, немає можливості зменшувати затрати на виробництво, освоювати нові прогресивні технології. Спрацювання основних фондів по галузі складає 44 %. Більше як на половину зношене обладнання на цукрових заводах, Івано-Франківських м’ясокомбінаті та птахокомбінаті, молокозаводах.

Пріоритети розвитку харчової і переробної промисловості

Пріоритетами в галузі є:

- залучення інвестицій в основний капітал для впровадження нових сучасних технологій;

- розширення інноваційної діяльності, освоєння нових конкурентоспроможних видів продукції;

- вироблення маркетингової стратегії щодо просування продуктів харчування як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках;

- впровадження нових видів енергозберігаючого та ресурсозберігаючого обладнання для універсальних, безвідходних технологій;

- гарантування високої якості продуктів харчування;

- широкий діапазон розфасовки продукції в сучасній упаковці;

- створення розгалуженої мережі по заготівлі сировини в межах області.

Основними завданнями розвитку харчової і переробної

промисловості є:

· активізація підприємницької діяльності;

· збільшення обсягів виробництва по відношенню до 2002 року складе:

2005 р.     -        на 16,3 %

2007 р.     -        на 21,6 %

2009 р.     -        на 29,5 %

2011 р.     -        на 36,6 %

2013 р.     –        на 42,1 %

2015 р.     –        на 50,6 %

· суттєве збільшення виробництва експортної та імпортнозамінної продукції;

· фінансове оздоровлення підприємств;

· налагодження тісних зв’язків з господарствами населення - основними виробниками сільськогосподарської продукції;

· забезпечення своєчасності розрахунків з товаровиробниками;

· гнучкість в ціновій політиці при заготівлі сировинних ресурсів;

· інтеграція підприємств галузі з товаровиробниками сільськогосподарської продукції шляхом їх стимулювання для збільшення обсягів виробництва сировини;

· впровадження сучасних форм торгівлі продовольчими товарами;

· підготовка та впровадження євро інтеграційних заходів.

Заходи щодо реалізації програми розвитку харчової та перероблення сільськогосподарської сировини на 2005-2015 роки :

№	Зміст заходу	Термін виконання	Джерела і обсяги фінансування	Виконавці	Очікувані результати
1	2	3	4	5	6
1	Впровадження лінії з виробництва плавлених сирків. Впровадження лінії з виробництва згущеного молока.  Перехід на новітні технології виробництва продукції з незбираного молока . Впровадження лінії по виробництву м'якого маргарину на ВАТ “Івано-Франківський міськмолокозавод”.	2005 р. 2006 р. 2005-2015 рр. 2011 р.	Кредити банків Кредити банків Власні кошти Кредити банків	Івано-Франківський міськвиконком, ВАТ “Івано-Франківський молокозавод”	Зменшення собівартості продукції. Збільшення обсягів виробництва, освоєння нових видів та розширення асортименту продукції.
2	Освоєння виробництва сиру “Цеддор” на ВАТ “Долинський молокозавод”.	2005 р.	Інвестиції, кредити банків	Долинська райдержадміністрація, ВАТ “Долинський молокозавод”	Збільшення обсягів виробництва, освоєння нових видів продукції.
3	Реконструкція цеху з подальшим випуском у ньому продукції з незбираного молока. Відкриття центральних пунктів по збору молока та забезпечення їх ТОВ Надвірнянський завод молочних продуктів “ холодильним обладнанням	2005 р. 2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Надвірнянська райдержадміністрація, ТОВ Надвірнянський завод молочних продуктів"	Збільшення обсягів виробництва, освоєння нових видів та розширення асортименту продукції.
4	Відкриття цеху по виробництву молочної сировини для цеху плавлених сирків. Освоєння нових видів майонезів високожирних в нових видах упаковок, сирків плавлених в полістированих коробках на ВАТ “Полонина”.	2005 р. 2005-2015 рр.	Власні кошти, кредити банків	Івано-Франківський міськвиконком. ВАТ “Полонина”	Зниження затрат на виробництво плавлених сирків, випуск нових видів продукції.
5	Установка лінії по формуванню масла селянського. Впровадження лінії по виробництву твердих сирів на ВАТ “Калуський молокозавод”.	2005 р 2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Калуський міськвиконком. ВАТ “Калуський молокозавод”	Стабільність технологічного процесу Збільшення обсягів виробництва і реалізації, освоєння нових видів продукції.

6	Реконструкція і техпереозброєння виробництва на випуск блочного м'яса, ковбасних виробів в асортименті ТОВ “Коломиям'ясо”.	2005 р.	Власні кошти	Коломийська райдержадміністрація, ТОВ  “Коломиям'ясо”	Збільшення обсягів виробництва, освоєння нових видів продукції.
7	Впровадження у виробництво універсальних коптиловарочних камер у ковбасному цеху. Введення в дію мофгенератора з автономною холодильною установкою на ВАТ “Івано-Франківський м'ясокомбінат”.	2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Івано-Франківський міськвиконком, ВА Т ” Івано - Франківський м'ясокомбінат”	Зниження собівартості виробництва продукції, розширення асортименту
8	Провести реконструкцію котельні та систем опалення на ВАТ “Івано-Франківський хлібокомбінат”.	2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Івано-Франківський міськвиконком, ВАТ “Івано-Франківський хлібокомбінат”	Зниження собівартості продукції.
9	Побудувати млин на МП “Сюрприз”.	2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Косівська райдержадміністрація, МП “Сюрприз”	Освоєння нових видів продукції, збільшення обсягів виробництва.
10	Придбати: - лінію для глазурування продукції; - відсадну машину для кондитерських виробів та ротаційних печей , - обладнання по розливу безалкогольних напоїв на ВАТ “Івано-Франківська харчосмакова фабрика”.	2005 р.	Власні кошти, кредити банків	Івано-Франківський міськвиконком, ВАТ “Івано-Франківська харчосмакова фабрика"	Приріст виробництва, випуск нових видів продукції.
11	Придбати фасувальну машину для виробництва драже, арахісу, карамелі. Запустити сучасну автоматизовану лінію по виробництву цукерок на ВАТ ВТКФ “Ласощі”.	2005 р.	Власні кошти Власні кошти	Івано-Франківський міськвиконком. ВАТ ВТКФ “Ласощі".	Збільшення обсягів виробництва, освоєння нових видів продукції
12	Придбати : - обладнання і впровадити у виробництво систему автоматичного вимірювання температури зерна в силкорпусі № 1,2 елеватора ; - аґрегат по очистці зерна від куколі на елеваторі. Впровадити у виробництво: - систему автоматичного зволожування зерна на млині ; - автономну технологічну схему помолу жита на ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”	2005 р. 2005 р.  2005 р.	Власні кошти	Івано-Франківський міськвиконком, ДП “Івано-Франківський ”	Стабільність якості зберігання зерна. Поліпшення якості продукції.

13	Переобладнання спиртового виробництва на зернову схему на Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості	2005 р.	Власні кошти	Івано-Франківський міськвиконком. Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості	Поліпшення якості продукції
14	Освоєння серійного виробництва чайних напоїв на НВФ “Арніка”.	2006 р.	Кредити банку	Коломийська райдержадміністрація, НВФ “Арніка”	Випуск нових видів конкурентноздатних товарів

Програма галузі харчової і переробної промисловості ввійшла, як складова частина в програму розвитку промисловості Івано-франківської області на 2004 – 2011 роки, яка затверджена рішенням сесії обласної ради від 14.09.2004 року № 449-12/2004 .

 Додатково до неї пропонується виділити кошти обласного бюджету :

- на облаштування молокоприймальних пунктів

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 525-р “Про затвердження заходів щодо розвитку молочноконсервної промисловості у 2004 – 2010 роках” видано розпорядження голови облдержадміністрації від 27.10.2004 р. № 675 “Про забезпечення облаштування в сільській місцевості закупівельних пунктів для приймання молока від домогосподарств“, яким рекомендовано районним держадміністраціям, міськвиконкомам передбачити, починаючи з 2005 р., в проектах місцевих бюджетів кошти на 2005-2007 рр. для укомплектування молокоприймальних пунктів спеціальним обладнанням і приладами.

Станом на 1 грудня 2004 року в області нараховувалось 737 молокоприймальних пунктів. По наших підрахунках в середньому для належного укомплектування одного молокоприймального пункту необхідно затратити 10,0 тис. грн. В цілому за три роки для цих цілей необхідно біля 7,4 млн. грн., або в середньому на рік 2,5 млн. грн. Враховуючи те, що в окремих місцевих бюджетах через певні об’єктивні причини не вистачає коштів для цих цілей, вважаємо за доцільне передбачити в проекті обласного бюджету на 2005 р. кошти в сумі 500 тис. грн. для укомплектування окремих молокоприймальних пунктів спеціальним обладнанням і приладами.

- на закупівлю продовольчого зерна для регіональних потреб

Згідно фізіологічних норм харчування на людину при кількості населення 1,4 млн. чоловік, області необхідно 200 тис. тонн продовольчого зерна, для виробництва хлібопродуктів, борошна, макаронних виробів та круп. Трьохмісячний незнижуючий його запас повинен становити 50 тис. тонн.

Виданим розпорядженням облдержадміністрації № 359 від 09.06.2004 р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2004 р. № 532 “Про закупівлю продовольчого зерна врожаю 2004 року“ районним державним адміністраціям, міськвиконкомам було рекомендовано забезпечити організацію закупівлі продовольчого зерна в обсягах тримісячної регіональної потреби з залученням для цього коштів місцевих бюджетів, однак в жодному районі, місті, кошти з місцевих бюджетів для закупівлі продовольчого зерна в регіональні ресурси не виділялись.

Для забезпечення продовольчої безпеки та подальшої стабілізації цін вважаємо б за доцільне передбачити в обласному бюджеті виділення коштів в сумі 2,25 млн. грн. для закупівлі 3,0 тис. тонн продовольчого зерна в регіональний резерв продовольства, що дасть змогу забезпечити 15 денну потребу основних хлібопекарських підприємств в борошні для випічки хлібобулочних виробів.

Довідково :

Основні хлібопекарські підприємства області щоденно в середньому використовують 160 тонн борошна, що в перерахунку на продовольче зерно складає 200 тонн.

Розрахункова ціна продовольчого зерна 750 грн/тонну (рівень 2004 р.).

- на налагодження виробництва продуктів для дитячого харчування

 На виконання плану першочергових заходів з розвитку вітчизняного промислового виробництва продуктів дитячого харчування, схваленого Урядовим комітетом з реформування аґрарного сектору 13.12.2004 р., протокол № 38, передбачити в обласному бюджеті 2005 р. виділення 100 тис. грн. ВАТ “Івано-Франківський міськмолокозавод” для налагодження виробництва рідких та пастоподібних кисломолочних спеціальних продуктів для дитячого харчування.

6.5 Баланси основних продовольчих ресурсів

(тис. тонн)

Показники	2005 р.	2007 р.	2010 р.	2015 р.
Зерно
Попит на продукцію – всього	464,0	485,5	500,0	515,5
Внутрішнього ринку - всього	460,0	481,0	495,0	510,0
у т. ч.:
фонд споживання	200,0	206,0	215,0	225,0
інше споживання	260,0	275,0	280,0	285,0
Зовнішнього ринку (експорт)	4,0	4,5	5,0	5,5
Пропозиція продукції – всього	464,0	485,5	500,0	515,5
Внутрішнього ринку - всього	347,0	396,5	446,0	495,5
Власне виробництво	350,0	400,0	450,0	500,0
Зміна запасів на кінець року	3,0	3,5	4,0	4,5
Зовнішнього ринку (імпорт)	117,0	89,0	54,0	20,0
М’ясо і м’ясопродукти
Попит на продукцію – всього	56,3	63,6	74,2	84,5
Внутрішнього ринку - всього	54,8	62,1	72,1	82,1
у т. ч.:
фонд споживання	54,7	62,0	72,0	82,0
інше споживання	0,1	0,1	0,1	0,1
Зовнішнього ринку (експорт)	1,5	1,8	2,1	2,4
Показники	2005 р.	2007 р.	2010 р.	2015 р.
Пропозиція продукції – всього	56,3	63,6	74,2	84,5
Внутрішнього ринку - всього	55,4	59,1	65,5	75,2
Власне виробництво	55,5	59,2	65,7	75,4
Зміна запасів на кінець року	0,1	0,1	0,2	0,2
Зовнішнього ринку (імпорт)	0,9	4,2	8,7	9,3
Молоко і молокопродукти
Попит на продукцію – всього	588,0	599,5	622,5	656,0
Внутрішнього ринку - всього	568,0	579,0	601,5	633,5
у т. ч.:
фонд споживання	520,0	530,0	550,0	580,0
інше споживання	48,0	49,0	51,5	53,5
Зовнішнього ринку (експорт)	20,0	20,5	21,0	22,5
Пропозиція продукції – всього	588,0	599,5	622,5	656,0
Внутрішнього ринку - всього	568,0	590,0	620,0	655,0
Власне виробництво	568,0	590,0	620,0	655,0
Зміна запасів на кінець року	0	0	0	0
Зовнішнього ринку (імпорт)	20,0	9,5	2,5	1,0

6.6 Інфраструктура аґрарного ринку

Основними напрямами розвитку ринку продукції в регіоні мають стати:

– формування ринкового середовища різними товаровиробниками на основі свободи господарської діяльності, незалежності та економічної відповідальності за результати своєї діяльності;

– еквівалентність економічних відносин підприємств-виробників з підприємствами інших галузей народного господарства;

– розвиток і зміцнення структури сервісного обслуговування (транспортного господарства, тарного, холодильного та ін., посередницьких організацій з наданням інформаційних і маркетингових послуг).

Інформаційне обслуговування споживачів і товаровиробників має ґрунтуватися на систематичних комплексних дослідженнях продуктових ринків за блоками таких проблем:

– аналіз структури та динаміки пропозицій в регіоні (з урахуванням імпорту продуктів);

– диференціація попиту на продукти в регіоні та країні в цілому (міжрегіональна диференціація споживача);

– визначення цін на окремі групи товарів і факторів, що формують ціни в регіоні;

– розрахунок прогнозної величини попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію в регіоні;

– збалансування прибутків товаровиробників та посередників;

– оцінка конкурентних позицій продукції власного виробництва на внутрішньому (регіональному) та зовнішньому ринках;

– аналіз динаміки товарообороту й обґрунтування прогнозів розвитку регіональних ринків продовольчих товарів.

Ринкова структура області передбачає створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння розвитку підприємництва в аґрарному секторі економіки.

Стратегічною метою аґрарного ринку є активізація діяльності всіх його суб’єктів наповнення інформаційного вакууму, в якому сьогодні працює більшість сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств області, шляхом створення регіональної комплексної системи обігу інформації та ресурсів в аґропромисловому комплексі.

Її практична реалізація упродовж 2005-2015 років буде спрямована на завершення формування і активізацію діяльності інфраструктури аґрарного ринку: аґрарних бірж, оптових ринків, аґроторгових домів, ярмарок, заготівельних кооперативів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, розвитку фірмової торгівлі, аукціонів, кредитних спілок тощо. Через них забезпечуватиметься заготівля і реалізація продукції всіх секторів аґропромислового виробництва та постачання їм необхідних матеріально-технічних ресурсів і сировини.

Функціональні напрями діяльності аґрарного ринку

Вони будуть об’єднувати

Інформаційні послуги:

– надання достовірної та вичерпної інформації про весь спектр регіонального продовольчого ринку;

– створення спеціалізованих баз даних;

– надання довідок та консультацій;

– видання інформаційних бюлетенів;

– розвиток реклами.

Постачання матеріальних ресурсів:

– електроенергії;

– природного газу;

- паливно-мастильних матеріалів;

–мінеральних добрив;

– засобів захисту рослин;

– будівельних матеріалів, інших матеріально-технічних ресурсів.

Виробництво і переробка сільськогосподарської продукції:

– вирощування сільськогосподарських культур і розвиток тваринництва за сучасними технологіями;

– доведення сільськогосподарської продукції до товарних кондицій;

– організація заготівель, збереження, переробки і збуту сільськогосподарської продукції.

Нерозривне поєднання діяльності з фінансовою та ціновою політикою.

Аґрарний ринок буде об’єднувати оптову та роздрібну торгівлю, надання послуг.

Робота з приватним сектором:

– виявлення товарної продукції та залучення її до переробки на підприємствах області;

– виявлення потреби подвірних господарств у “зустрічній” продукції.

Система закупок сільськогосподарської продукції

До кінця 2015 року у кожному населеному пункті області буде створена мережа пунктів заготівлі сільськогосподарської продукції, кредитних спілок, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, підприємства переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами. У містах і селищах формуватиметься мережа підприємств, що здійснюватимуть роздрібну торгівлю сільськогосподарською продукцією та продовольством, в тому числі магазинів фірмової торгівлі і торговельних центрів (комплексів).

У кожному районі будуть створені торгові доми, оптово-роздрібні магазини фірмової торгівлі підприємств, що виробляють мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, запасні частини для сільськогосподарської та іншої техніки, сільськогосподарський інвентар.

В обласному центрі створюватиметься мережа підприємств оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією (оптові продовольчі ринки, постійно діючі ярмарки-виставки, аукціони живої худоби).

Для забезпечення закритих установ і організацій сільськогосподарською продукцією і продовольством буде оголошено тендер між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробними підприємствами.

Система закупок сільськогосподарської продукції повинна проводитися на основі системного підходу та принципу оптимальності.

Створення мережі пунктів заготівлі та інших суб’єктів інфраструктурного середовища в кожному населеному пункті області повинно бути підтверджено відповідним обсягом продукції і послуг.

Всі запропоновані в програмі заходи потребують значних витрат, тому створена в майбутньому (2005 - 2015 рр.) інфраструктура аґрарного ринку регіону повинна функціонувати ефективно, використовуючи всі виробничі потужності, працювати на максимальний результат при мінімальних затратах. Обсяги та використання цих матеріальних та фінансових ресурсів повинно знаходитися на жорсткому контролі.

Розвиток оптової, біржової та роздрібної торгівлі

Формування і стабілізація споживчого ринку для задоволення потреб населення здійснюватиметься шляхом розвитку біржової, оптової та роздрібної торгівлі, вдосконалення комерційних відносин товаровиробників, продавців та споживачів усіх форм власності, створення більш сприятливого інвестиційного клімату у цій сфері, надання гарантій виконання біржових угод, застосування зустрічних схем продажу, розроблення ефективного контрактного права.

Перспективним напрямом розвитку ринкової інфраструктури є створення оптово-продовольчих ринків, які забезпечать постачальникам сільськогосподарської продукції вихід на конкурентний ринок, скоротять термін руху продуктів від товаровиробників до мережі роздрібної торгівлі з мінімальною кількістю посередників та перевезень.

Під час організації оптових ринків враховуватиметься досвід країн з розвинутою ринковою економікою, який ґрунтується на прямих зв’язках переробних підприємств з торгівлею (стосовно м’ясної і молочної продукції), а також організації оптових плодоовочевих ринків (стосовно овочів, фруктів).

З метою становлення оптового ринку розвиватимуться і зміцнюватимуться сервісні структури (холодильне, тарне та транспортне господарство), зростатиме кількість та сфера діяльності посередницьких фірм з надання інформаційних та маркетингових послуг, експертних проб якості товарів, комерційних банків, що обслуговують торгівельні підприємства, страхових компаній.

Функціонування оптових ринків відбуватиметься на основі вільної конкуренції.

Для сприяння розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції, вдосконалення біржової торгівлі у напрямі розв’язання проблем товарного обміну, адаптації сільського товаровиробника до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління буде відпрацьована нормативна база з питань регулювання оптового ринку та біржової діяльності, розроблений механізм взаємовідносин між товаровиробниками та іншими суб’єктами, які працюють на оптовому ринку. На товарних біржах створюватимуться умови, за яких сільськогосподарські товаровиробники водночас з продажем продукції могли б укладати угоди на придбання матеріально-технічних ресурсів, опрацьовуватимуться методи застосування сучасних технологій біржової торгівлі для формування оптового ринку сільськогосподарської продукції.

У 2005 - 2015 роках передбачається поетапне створення та функціонування ринків окремих видів сільськогосподарської продукції та продовольства (зерна, цукру, олії, м’яса, молока, картоплі, плодоовочевої продукції). Створюватимуться умови для розвитку, інтегрованих підприємств та об’єднань, подальшого розвитку набуде виробнича кооперація.

Передбачається розвиток інтеграційних зв’язків і створення спільних підприємств за участю вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, банківських установ та іноземних суб’єктів господарювання країн близького та далекого зарубіжжя.

З метою створення та розвитку системи ринкової інформації щодо аґропромислового виробництва передбачається:

- організація системи збору, аналізу і розповсюдження інформації про ринок сільськогосподарської продукції та цінового моніторингу продовольчого ринку на основі створення автоматизованої системи оперативного диспетчерського зв’язку, включаючи обласну та районні адміністрації, підприємства;

- створення при аґрарній біржі інформаційно-ресурсного центру з метою зближення виробника, переробника та постачальника ресурсів.

В обласному центрі варто також створити консультаційний відділ юридичних та законодавчих питань для вирішення всіх непорозумінь з приводу виникають з цього приводу.

6.7 Сільський “зелений” туризм

Туристична галузь є важливим джерелом стабільного й динамічного збільшення надходжень коштів до бюджету та чинником істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки в т.ч. у сільському господарстві.

Туризм сприяє підвищенню зайнятості сільського населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню українців та іноземних громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.

Найбільшого розвитку за останні роки набуває “зелений” туризм. В регіоні вже працює 5 осередків сільського “зеленого” туризму, а саме в Верховині, Ворохті, Косові та селах Татарів, Яблуниця.

Створено обласну спілку сприяння розвитку сільського “зеленого” туризму, випущено путівник “Сільські служби Гуцульщини”, в якому зібрана інформація щодо 200 господарів, які приймають відпочиваючих у своїх садибах. Пропонуються нетрадиційні види туризму: мисливський, кінний, рибальський, цінові екскурсійні маршрути по горах і річці Дністер.

Зростає інтерес населення щодо зайняття туристичною діяльністю. Зараз в області функціонує більше 70 ліцензованих туристичних підприємств. Сільський зелений туризм налічує понад 250 приватних садиб, що обслуговують туристів.

Консолідований обсяг туристичних послуг в 2001 р. перевищив 21,4 млн. грн.

У модернізацію старих і будівництво нових закладів вітчизняними інвесторами у 2001 році вкладено понад 7 млн. грн.

Водночас подальший розвиток туризму в області гальмується:

- недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази в галузі туризму;

- недостатністю методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб’єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

- невідповідністю переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;

- недостатньою забезпеченістю автомобільних доріг туристичною, сервісною та інформаційною інфраструктурою (відсутність рекламних щитів та єдиної системи маркування автошляхів щодо закладів туризму, в тому числі сільського зеленого);

- недостатньою якістю та асортиментом туристичних послуг;

- неналежним станом туристичних маршрутів (брак обладнаних місць перепочинку, гірських притулків, відсутність єдиної системи знакування);

- недосконалістю бази даних щодо рекреаційно-туристичних об’єктів;

- недостатністю туристичних карт, інформації, реклами про область.

Стратегія передбачає здійснення комплексу заходів щодо удосконалення системи державного регулювання туризму, розвитку матеріально-технічної бази та туристичної інфраструктури, ефективного використання наявних рекреаційних ресурсів, збереження історично-культурної спадщини. У процесі реалізації стратегії створюватимуться умови для реалізації інвестиційних проектів, забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами, розширення мережі туристично-екскурсійних маршрутів. Надалі владою активно підтримуватиметься рекламно-інформаційна діяльність. Пріоритетними напрямками розвитку туризму для області є в’їзний та внутрішній, зокрема сільський зелений туризм.

Мета й основні завдання

Мета – здійснення заходів, спрямованих на розвиток туристичної галузі, забезпечення умов для повноцінного функціонування суб’єктів туристичної діяльності, залучення інвестицій, створення туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби міжнародного і внутрішнього туризму з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу області, її етнографічних особливостей.

Основними завданнями є:

- забезпечення пріоритетного розвитку туристичної галузі з урахуванням державних інтересів і відповідно до законодавства України та норм міжнародної туристичної практики;

- підвищення рівня добробуту громадян області, створення додаткових робочих місць, збільшення надходжень до бюджету від туристичної галузі;

- координація дій державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів туристичної діяльності, громадських туристичних та екологічних організацій, наукових закладів, залучення громадськості для подальшого розвитку туризму в області.

Основні напрями розвитку “зеленого” туризму:

- удосконалення системи державного регулювання туризму;

- удосконалення нормативно-правової бази туристичної діяльності;

- модернізація існуючої матеріальної бази, створення нових рекреаційно-туристичних об’єктів міжнародного стандарту;

- розроблення і виконання комплексних програм розвитку туристичних центрів області;

- забезпечення туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг;

- провадження туристичної діяльності з урахуванням необхідності забезпечення ефективного природокористування та охорони навколишнього середовища;

- збереження і відновлення історико-архітектурних пам’яток духовної культури народу;

- організація екскурсійно-методичної служби;

- удосконалення рекламно-інформаційної діяльності, проведення маркетингових досліджень у туристичній галузі, представлення області на національних та міжнародних туристичних виставках в Україні та за кордоном;

- створення умов для розвитку сільського зеленого туризму;

- забезпечення організаційних заходів та технічних вимог до безпеки туристів;

- розвиток нових перспективних форм організації туризму.

Фінансове забезпечення

Заходи реалізуються за рахунок коштів обласного, районних та міських бюджетів, суб’єктів підприємництва всіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансове забезпечення заходів щодо державної підтримки виконання Програми здійснюється в межах видатків обласної державної адміністрації, передбачених в обласному бюджеті на регіональні програми (розвиток туризму в області).

Очікувана ефективність

Виконання Програми дає змогу відновити та розвинути існуючу матеріально-технічну базу туризму, створити нові рекреаційно-туристичні об’єкти, забезпечити комплексний розвиток туристичних центрів. Реалізація Програми сприятиме розвитку сільського зеленого туризму, залученню інвестицій у туристичну галузь області, впровадженню нових форм організації туризму, створенню облаштованої належним чином мережі туристично-екскурсійних маршрутів з комплексом обладнаних для відпочинку місць, гірських притулків, єдиною системою знакування. Результатом Програми буде зростання іміджу області, як туристичного краю, в Україні і на світовій арені, а також зростання надходжень у бюджети всіх рівнів.

7. Забезпечення рівня соціальної спрямованості комплексної програми в сільському господарстві

Беручи до уваги, що 58 % населення Івано–Франківської області – сільські жителі, сталість і динамічність розвитку соціальної сфери села є однією з визначальних складових аґрарної політики. Проте її формування та функціонування є надзвичайно складним.

Позитивні зрушення в сільському господарстві, які розпочалися у 2000 р. завдяки реформуванню аґрарного сектора, поки що не забезпечили належного поліпшення умов життєдіяльності сільського населення.

Депопуляційні процеси охопили майже всю сільську територію області. Зростає демографічне навантаження працюючих осіб пенсіонерами, трудовий потенціал скорочується і старіє. Із 296,2 тисячі працездатних осіб, які мешкають у сільській місцевості, 36,8 тисяч - незайняті та безробітні, 137,6 тисяч - зайняті лише в особистих підсобних господарствах. Майже не зростають реальні доходи селян, головним джерелом сукупного доходу яких залишаються надходження від низькопродуктивної праці в особистих підсобних господарствах. Загострюються проблеми бідності, знижується життєвий рівень селян.

Високими темпами підвищується трудова міграція сільського населення, особливо у приміських зонах. Серед загальної кількості мігрантів переважає молодь. Поряд з обезлюдненням і старінням селянство втрачає духовність і культуру.

Різке зменшення всіх видів фінансування на утримання та розбудову об’єктів соціальної інфраструктури посилило негативні явища в існуючій їх мережі. Внаслідок цього вона невпинно скорочується, занепадає і руйнується. Практично не відновлюється діяльність підприємств і закладів сфери обслуговування, припинилося оновлення матеріальної бази соціальної інфраструктури. Усе це негативно позначається на соціально-демографічній ситуації на селі.

Перевищення смертності над народжуваністю у 2001 р. досягло 3269 осіб. Майже в 70 % сіл області протягом останніх п'яти років кількість померлих перевищила кількість народжених, у 8 % за цей час не народилося жодної дитини.

Основною причиною занепаду соціальної сфери села стала економічна криза 90-х рр., зокрема спад виробництва і зниження доходів суб'єктів господарювання в сільському господарстві. Безробіття і бідність сільського населення не стали предметом належної уваги з боку відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Керівниками сільськогосподарських підприємств не виконуються вимоги законодавства щодо розміру і дотримання строків виплати заробітної плати. За рівнем середньомісячної заробітної плати (122 грн.), яка становить лише 47 % середнього рівня заробітної плати у виробничих галузях, сільське господарство посідає останнє місце. Кількість працівників, які перебували у вимушених адміністративних відпустках, становила 1,4 тисяч осіб.

Внаслідок фізичного зносу матеріальної бази сільськогосподарського виробництва збільшується рівень травматизму, в тому числі зі смертельними наслідками, залишається високим рівень травматизму невиробничого характеру.

Передача у комунальну власність закладів соціальної інфраструктури, що належали реформованим сільськогосподарським підприємствам, не підкріплюється відповідним наповненням місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для утримання цих закладів.

На відміну від командно-адміністративної системи, коли весь комплекс соціальних проблем на селі розв'язувався сільськогосподарськими підприємствами, в умовах становлення приватного сектора в аґрарній сфері ці проблеми повинні розв'язуватися спільними зусиллями центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та населення (споживачів відповідних послуг). При цьому держава згідно із законодавством створює умови для розв'язання соціальних проблем на рівні відповідних нормативів.

Програма є першим кроком до формування високо розвинутої соціальної інфраструктури на селі як системи підприємств, організацій, установ, що надаватимуть відповідні послуги сільському населенню, забезпечення зростання добробуту селян, створення у кожному сільському поселенні належних умов праці, відпочинку та проживання, способу життя людей.

Програмою передбачається:

- збільшення зайнятості сільського населення в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм та особистих підсобних господарствах за рахунок нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її первинної переробки і збереження, поширення в сільській місцевості практики урізноманітнення видів господарської діяльності, зокрема “зеленого туризму”, особливо в гірських районах області;

- підвищення продуктивності праці, рівня заробітної плати працівників сільського господарства та застосування науково обґрунтованих норм праці;

- ефективне використання трудових ресурсів та робочого часу;

- зупинення закриття, а також відновлення діяльності раніше закритих та відкриття нових закладів соціально-культурного призначення в сільських населених пунктах;

- нарощування обсягів житлового будівництва на основі спеціальних програм його підтримки;

- збільшення обсягів будівництва інженерних мереж і споруд насамперед у районах, де недостатні місцеві джерела питної води та паливно-енергетичні ресурси, розвиток систем розвідних мереж водо- і газопроводів з метою повнішого завантаження існуючих магістралей;

- відродження села з притаманними йому особливостями, звичаями та традиціями;

- поліпшення демографічної ситуації за рахунок максимального зменшення смертності, зростання народжуваності та тривалості життя.

Визначення потреби і обсягів цільової підготовки

фахівців для галузей АПК

Потребу в підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів на період, що охоплює програма, визначено враховуючи структурні зміни у виробничій і соціальній сферах, необхідність заміщення вакантних посад, плинність кадрів, перспективи розвитку галузей виробництва. На цій основі ґрунтуються проекти державного замовлення і бюджетний запит на вказані цілі, визначається квота прийому сільської молоді до вищих навчальних закладів.

Програмою передбачається також відбір талановитої молоді, яка цікавиться питаннями державного управління, та її поглиблену підготовку, стажування, в тому числі і за кордоном з метою подальшого включення їх до відповідного кадрового резерву на керівні посади аґропромислового виробництва.

Підготовка кадрів для аґропромислового комплексу області

	2005-2015 рр.
Вищі навчальні заклади III- IV рівня акредитації	75 чол. щорічно
Вищі навчальні заклади I- II рівня акредитації	315 чол. щорічно
Професійно-технічні училища	250 чол. щорічно
Навчально-курсові комбінати	275 чол. щорічно

Підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів АПК

	2005-2015 рр.
Національний аґрарний університет	85 чол. щорічно
Школа підвищення кваліфікації кадрів АПК при Тлумацькому сільськогосподарському технікумі	750 чол. щорічно
Навчально-курсові комбінати	450 чол. щорічно
Безпосередньо на виробництві	920 чол. щорічно

Зміцнення навчально-матеріальної бази та

кадрового потенціалу аґрарних закладів освіти

В нових умовах поглиблення реформування аґрарного сектора економіки змінюються форми співпраці аґрарних закладів освіти, аґропромислових підприємств, приватних та фермерських господарств, установ і організацій АПК з сільськими середніми школами, шляхом створення на їх базі сільськогосподарських ліцеїв, гімназій, посилення профорієнтаційної роботи, широкого залучення сільської молоді до навчання й отримання вищої освіти, ефективного її відбору для підготовки майбутніх спеціалістів-аґрарників.

Для організації практичного навчання студентів, підвищення кваліфікації фахівців визначено перелік базових господарств і підприємств аґропромислового комплексу різних форм власності і господарювання. Передбачається залучення до цієї роботи провідних фахівців-виробничників, врегулювання правових та фінансових взаємовідносин підприємств, організацій і установ усіх форм власності з навчальними закладами в питаннях організації практичної підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів, проведення практичного навчання і стажування слухачів з числа кадрового резерву на заміщення посад керівників сільськогосподарських підприємств та посад державних службовців органів управління АПК.

Значно пошириться практика залучення до викладацької діяльності провідних фахівців науково-дослідних установ, підприємств і організацій аґропромислового виробництва, науково-педагогічних кадрів провідних закладів освіти України та інших країн.

З метою зміцнення матеріально-технічної бази аґрарних закладів освіти передбачається здійснення передачі їм терміном на 3-5 років через “Облаґролізінг” по одному зразку нової сільськогосподарської техніки, яка б в зимовий період зберігалась в навчальному закладі і використовувалась для підготовки фахівців та перепідготовки аґрономів і механізаторів області, а решту часу працювала на полях учгоспів та інших господарств.

Удосконалення змісту освіти та

методичного забезпечення підготовки фахівців

Враховуючи необхідність впровадження сучасних інформаційних технологій у навчально-виховний процес та забезпечення належних умов розвитку інформаційного поля, програмою передбачено поетапне запровадження в системі аґрарної освіти єдиної комп'ютерно-інформаційної мережі. Це дозволить сформувати і постійно поповнювати банк даних та здійснювати оперативний обмін інформацією з міжнародними центрами аґрарної освіти, науково-дослідними установами та окремими фірмами.

Післядипломна освіта

та підготовка кадрового резерву

В умовах ринкових перетворень в аґрарному секторі особливого значення набувають питання перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Для покращання цієї роботи і більш широкого залучення кадрів передбачається:

- не рідше одного разу на три роки проводити підвищення кваліфікації на базі Івано-Франківського державного аґрарного коледжу фермерів з видачею відповідного посвідчення;

- організувати при Тлумацькому сільськогосподарському технікумі обласний постійно діючий семінар бухгалтерів, а їх перепідготовку проводити один раз на два роки.

Виконання передбачених заходів дасть можливість проводити перепідготовку щорічно до 0,7 тис. чол.

        На вказані цілі з державного бюджету на протязі 2005 – 2015 рр. передбачається отримати 800 тис. грн.

Удосконалення професійної освіти

та підготовки робітничих кадрів

 В період поглиблення реформування аґрарного сектора економіки актуального значення набуває підготовка і перепідготовка кадрів масових професій для сільськогосподарських підприємств.

Складна демографічна ситуація на селі через старіння населення призвела до того, що із зайнятих в аґропромисловому комплексі області 4,8 тис. чол. механізаторів, 25% – пенсійного та перед пенсійного віку.

Розрахунки показують, що їх дефіцит до 2010 року складатиме більше 50 %, і буде зростати до 2015 року. Аналогічна ситуація і з іншими робітничим кадрами, окремі з яких (ковалі, каменярі та деякі інші) вже зараз стали дефіцитними.

Виходячи з цього, розроблено перелік професій робітників, які будуть готуватися в системі курсової мережі та безпосередньо на виробництві, визначено строки навчання, діапазон розрядів та джерела фінансування. На вказані цілі на період 2005-2015 р. прогнозується витратити 4513,0 тис. грн., в тому числі 4513,0 тис. грн. за рахунок державного бюджету.

8. Очікувані результати виконання Програми

Реалізація заходів, визначених у Програмі, сприятиме створенню сучасного, конкурентноздатного аґропромислового комплексу області та забезпечить прогресивні зрушення в галузевій структурі аґропромислового виробництва.

Виконання Програми дасть змогу досягти таких соціально-економічних зрушень:

– щорічні темпи приросту виробництва валової продукції сільського господарства становитимуть щонайменше 3,0 %;

– збільшення обсягів виробництва підприємств харчової та переробної промисловості по відношенню до 2002 року складе:

2005р.      –        на 16,3 %

2011р.      –        на 36,6 %

2015р.      –        на 50,6 %;

– поліпшаться економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, що дасть змогу забезпечити стабільні надходження до бюджетів усіх рівнів;

– за рахунок новостворених робочих місць зросте чисельність зайнятого населення, що дасть змогу значною мірою послабити соціальну напруженість;

– за рахунок перерозподілу балансу витрат сільськогосподарських підприємств на користь працівників темпи зростання реальної заробітної плати в сільському господарстві становитимуть близько 30 – 40 %, що відповідатиме європейському вибору України.

– обсяги споживання основних продуктів харчування на одну особу, досягнуть рівня споживання країн Західної Європи (скоригованих на традиційні смаки українців та медичні рекомендації);

– зменшиться частка сировини в експорті продукції аґропромислового комплексу.

З А Х О Д И

щодо забезпечення виконання завдань Програми розвитку аґропромислового комплексу

та сільських територій Івано-Франківської області

у 2005 році

(тис. грн.)

№ з/п	Зміст заходу	Виконавці	Обсяги фінансування						Результат впровадження
			Всього		в т.ч. за джерелами фінансування
					державний бюджет	обласний бюджет*	місцевий бюджет	інші джерела**
1	Проведення робіт з розкислення (вапнування) ґрунтів	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	10000,0	10000,0		-	-	-	Підвищення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок ефективного використання добрив і меліорантів, підвищення родючості ґрунтів.
2	Надання сільськогосподарським товаровиробникам фінансової державної підтримки у вигляді компенсації відсотків за отримані кредити на пільгових умовах	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	17400,0	17400,0		-	-	-	Залучення на розвиток аґропромислового комплексу області понад 100 млн. грн. банківських кредитів
3	Стабілізація ситуації у тваринництві шляхом інвестування нових і реконструкції діючих виробничих потужностей, покращання селекційної роботи, стимулювання нарощування поголів’я худоби і птиці	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	14706,0	9100,0		86,0	20,0	5500,0	Подолання спаду поголів’я худоби, відновлення тваринницьких ферм з сучасним рівнем технологій, зростання виробництва молока, м’яса
4	Проведення протиепізоотичних заходів	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	20,0	-		20,0	-	-	Недопущення спалахів захворювань серед сільськогосподарських тварин
5	Підтримка фермерських господарств області	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	330,0	280,0		50,0	-	-	Підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності фермерських господарств
6	Вдосконалення селекції та насінництва у рослинництві	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	1255,0	1210,0		45,0	-	-	Підвищення врожайності сільськогосподарських культур
7	Інформаційно-програмне забезпечення реформування аґрарного сектора економіки області	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	66,1	-		66,1	-	-	Підвищення ефективності роботи головного та районних управлінь (відділів) аґропромислового розвитку
8	Інформаційне забезпечення населення області з питань аґрарної реформи, вивчення нових технологій в городництві та садівництві (випуск вкладки “Дім, сад, город” у газеті “Рідна земля”)	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	20,0	-		20,0	-	-	Поліпшення інформованості населення з питань сільськогосподарського виробництва сприятиме підвищенню ефективності аґрарного сектора
9	Проведення робіт з апробації сільськогосподарських посівів	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	2,0	-		2,0	-	-	Підвищення ефективності рослинницької галузі
10	Забезпечення безпеки гігієни праці та виробничого середовища	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	18,7	-		18,7	-	-	Забезпечення безпечних умов праці та запобігання виробничому травматизму
11	Проведення заходів до Дня працівників сільського господарства	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	30,0	-		30,0	-	-	Підвищення престижу сільськогосподарського товаровиробника
12	Відзначення переможців трудового суперництва в галузі сільського господарства	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	250,0	-		250,0	-	-
13	Проведення виставок-ярмарок	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	43,9	-		43,9	-	-	Розвиток економічних зв’язків, залучення інвестицій в аґропромисловий комплекс
14	Оновлення матеріально-технічної бази аґроформувань за рахунок державної підтримки, придбання техніки і обладнання в кредит та у користування за договорами лізингу.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації, аґроформування,	2000,0	2000,0		-	-	-	Підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції, створення належних і безпечних умов для працівників
15	Будівництво, реконструкція та відновлення інженерних мереж і споруд в сільській місцевості	Облсількомунгосп, Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	200,0	200,0		-	-	-	Покращення обслуговування сільського населення
16	Виготовлення документів погосподарського обліку	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	58,3	-		58,3	-	-	Перезакладення книг господарського обліку і складання облікових списків громадян у сільських, селищних і міських радах, на території яких розташовані сільські населені пункти; проведення обліку поголів’я худоби у домашніх господарствах у сільській місцевості; уточнення розмірів земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян
	Всього		46400,0	40190,0		690,0	20,0	5500,0

Примітки:

*-  головне управління аґропромислового розвитку облдержадміністрації за погодженням з постійними комісіями обласної ради з питань бюджету та з питань розвитку аґропромислового комплексу та земельних відносин може здійснювати (при необхідності) перерозподіл коштів, що виділяються з обласного бюджету на виконання заходів Програми

**-  прогноз  вітчизняних та іноземних інвестицій

З А Х О Д И

щодо забезпечення виконання завдань Програми розвитку аґропромислового комплексу

та сільських територій Івано-Франківської області

у 2006 – 2010 рр. на період до 2015 року

(тис. грн.)

№ з/п	Зміст заходу	Термін виконання	Виконавці	Обсяги фінансування*					Результат впровадження
				Всього	в т.ч. за джерелами фінансування
					державний бюджет	обласний бюджет**	місцевий бюджет	інші джерела***
1	Проведення робіт з розкислення (вапнування) ґрунтів	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	10000,0	10000,0	-	-	-	Підвищення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок ефективного використання добрив і меліорантів, підвищення родючості ґрунтів.
2	Надання сільськогосподарським товаровиробникам фінансової державної підтримки у вигляді компенсації відсотків за отримані кредити на пільгових умовах	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	17400,0	17400,0	-	-	-	Залучення на розвиток аґропромислового комплексу області понад 100 млн. грн. банківських кредитів
3	Стабілізація ситуації у тваринництві шляхом інвестування нових і реконструкції діючих виробничих потужностей, покращання селекційної роботи, стимулювання нарощування поголів’я худоби і птиці	2006-2015рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	14820,0	9100,0	200,0	20,0	5500,0	Подолання спаду поголів’я худоби, відновлення тваринницьких ферм з сучасним рівнем технологій, зростання виробництва молока, м’яса
4	Проведення протиепізоотичних заходів	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	50,0	-	50,0	-	-	Недопущення спалахів захворювань серед сільськогосподарських тварин
5	Підтримка фермерських господарств області	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	330,0	280,0	50,0	-	-	Підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності фермерських господарств
6	Вдосконалення селекції та насінництва у рослинництві	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	1315,0	1210,0	105,0	-	-	Підвищення врожайності сільськогосподарських культур
7	Інформаційно-програмне забезпечення реформування аґрарного сектора економіки області	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	115,0	-	115,0	-	-	Підвищення ефективності роботи головного та районних управлінь (відділів) аґропромислового розвитку
8	Інформаційне забезпечення населення області з питань аґрарної реформи, знання нових технологій в городництві та садівництві (випуск вкладки “Дім, сад, город” у газеті “Рідна земля”)	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	20,0	-	20,0	-	-	Поліпшення інформованості населення з питань сільськогосподарського виробництва сприятиме підвищенню ефективності аґрарного сектора
9	Проведення робіт з апробації сільськогосподарських посівів	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	2,0	-	2,0	-	-	Підвищення ефективності рослинницької галузі
10	Забезпечення безпеки гігієни праці та виробничого середовища	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	70,0	-	70,0	-	-	Забезпечення безпечних умов праці та запобігання виробничому травматизму
11	Проведення заходів до Дня працівників сільського господарства	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	50,0	-	50,0	-	-	Підвищення престижу сільськогосподарського товаровиробника
12	Проведення виставок-ярмарок	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	84,0	-	84,0	-	-	Розвиток економічних зв’язків, залучення інвестицій в аґропромисловий комплекс
13	Участь в реалізації інвестиційних проектів	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	40,0	-	40,0	-	-	Ознайомлення з передовими технологіями в аґропромисловому комплексі
14	Оновлення матеріально-технічної бази аґроформувань за рахунок державної підтримки, придбання техніки і обладнання в кредит та у користування за договорами лізингу.	2006-2015 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації, аґроформування,	2000,0	2000,0	-	-	-	Підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції, створення належних і безпечних умов для працівників
15	Будівництво, реконструкція та відновлення інженерних мереж і споруд в сільській місцевості	2006-2015 рр.	Облсількомунгосп, Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, райдержадміністрації	200,0	200,0	-	-	-	Покращення обслуговування сільського населення
16	Організація демонстраційних полігонів, проведення семінарів та навчань з питань аґробізнесу, здійснення моніторингу діяльності аґропромислового комплексу	2006-2015рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА	70	-	70	-	-	Впровадження новітніх технологій сприятиме підвищенню ефективності аґрарного виробництва, зростанню реальних доходів сільського населення
17	Виконання “Програми земельної реформи в області до 2010р.”	2006-2010рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, обласне головне управління земельних ресурсів	8342,7	1581,0	1109,3	2057,7	3594,7	Удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, забезпечення земельно-кадастровою інформацією. Зупинення процесу деградації ландшафтного і біологічного розмаїття, зменшення ерозійних процесів та створення стійкої аґроекологічної системи.
18	Виконання Комплексної програми розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану осушених угідь 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року по Івано-Франківській області	2006-2010 рр.	Головне управління аґропромислового розвитку ОДА, обласне виробниче управління по меліорації і водному господарству	1800,0	1260,0	-	-	540,0	Підвищення ефективності використання меліорованих земель і збереження гарантованого джерела виробництва сільськогосподарської продукції, зупинення розвитку негативних тенденцій у галузі, поліпшення технічного стану і технологічного рівню, поліпшення екологічного стану осушених земель і територій, що перебувають у зоні їх впливу.
Разом				56708,7	43031,0	1965,3	2077,7	9634,7

Примітки      

*  - щорічна потреба

**-  головне управління аґропромислового розвитку облдержадміністрації за погодженням з постійними комісіями обласної ради з питань бюджету та з питань розвитку аґропромислового комплексу та земельних відносин може здійснювати (при необхідності) перерозподіл коштів, що виділяються з обласного бюджету на виконання заходів Програми

***-  прогноз  вітчизняних та іноземних інвестицій