Чорнобиль — невеличке українське містечко, що потопає в зелені вишень та яблунь. До трагедії — спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Тут, у цiлковитiй гармонії краса польської природи, i сховані в бетон чотири блоки АЕС. Трагедія сталася з 25 на 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повiтрi, в біло-рожевому цвiтiннi яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені... Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Вона — ця трагедія — ввійде в iсторiю, в усі хроніки людства як невигойна рана на тiлi України. Надто дорого ми заплатили i ще заплатимо за людську недбалість.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтемнішою. I не віщувала біди. Ніхто навіть не міг подумати, що нависла над квітучою землею ядерна смерть.

Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихiднi, жадалось отримати від природи хорошу погоду. Незабаром Першотравневе свято, можна буде виїхати до Чорнобиля…

Це районне місто київської області одержало назву від різновидності гіркого полину – чорно билки. Спочатку так іменувалося стародавнє поселення, потім — місто, а згодом — і сучасна атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобрового брата сивого полину, аж доки не стався страшний атомний вибух у мiстi, яке зветься Чорнобиль.

І згадали тоді люди, що у Книзі Книг — Біблії — говориться про полин і пов’язану з ним страшну катастрофу: « ... – засурмив третій янгол, — і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї — «Полин». І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона». (Апокаліпсис)

Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня, час став уже далеко не мирним, а бойовим i аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О 1 години 23 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно, спали, над четвертим реактором Чорнобильської станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Біда відгукнулася болем у серцях мiльйонiв людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Уже Через кілька секунд за тривогою прибули до реактора пожежні ВПЧ-2 на чолі з начальником караулу лейтенантом В.Правиком. А Володимиру ж лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку... А це була незвичайна пожежа. Вона була набагато страшніша, бо спопеляла на своєму шляху не лише те, що було зовні, а й незримо, невидимо випалювала все зсередини. За караулом Правика незабаром прибув i караул його бойового побратима зі СВ1Ч-6 лейтенанта В. Кiбенюка. І вони ступили у вируюче полум’я, у смертельну радiацiю, рятуючи станцiю i людей, не думаючи про своє життя.

До 5 години ранку пожежу було лiквiдовано. Подув легенький вітерець. І величезний стовп диму, пилу, кіптяви вiдiрвався від реактора i посунув територією України, Білорусії, Росii, сіючи за собою смертоносну радiацiю: йод - 131, цезiй-134 i 137, стронцiй-90, плутонiй-239, плутонiй-240 — весь цей радіоактивний дощ розлетівся i висіявся на цих територіях. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 вiдсоткiв територiї України.

У Щоденнику бойових дій пiдроздiлiв i органів внутрiшнiх справ у мiстi Прип’яті, який вівся

з перших хвилин боротьби з аварією, 26 квітня 1986 року о 12 дня зроблено запис: «Госпiталiзовано 105 осiб, серед них 16 — із особового складу пожежних частин».

Через два тижні після аварії 23-рiчний офіцер Віктор Кiбенюк, красивий, статний, відважний, помер у московський лiкарнi.

Полтавщина, Закарпаття i Крим одними з перших відгукнулися на лихо, що спіткало людей, котрі працювали на Чорнобильській АЕС, жили в зоні з підвищеним радіоактивним випромінюванням.

Офiцiйна довідка (травень 1986 р.):

з зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь, виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних оргалiзацiй, втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків. На сьогоднiшнiй день понад 2 млн. людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тис. дітей. Смерть 35 тисяч людей

пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Аварія призвела до небаченого забруднення природного середовища, радіоактивного опромінення мiльйонiв людей, появи на території країни 30-кiлометрової “зони відчуження”, масового переселення людей з забруднених земель в iншi регіони республіки.